23.05.2005, 01:32

Узбекистан: яку правду ховає влада про Андижан, - ексклюзив 5 каналу

На сьомий день після розстрілу людей в Андижані у кожній родині цього міста жалоба. Мушраб Карімов утратив внука. Солдати розстріляли його автоматною чергою в груди.

Мушраб, аксакал:
- Женщины плачут, дети плачут. Вот такое тяжолое положение получился. Я пять лет воевал, два раза ранен был. Такого случая я не ожидал. Шестьдесят лет мирно жили.

Для когось внук, для когось батько. В убитого Шаумрада залишилося двоє дітей. Їх батько пішов на мітинг, бо не міг більше стерпіти бідність.

Зіода, дружина вбитого:
- Вот наш сын, который остался сиротой. вы видите его. Такой маленький мальчик. Государство не видит его. Государство сделал его сиротой... Мои дети не простят государству.

Помста! Мешканці Андижану не скоро забудуть події 13 травня. Матір убитого Шаумрада голосить про несправедливість.

Кімьохо, матір убитого:
- За що його вбили? Він нікого не образив. Він не мав зброї. Прийшов на мітинг, бо більше не міг терпіти знущання влади. Потім я кілька днів шукала його тіло. Чому його вбили?

Відповідь на це запитання матір хоче отримати від президента Каримова. 13 травня він особисто прилетів до Андижану і керував операцією. Усіх вбитих мешканців міста президент називає терористами.

Іслам Каримов, президент Узбекистану:
- Что за мирная демонстрация, которая хорошо вооружившись, нападает на военную часть, нападает на тюрму, а потом проводит мирную демонстрацию.

Саліма Ахяєдова була на демонстрації 13 травня. Каже, що зброї в тих хто проводив мітинг проти політики Каримова не було.

Саліма Ахяєдова, свідок:
- Солдаты стреляли в народу... Люди будут мстить солдатам. Люди будут мстить президенту каримову.

Що ж відбувалося 13 травня? За версією влади, причиною побоїща став суд над учасниками терористичного угруповання "Акрамія". Послідовники вирішили їх звільнити, тому й захопиди будівлю тюрми та зброю. Влада застосувала силу після того, як терористи почали брати заручників.

Рашид Кадиров, генеральний прокурор Узбекистану:
- В результате этих терористических актов всего погибло 169 человек, в том числе 32 представителя правительственных сил. К сожеление, среди жертв есть погибшие от рук терористов заложники, в том числе три женщины и двое несовершеннолетних.

Місцеві мешканці вважають убитими близько семисот осіб. Вони кажуть, що тюрму та місцеві органи влади захоплювали не андижанці. Солдати ж розстріляли беззбройний мітинг.

Поранений:
- Военные машины урал. Без предупреждения стреляли по 3 летним детям, старикам и старушкам. Мирные люди, женщины многие погибали.

Святослав Цеголко, 5 канал:
- Такі сліди від куль вкрили стіни центральних будевель андижану. Влада досі не може їх приховати. Це 15 андижанська школа. Прямо на цьому місці за попередніми даними розстріляли 150 людей.

Сьогодні в Андижані не працює жодна школа чи інститут. Люди не з'являються на вулицях після восьмої вечора. Місто повністю оточене військовими і спецназом. Головні будівлі тут досі охороняють бетеери. До Андижану закритий в'їзд для журналістів. Усі хто тут працює ризикує бути висланим з країни. Єдиний виняток влада зробила для дипломатів. На п'ятий день після кривавих подій, їх привезли до Андижану на екскурсію. Звичайно жодних слідів крові та масових розстрілів дипломати не помітили.

Посол України в Узбекистані:
- Говорити, що те, що відбулося в Андижані -- це шлях до демократії. я не можу. Якщо люди беруть зброю і намагаються сприратися не на народні маси, а на тих людей, хто в тюрмі сидить, то це вже хибний шлях.

Ці танки охороняють місцеве управління внутрішніх справ. Люди потрохи звикають до них. Але бояться військових і міліціонерів. До цієї родини о 5 ранку прийшли переодягнуті силовики. Нічого не пояснюючи вони забрали дружину глави сімейства.

Саїданло Алібаєв:
- Забрали ее, потому что она искала своих родственников.

Дружина Саїданло ходила до лікарень та моргів, шукаючи зниклих без вісти. Сьогодні зникла і вона.

Делафруз:
- Люди, які прийшли вранці, обшукали наш будинок і забрали дядькову дружину. Вони сказали, щоб ми в жодному разі не спілкувалися з журналістами. Бо нас теж заберуть.

Влада склала чорні списки тих, хто спілкується з журналістами. За ними постійно слідкують люди в цивільному. Самих журналістів за роботу в Андижані депортують з Узбекистану. Гафурджон місцевий кореспондент Радіо Свобода. Він один з небагатьох, хто щодня закликає людей не боятися. Гафурджон знає, що за ним слідкують. Два дні тому військові вчинили в його домі обшук.

Гафурджон, журналіст:
- Они позвонили по моему телефону и попросили перезвони на этот телефон. Но не говорили номер моего телефона. Сразу после этого на мой телефон перезвонили. Значит они прослушивают.

Акбар Аріпов уже кілька років переховується від влади. Він один з лідерів опозиційної партії "Бірлік". Ровесниця українського народного Руху, ця політична сила досі не зареєстрована владою. Тому працює в підпіллі.

Акбар Аріпов, партія "Бірлік":
- Что будет дальше? Єто значит, что мира в Андижане больше не будет. недовольствие растет. Может будут новые столкновения. Ктото потерял отца, ктото мать, очень много таких.

Відповідальним за всі дії військових люди називають президента Каримова. Усе частіше в Андижані вимагають його відставки.

Святослав Цеголко, 5 канал:
- На цьому місці ще три дні тому висів один із сотень портретів президента Каримова. Тепер в Андижані не залишилося жодного. Розпорядження про це віддав сам президент. причина -- тотальна ненависть до нього місцевого населення.

З тим, що влада все менше контролює ситуацію у Ферганській долині, погоджується правозахисник Рустам Ісхаков. Він каже, що в Андижані активно працює терористична організація Хізб ут Тахрір.

Рустам Ісхаков, правозахисник:
- Причина отсутствие светской оппозиции. Ее место заняли течения религиозного характера.... Андижанские события отражаются на всей Фернганской долине, они могут перекинутся на другие города Узбекистана.

Черговим містом, де владі довелося придушити повстання, став прикордонний Карасуу, за 30 кілометрів від Андижана. Біженці взяли тут владу у свої руки. Вони відбудували перехід через кордон і змогли втекти до сусіднього Киргизстану.

Іслам Каримов, президент Узбекистану:
- Всех знаем поименно. Они являются одним из течений Хизб ут Тахрир. первая задача опрокинуть существующий конституционній строй. опрокинуть власть местную.

Муса Бабаджанов знає функціонерів Хізб ут Тахрір. Багато з них ховаються в горах Узбекистану. Його самого за освіту в Єгипті і бороду, яку тут називають ознакою терористів, ледь не засудили.Бабаджанов каже, що до останніх подій в Андижані і Карасуу терористи непричетні.

Муса Бабаджанов, дослідник тероризму:
- Я же разговаривал с членами таких групировок. Их чиновники называют акрамитами. Среди них были буддисты даже, христиане... Я не считаю, что сдесь 13 числа работала групировка терористическая.

Ми покидаємо Андижан, об'їжджаючи численні блок-пости з військовими і міліцією. Проїхавши 130 кілометрів, зупиняємо авто біля чайхани на самому виїзді з Ферганської долини у місті Коканд. Місцеві мешканці бояться говорити про Андижан. Вони п'ють чай і з радістю цитують слова свого президента. Його гасла мало не на кожному кроці.

Мешканець Коканда:
- Для государства хорошо жить, хорошо работать. Это слово от Каримова.

Мешканець Коканда:
- В Андижане я на єтот вопрос вообщем ничего не скажу. Єто меня абсолютно не касается. Пусть голову ламают там выше сидящие.

Почувши слово Андижан кілька відвідувачів чайхани одразу покинули її. Узбеки знають, що вуха Каримова всюди. Щирі слова про владу можна почути лише в приватних розмовах. Тоді стає зрозуміло, що події в Андижані збурили цілу Ферганську долину.

Хандан Сулейманов, мешканець Коканда:
- В Коканде все проклинают тех людей, которые стреляли в простой народ. Во всех махалиях, во всех чайханах только разговор об этом идет. То что произошло в Андижане могли бы и сделать сами спецслужбы Узбекистана, потому что Каримов хочет показать всему миру, он борется с радикальным исламом. Как можна это потерпеть. Если не сегодня то завтра люди будут требовать отставки Каримова.

Джерело: 5 канал