28.04.2005, 10:43

Директор видавництва "Знання": "Помічники обманюють Ющенка з приводу книговидання"

Про це Анатолій Лучка розмовляє з директором одного з найбільших в Україні видавництв "Знання" Володимиром Карасьовим.

- Пане Володимире, минуло три місяці нової влади в Україні. Ще рано підводити серйозні підсумки, а проте які позитивні чи негативні зміни Ви б відзначили у сфері, що нею займаєтесь багато років – книговиданні?

- Найважливіша, найсуттєвіша зміна – ставлення перших осіб держави до книжки. За ці місяці дійсно навряд чи можна говорити про якісь конкретні зміни, але принципова позиція керівництва країна – головне. Усі інші деталі, навіть закриття окремих книгарень на Хрещатику є наразі другорядними. Адже досі влада взагалі книжок не читала, можливо навіть у дитинстві ті, хто донедавна керував урядом, а хотів і державою, - жодної книжки не прочитали. Нині ж ми маємо керівників зовсім іншого гатунку. Що казати, якщо у нинішнього президента батьки були вчителі, і напевно він з дитинства був бібліоманом. Що ж до іншого кандидата, то всім нам відомі подробиці його "становлення". Отже, ми маємо нарешті владу, в якої лежить книжка на столі. І яку вони читають. Можна зробити й інше порівняння. Головний редактор московського "Книжного обозрения" Олександр Гаврилов знущається над своїм президентом Путіним. В останньому числі він коментує Паризький книжковий салон, який нещодавно відбувся. Цього року російські письменники були там офіційними гостями, тобто салон значною мірою висвітлював російське книговидання. І в цей час президент Путін випадково опинився в Парижі і, звісно, було дуже незручно не зустрітися з російськими письменниками. Але це він зробив разом з французьким президентом. Письменників запросили до палацу, а на книжковий ярмарок Путін не пішов. І Гаврилов, кепкуючи, каже, що це вже, безумовно, традиція: поки Путін був прем’єром, він відвідував всі книжкові виставки, а відколи став президентом, - жодної, ні франкфуртської, ні паризької, ні московської. Московські книжники дуже чутливо й болісно на це реагують.

- До речі, мені довелось відвідати десятки українських книжкових виставок, і на жодній з них не було перших осіб держави. Хіба згадати, як Кучма представляв свою книжку "Україна не Росія" у Москві?

- Так, у нас це не дивина, і щойно ми говорили вже про "любов" наших колишніх можновладців до читання. Але російські перші особи досі все ж таки намагались якось "світитися" на книжкових ярмарках.

- Можна згадати, як Єльцин "розбурхував хвилі" на Франкфуртському.

- Так, Єльцин робив це і у Франкфурті, і в Москві. Той же Путін раніше завжди розрізав стрічки на відкриття, чого досі не робив жоден український президент. І це великий показник, бо відповідно діють всі структури: ми ж з цієї країни, де такі речі є дуже важливі для чиновників. Тепер всі вони у нас будуть захоплюватись бджолами і, сподіваюсь, книжками теж.

- З книжками зрозуміло, а чому ще й бджолами?

- Бо Ющенко ж цим дуже захоплюється: у нього на дачі пасіка, причому такого давнього типу. Цікаво, що він, окрім посади президента країни, має ще й таку – член редколегії журналу "Пасічник". До речі, цей журнал одним із перших вийшов з обличчям Ющенка і плакатом "Так!" на першій сторінці - ще до того, як він переміг. Я, звісно, жартую, але в кожному жарті є доля істини. А перші ознаки того, що це є: дивіться, раніше кожного разу, коли уряд боровся з пільгами по ПДВ чи інших податків, зразу ж в першу чергу туди книгарі потрапляли, їх викреслювали першими. Бо вони ж більше всіх наживаються (сміється). Цього разу Тимошенко заявила: так, ми всі ці пільги скасуємо, крім трьох галузей. Вона їх чітко назвала: книги, лікарські засоби і засоби масової інформації. Зрозуміло, що це вже на контролі, це не просто слова, а вияв позиції уряду. Або згадаймо виступи президента. Нещодавно на колегії, наприклад, Міністерства науки й освіти, де були ректори всіх вузів, з вуст президента звучали чіткі речі, які ми повторюємо весь час. Скільки книжок на душу населення видається в Росії, скільки в Німеччині, скільки в Польщі і скільки – в Україні. І ставлення до цього, його позиція. Щоправда, помічники його трохи обманюють, коли говорять, що вперше Україна дає 20 мільйонів гривень на програму "Українська книжка", тобто на підтримку цієї галузі. Ні, звісно, оскільки ця програма тільки почалася, то це – в перший раз. Але в тому році 40 мільйонів було виділено на програму так званих соціально значущих видань. Хоча ми не в претензії. По-перше, тепер це дається на прямі витрати. Думаю, що тепер реальною буде економія на таких виданнях, як книжка Табачника про ордени, і три чверті мільйона тільки в цьому випадку можна зекономити. Або не видавати такі книжки, як це робилось про жінку Кучми. Сподіваюсь, що про жінку Ющенка на державні гроші цього не видаватиметься. Отже з 20 мільйонів значно більше піде дійсно на потрібні суспільству книжки. Більше, ніж торік пішло з тих 40 мільйонів.

- На початку розмови ми згадали про закриття багатьох книгарень в центрі Києва. Усе ж таки – це не дрібниці, а прояв нецивілізованості, коли швидкі гроші перемагають елементарний здоровий глузд.

- З цього приводу хочу сказати, що єдиним мером, який не був з початку "помаранчевим", залишився Омельченко.

- Проти якого зараз ведеться активна боротьба під мерією.

- Так. Але поки що все залишається по-старому, відповідно, нічого не змінюється і в місті. Зокрема, продовжується наступ на книжкові магазини. Якби тут мером був, умовно скажемо, "маленький Ющенко", тобто –рівня нашого міста, то я впевнений: якби він дізнався про це, то таких би речей точно не було. Але поки що у Києві все йде по-старому. У найвищої влади до цього не доходять руки, і ще не скоро дійдуть. Це треба суспільство перебудовувати. Навіть у невеликому колективі керівник може не знати, що якась людина робить не завжди те, то що казати про країну. Тим більше, що Ющенко тільки прийшов. Але все ж таки він чітко формулює свою політику, і люди на неї мають орієнтуватися. Тим же особам, які сьогодні намагаються закрити книгарні, буде дуже неприємно, якщо поряд Ющенком буде присутнім при відкритті якогось нового книжкового магазину. Тому я оптимістично дивлюсь на ближчі перспективи. Тим більш, що інформація, що президент має намір зустрітися з видавцями.

Автор: Анатолій Лучка
Джерело: IMI