25.04.2005, 17:01

Чорнобиль. Невже трагедія нічому нас не навчила?

Дев’ятнадцять років чорнобильської трагедії… Дев’ятнадцять років горя, брехні, домислів, корупції... Від початку й до сьогодні…
То ж чого очікувати мільйонам українців від цієї чорної діри? На жаль, прогнози, які ми отримуємо, не дуже втішні.

Ще на початку року піднімалося питання, що на станції дотепер не вивантажене ядерне паливо з першого-третього блоків, а це означає потенційну загрозу нової аварії на ЧАЕС. За словами керівництва ЧАЕС: “Оскільки на станції є ядерне паливо, то є й ядерна небезпека, і АЕС повинна цілком відповідати структурі й принципам безпеки, які записані в нормативних документах”. Але, на жаль, цим нормативним документам АЕС не відповідає. Унікальні практичні операції зі зняття станції з експлуатації, розбирання устаткування з більшості колективу АЕС можуть виконувати одиниці. Залишаються проблеми з фінансуванням програм, що реалізуються на станції. Уже давно оприлюднювалась інформація, що програма “Підтримка в безпечному стані енергоблоків і об’єкта “Укриття” Чорнобильської АЕС та виведення її з експлуатації” у січні-листопаді 2004 року була профінансована лише на 84,3 %, борг держави перевищує 35 млн. гривень. А в цілому недофінансування до початку грудня минулого року склало 41,9 млн. гривень. Отже, зважаючи на те, в якому стані перебуває зараз економіка держави після всіх буремних подій, ситуація досить невтішна й не надихає на оптимізм. На що сподіватися громадянам, чиї гроші як платників податків кудись поділися чи були неефективно використані? На Бога? Чи на мудрість нових державних діячів? Які повинні усвідомлювати, що така ситуація не гарантує безпеки чорнобильських об’єктів.

Викликає занепокоєння і сам об’єкт “Укриття”. Аварійні роботи зі зміцнення фундаменту, кріплень вентиляційної труби та балок на об’єкті довелося проводити ще в 1998—1999 роках. Уже тоді досить реально постало питання про можливість повторення катастрофи, але вже в більших масштабах. Бо взагалі — які реакції проходять зараз усередині об’єкта — ніхто не знає. Ні науковці, ні практики на це питання відповісти не можуть. А на сьогодні стан об’єкта “Укриття” не поліпшився: є загроза обвалення покрівлі та західної і південної стін, через нагромадження радіоактивного пилу та випливу радіоактивних вод постійно забруднюється навколишнє середовище. Здається, в Україні знову очікують: коли гряне грім…

Нещодавно в засобах масової інформації, після виступів Президента України щодо боротьби з корупцією, давалися досить детальні розгляди того, що відбувалося навколо будівництва сховищ ядерних відходів, підприємств з їхньої переробки, підготування до ремонту об’єкта “Укриття”. Називалися компанії, які брали участь у тендерах та вигравали їх; ціни будівництва споруджень і ціни вартості робіт, які перевищували тендерні на мільйони доларів. Не повторюватимемо. Підсумок може тут бути тільки один: страшно! Гроші витрачено, пущено, напевно, за плином тих радіоактивних вод, що випливають із об’єкта… Саркофаг перебуває в аварійному стані, до ремонту не приступали, нормативним документам АЕС не відповідає…

Згадаймо деякі з причин тієї трагедії, що сталася вже дев’ятнадцять років тому: енергоблок перебував у передремонтному стані, при будівництві були допущені помилки та брак, система локалізації аварій не відповідала нормативам якості, в науковій ідеї РМБК були невирішені питання, які довелося вирішувати під час експлуатації… Нікому нічого не нагадує? Невже трагедія нічому нас не навчила?

Наступного року виповниться двадцять років чорнобильської катастрофи, двадцять років появи “зони довічної болячки” на тілі багатостраждальної України. Але виходить так, що фіксувати “круглу дату” може, не буде вже кому. Не дай, Боже!

Радміла КОРЖ

Автор: Радміла КОРЖ
Джерело: "Слово Просвіти"