21.07.2005, 12:54

Чи варто вводити Україні свої війська в Придністров’я? Коментарі експертів

19 липня президент Придністровської Молдавської Республіки Ігор Смирнов закликав Україну ввести свій миротворчий контингент у цей регіон. У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до експертів – політологів із питанням: «Чи варто, на Вашу думку, вводити Україні свої війська в Придністров’я?»

Валерій ЧАЛИЙ (Директор Міжнародних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):
Розгляд питання про введення миротворчого контингенту до Придністров’я потрібно чітко пов’язувати із реалізацією плану, запропонованого Україною з врегулювання ситуації в Придністров’ї. Це – перше. По-друге, звичайно, таке рішення повинно бути підтримано всіма учасниками переговорного процесу щодо врегулювання ситуації в Придністров’ї. Україна на практиці довела, що її миротворчі зусилля часто завершуються успішно і українські миротворці дійсно є професіоналами. Тому, якщо буде рішення консолідоване і узгоджене стосовно нашої участі з боку всіх сторін, тоді, я думаю, можна буде розглядати це питання. Якщо це рішення буде узгоджене тільки на рівні Молдови і Придністров’я, то в такому випадку Україні також треба йти на зустріч цим сторонам, адже вони є саме головними учасниками врегулювання.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (Директор Центру політичних досліджень і конфліктології):
Мені видається, що рішення такого типу має прийматися за згоди основних спонсорів цього процесу, включно з Росією. Якщо такі переговори не проведені, то приймати таке рішення досить небезпечно, оскільки будь-яка неузгоджена дія може призвести до загострення ситуації чи до того, що вона, як мінімум, не буде наближувати процес до остаточного вирішення конфлікту.

Олесь ДОНІЙ (Голова Центру досліджень політичних цінностей):
Так званий «план Ющенка», який передбачає механізм врегулювання Придністровського конфлікту - це вдала зовнішньополітична ініціатива України. Цей план відразу був узгоджений з Молдовою, а згодом в основній формі його була змушена підтримати Росія, а тепер навіть сам сепаратистський режим в Придністров’ї. Головна проблема-не так ввести обов’язково український контингент в Придністров’є (він там може бути наприклад в складі спільного контингенту ОБСЄ), як головна проблема-нарешті вивести з регіону російські війська. Бо поки там будуть присутня російська армія, процес воз’єднання різних частин Молдови в єдине ціле буде нереальний. Керівник Придністров’я Смирнов говорить лише про додатковий військовий контингент, але лише введення нових військ не вирішить придністровську проблему. «План Ющенка» набагато глибше і передбачає демократизацію регіону. Тож потрібні ще і спільні вибори до єдиних органів влади, і підпорядкування придністровських органів влади загальномолдовським.
На відміну від Росії, яка де-факто підтримує сепаратистські режими в країнах колишнього СРСР, Україна зацікавлена в непорушності кордонів, і тому всі аналогічні ініціативи слід розглядати в цьому ракурсі - допомагають вони зміцнювати державні суверенітети держав-сусідів чи навпаки дезінтегрують їх.

Володимир ФЕСЕНКО (Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
По-перше, слід вивчити можливі ризики, пов’язані з цим введенням, вислухати позицію всіх сторін, які причетні до цього конфлікту, зокрема вислухати думку молдавської сторони, вислухати думку інших зацікавлених сторін, зокрема ОБСЄ і Росії, яка теж є гарантом процесу розв’язання придністровського конфлікту, і лише після цього вже ухвалювати остаточне рішення. Апріорі казати, що потрібно вводити, чи не потрібно вводити війська, я думаю, що в цьому немає сенсу. Треба ще вивчити всі аспекти і ризики цього рішення.
Але якщо казати суто суб’єктивно, то чесно кажучи, на даний момент я не бачу особливих підстав для вводу українських військ в Придністров’я – зараз конфлікт не на тій стадії, щоб вводити туди свої війська. Це може розглядатися молдавською стороною, як форма з одного боку впливу на цю ситуацію, зокрема впливу або тиску на Молдову, з іншого боку це може стати додатковим чинником для якихось радикальних сил в Придністров’ї і Румунії, які зможуть потім казати, що Україна намагається фактично закріпитися, зокрема і військовому сенсі на території Молдови.

Віталій КУЛИК (Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):
На мою думку, збільшення українського миротворчого контингенту у Придністров’ї значно посилить позиції України, як країни – гаранта у Придністровському врегулюванні. Україна перетворюється із фігури врегулювання в гравця цього процесу. Проте, процедуру введення миротворчого контингенту доцільно розпочати після зміни якості самої миротворчої операції – вона має перейти із формату врегулювання в рамках СНД в формат врегулювання міжнародними інституціями, такими, як ОБСЄ.

Перед введенням українських миротворчих сил до Придністров’я доцільно провести цілий комплекс заходів по політичному і інформаційному супроводу цієї акції. Зокрема доцільно посилити український політичний вплив на Придністров’я через відкриття консульства та відкриття українських культурних та інформаційних центрів. У будь-якому разі наявність української присутності у зоні конфлікту в Придністров’ї є не лише посиленням України, як політичного гравця в регіоні, але й додає позитивного іміджу нашій країні, як країні – миротворцю.

Іван ЛОЗОВИЙ (Президент Інституту Державності і демократії):
По-перше, нажаль це не дуже відомо в самій Україні, але більшість наших так званих миротворчих місій зводяться до простої схеми контрабанди – це пояснює, чому одна група, яка повернулася з відповідної місії, мала незаконних тридцять тисяч доларів, прихованих на літаку, в якому вони повернулися. І це загальновідомо про наші українські так звані миротворчі місії за кордоном. Це – типовий скандал, і якщо відповідних контрабандистів замість миротворців відправляти, то це останнє, що треба. По-друге, якщо відправляти серйозну групу, то безумовно це можна робити, але, я думаю, робити треба в рамках міжнародного права і міжнародних правил гри, які не визнають ніякого окремого статусу за Придністров’ям, і фактично і ця група, і наша політика повинні бути скеровані на те, щоб врегулювати конфлікт згідно міжнародних правил і також згідно суверенітету самої Молдови.

Автор: Центр досліджень політичних цінностей
Джерело: Отримано поштою