20.07.2005, 00:53

Тривожні результати першого півріччя року 2005

Статистика 1-го півріччя року 2005 знов примушує повернутися до теми, котру не полюбляють наші політичні вожді. Та й преса ставиться до неї на диво доволі спокійно.

Йдеться про те, що стрибкоподібне зростання соціальних виплат протягом останніх місяців супроводжується посиленням небезпечного сполучення фундаментальних макроекономічних тенденцій.

Іншими словами – стрибкоподібне зростання соціальних виплат не підтримане вкрай бажаним у таких випадках зростанням економіки. Складається враження, що наші роботодавці (підприємці) не сприймають концепцію соціально-економічної політики чинного уряду. Принаймні, на дії уряду вони реагують суттєвим уповільненням темпів економічного росту (промисловість – тільки жалюгідних 5.0%), а в деяких – і прямим зниженням обсягів виробництва (реалізація худоби та птиці на забій - зниження 5.1%, обсяг продукції будівництва – зниження 7.7%).

Не підтримують поки що, чи не підтримують ніколи? Відповідь на це питання є критично важливою не тільки для оцінки перспектив перебування Юлії Тимошенко при владі. Відповідь на це питання визначає середньострокові перспективи людського розвитку нашої нації: Чи будемо ми швидко багатіти у широкому розумінні слова, чи ні?

Макроекономічне коріння цього явища є абсолютно очевидним: уряд зробив широкомасштабний маневр фінансовими ресурсами на користь найбільш нужденних верств населення. І вони це відчули.

Але цей маневр зроблено за рахунок відповідного, карколомне швидкого зменшення обсягів коштів, котрі інвестувалися в розвиток економіки. І тут виникають питання:

Протягом якого часу наша досить слабенька економіка витримуватиме такий перерозподіл фінансових потоків на користь вирішення соціальних завдань? Чи є такі оцінки? Думаю - НЕМА! Адже короткозорість є однією з фундаментальних рис нашого уряду. Та й відповідних заяв ніхто, за винятком Анатолія Кінаха, підкреслюю, ніхто не робив.

Коли уряд повернеться обличчям до реальної економіки в контексті вироблення і запуску ефективних механізмів її пришвидшеного піднесення спираючись на наші базові конкурентні переваги? Знов: «А в ответ тишина…». Можливо, той хто знає відповідь на це питання такі да не повернувся з бою? А НеуСНУ не має підготовленої заміни?

Обличчям до статистики

На жаль, фінал першого півріччя року 2005 лише підтвердив наші невтішні прогнози, котрі були зроблені місяць тому назад. Йдеться про:

1. Стрімке розгортання вельми небезпечного сполучення тенденцій. Ще раз звертаємо Вашу увагу на різке зниження темпів росту економіки з одночасним швидким зростанням грошей у обігу та (їжачку зрозуміло!) непередбачено значним зростанням цін;

2. Збереження і посилення волюнтаристичного ставлення уряду до Верховної Ради, котрій уряд (до речі!) є підзвітним;

3. Укріплення розчарування інвесторів у перспективах роботи в Україні.

Виробництво

Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) у січні–червні 2005 року порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 104.0%, у червні – 101.1%.

Приріст у 4% є замалим для такої бідної трансформаційної держави, як наша. Торік, за часів корумпованого режиму, приріст ВВП був у кілька разів більшим і складав 13.2%.

Щодо червневого приросту в 1.1% можна впевнено говорити про сповзання нашої економіки в стагнацію. І віддавати шану астрономічній точності роботи наших статистичних служб. Як людина, котра була тривалий час керівником економіки великого і доволі складного підприємства хочу сказати – такі, вибачте, прирости доволі часто є результатом вправного маніпулювання числами.

І водночас (знов таки ж виходячи зі свого досвіду) не можу не посилити Вашу стурбованість згасанням приростів з наближенням літа. За звичай реальна економіка найбільші прирости давала, як правило, у березні-червні. Потім протягом липня-серпня і частково вересня відпустки, пекуче сонце (котре підвищує вміст тестостерону у чоловіків) та легко одягнуті жінки гасили виробничу активність, котра відроджувалася лише у листопаді-грудні.

І саме тому, символічний приріст економіки у за звичай виробничо активному червні загострює відчуття катастрофи, що насувається. До речі, торік значення приросту ВВП червня було характерним для цього працелюбного місяця і складав 19.9%. Порівняйте з 1.1% і пориньте у сумні роздуми…

І ще одне важливе і нерадісне спостереження. Уповільнення темпів росту економіки відбувається в умовах досить швидкого зростання обсягів її кредитування та здешевлення кредитів. На 01 липня кредити в економіку досягли 108.7 млрд. грн. – це 34% більше, ніж торік або на 23% вище, ніж на початок року. Відсоткова ставка за кредити знизилися до 15.4% проти 16.6% торік або проти 17.5% на кінець року 2004.

Гроші

Грошова маса у обігу на 01 липня виросла до 156.3 млрд. грн. Приріст до початку року склав 24.3%. Не можу не нагадати, що торік такі-сякі азарови мали приріст грошей у обігу за ці ж самі шість місяців на 19.9%.

Якщо порівняти відповідні періоди, то зверніть увагу на те, що на 01 липня цього року грошова маса у обігу була на 37% більш, ніж торік, напередодні висування Віктора Ющенко кандидатом у Президенти України. На 37 відсотків!

Ціни

Про зростання споживчих цін за 1-ше півріччя на 6.4% сказано вже немало.

Хочу зауважити наступне – пересічні громадяни відчувають інфляцію не через звіти Держкомстату, і не раз на місяць. Вони оцінюють інфляцію по цінах на конкретні види товарів, виділяючи з них деякі найбільш фізіологічно і психологічно значимі. Наприклад, м'ясо та цукор.

Ціни на м'ясо за січень-червень року 2005 зросли на 13.2%, а на цукор – на 32.2%. Саме ці показники лягають в основу оцінки громадянами соціальної політики уряду, котра навряд чи є позитивною.

Що робити?

У першу чергу уряд має перейти до стандартів підготовки та прийняття рішень прийнятих в ЄС. Ми ж збираємося в ЄС? Це означає, що наші громадяни і, особливо, роботодавці заздалегідь повинні знати про всі урядові новації у правилах гри. І мати реальну можливість впливати на зміст рішень.

По-друге. Уряд має працювати як єдина особа. Треба категорично відмовитися від взаємної публічної критики, котра просто лякає інвесторів (особливо іноземних). Уряд також має вибачитися за свої помилки.

По-третє. Уряду разом з роботодавцями треба уважно проаналізувати стан справ по окремих галузях і, наголошую, разом з роботодавцями виробити і реалізувати заходи щодо подолання кризових явищ. Наприклад: Чому занепадає будівництво обсяги котрого впали аж на 7.7%? Корупція заважає? А чому торік вона не заважала і обсяги будівництва тоді приросли на (осмислить це число!) на 30.3%. Як на мене, падіння обсягів будівництва скоріше всього вказує на глибоке розчарування інвесторів в уряді.

Віктор Лисицький,
екс-Урядовий секретар Кабміну України (в уряді Віктора Ющенка)

Автор: Віктор Лисицький
Джерело: Майдан