25.04.2005, 16:57

Чорнобиль як місце для детективу

Літературні критики зауважують, що це дуже гарний прийом, коли автори детективів обирають для своїх творів далекі й дивні, мало знайомі західному читачеві місця.

Після появи роману "Вовки поїдають собак" в рецензіях писали, що Чорнобиль - найкраще місце для дії детективного роману, відколи Ієн Флемінг вигадав острів Доктора Ноу.

Там серед цинічних науковців, підприємливих торгівців радіоактивними товарами та дво і чотириногими хижаками, озброєний дозиметром Ренко намагається розплутати причини кількох смертей.

Невідомо чи був Мартін Круз Сміт в Чорнобилі, але, за словами критиків, письменнику дуже гарно вдалося змалювати атмосферу закинутої цивілізації на забрудненій радіацією території, де рівень ракових захворювань у 65 разів перевищує норму, і важко помітити де завершується дослідження і починається фантазія.

Літературний оглядач британського часопису Ґардіан написав, що в дивному світі Чорнобиля, який нагадує наукову фантастику, новий примітивізм контрастує з божевіллям Москви (де зав’язується сюжет) та корозією капіталізму.

Закинуте чортове колесо в Прип’яті, вибілені сонцем ляльки у вікнах закинутих будинків, „чорні села”, де живуть самопоселенці, які пригощають Ренка вирощеними в Зоні квашеними огірками і салом, гонитва за мародерами радіоактивним „червоним лісом” і на додаток візит євреїв-хасидів - таким бачить Чорнобиль американський письменник.

Зона, як зауважує один з героїв роману, перетворилася на один з найкращих природних заповідників у Європі, тому що "нормальна діяльність людей гірша для природи ніж найбільша ядерна катастрофа в історії."

Не оминає автор і причин Чорнобильської аварії, коли вустами російського фізика розповідає про події 26 квітня 1986-го року.

Автор також згадує про загальне політичне тло в Україні за часів Леоніда Кучми і не оминає українсько-російські стосунки, зокрема, коли йдеться про роботу міліції і навіть таку деталь, коли всі російські герої називають Чорнобиль „Чернобилем”, а місцеві мешканці їх постійно виправляють.

Коли герої книжки опиняються в Києві, то один з москвичів зауважує, що Київ більш європейський, ніж Москва.

Ренко повертається

Старший слідчий Ренко вперше з'явився в книжці Мартіна Круза Сміта "Парк Горького", написаній 1981-го року.

Дії книжки "Вовки поїдають собак" відбуваються в Чорнобилі

Тоді Москву, де відбувалися дії книжки, автор змалював завдяки короткій поїздці до Радянського Союзу в складі групи Інтуристу.

У той час як "Парк Горького" - книжка про часи холодної війни і закрите радянське суспільство, дії книги "Вовки поїдають собак" відбуваються в новій Росії - країні, де, з одного боку, "всі нові росіяни мають домашні кінотеатри", а з іншого вважають себе ватажками розбійників з американського Дикого Заходу: "Очікується, що чоловік повинен вміти себе захистити і у разі потреби володіти приватною армією. Але цей період вже минув і тепер вони сколотили капітали і твердо захищають закон і порядок."

„Вовки поїдають собак” – 5-та книга про пригоди слідчого Ренка.

Цього разу московський старший слідчий розслідує самогубство "нового росіянина" в Москві.

Новоспечений російський бізнесмен, в минулому фізик, Паша Іванов викинувся з вікна своєї розкішної квартири на 10-му поверсі московського будинку.

Міліція розглядає смерть як самогубство, проте слідчий Ренко стурбований тим, що біля тіла знайдено сільничку, а в шафі померлого кілька мішків солі.

Автор, у минулому журналіст бульварної преси, чітко зауважує на „комічності” сучасної Росії - хаосу на автошляхах, расизму в Москві, перегони за колись недоступними розкошами та нову філософію: "Колись росіяни вбивали заради жінок, або влади - справжніх причин. Тепер вони вбивають задля грошей."

На слідчого Ренко, проте, не вплинули зміни і він залишається "проблемним слідчим", пережитком радянського минулого, який не вірить в самогубство Паші Іванова.

Начальство засилає неслухняного слідчого до Чорнобильської Зони, де знайдено тіло ще одного московського мільйонера.

Автор: Ірина Шевальова
Джерело: Бі-Бі-Сі