16.10.2005, 14:05

Чому Віктор Ющенко звільнив Святослава Піскуна? Коментарі експертів

Президент України Віктор Ющенко підписав указ про звільнення Святослава Піскуна з посади Генерального прокурора. Про це на брифінгу заявив керівник Секретаріату Президента Олег Рибачук.
У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:
«Чому Віктор Ющенко звільнив Святослава Піскуна?»


Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):
„У мене коротка відповідь: не чому звільнив, а чому тільки зараз? Давно пора було. Якщо Генеральний прокурор займається не справжнім розслідуванням справ, не тим, що йому належить, а займається самопіаром, то, я думаю, треба задуматись про те, коли, кого й на якій посаді треба тримати”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Існує версія, що оточення Президента вирішило знімати Піскуна через три речі: 1) відкриття справи по Порошенкові, 2) окремішню позицію Піскуна по справі отруєння Ющенка і 3) через те, що прокуратура буцімто швиденько провела експертизу «плівок Рибачука», які виявилися сфабрикованими. Буцімто ще кілька днів тому Рибачук їздив до Генпрокурора з наполегливим проханням написати заяву про добровільну відставку, але Піскун відмовився. Чи відповідають ці чутки правді, ані рядові громадяни, ані експерти не в курсі, і це є ненормально, адже суспільство мусить знати як мотиви призначень, так і мотиви відставок, тоді і тільки тоді ми зможемо називатися «відкритим суспільством»”.

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):
„Видимо, Пискун зашел в опасную политическую зону. Есть зона, куда не следует заходить ни крупным бизнесменам, ни даже генеральным прокурорам. Эта зона называется «горячая политика». Там начинаются политические игры, политический торг и политические интриги. Видимо, Пискун, зайдя за эту черту, перестал быть неприкасаемым даже для Президента”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):
„Є багато причин, але я думаю, основна така: Ющенко зрозумів, що Піскун не є й навряд чи колись буде членом його команди. Він діяв занадто незалежно, зустрічався в лісі й так далі. Була певна недовіра до нього, яка посилювалася з часом, а коли Генеральний прокурор на зустрічі з «Порою» просто сказав, що взагалі буде ігнорувати указ Президента й судитися з ним, якщо Президент за цих обставин його б не звільнив, це була б демонстрація для всіх підлеглих, що глава держави занадто слабкий і з ним можна себе поводити так, як це зробив Піскун”.
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„Дело в том, что отставка Пискуна назревала давно уже. Он представляет собой такой типаж украинских чиновников, которые одновременно занимаются политикой. Для нашей страны характерен политик, который занимается крупным бизнесом. Мы все говорили о том, как бизнес должен быть отделен от политики, но в последние годы появились государственные чиновники, которые очень активно передвигаются по политическому полю, внося сумятицу и становясь самостоятельным политическим фактором. К такому типу государственных чиновников и относился Пискун, а это немножко удивительно, потому что в развитых странах мира юристы предпочитают не выходить за юридическое (тем более конституционное) поле и не участвовать в политических интригах. Пискун же является одним из активных политических игроков, не меньше, чем ведущие политики Украины. Это когда-нибудь должно было закончиться, и это закончилось”.

Володимир ПОЛОХАЛО (керівник проекту «Політична думка»):
„Загалом, інколи важко давати раціональне пояснення тим чи іншим рішенням Президента, який вирізняється непослідовністю, але в даному випадку були певні послання Президента з приводу Генерального прокурора (я маю на увазі його обіцянки зміцнити прокуратуру за допомогою пана Стретовича) і тому цю відставку не можна назвати несподіваною. Для неї справді є раціональні причини з точки зору Президента. Прокуратура не додавала, а віднімала, якщо говорити про образ і репутацію глави держави: від неї прозвучало багато обіцянок щодо справи Гонгадзе й деяких інших резонансних справ, але практично жодна з них не була доведена до суду. Хоча може бути й ірраціональний із точки зору суспільства мотив: я маю на увазі кримінальні справи, відкриті стосовно одного з найближчих соратників Президента – Петра Порошенка.
Піскун значною мірою став Генеральним прокурором через збіг обставин, зокрема через «помаранчеву революцію». Певною мірою це було й самопризначення. Було багато застережень з боку ПАРЕ стосовно діяльності персонально Генпрокурора. Був витік інформації з прокуратури, коли йшлося про такі фігури, як Кравченко, Пукач, внаслідок чого ці люди або взагалі йшли з життя, або опинялися за кордоном. Отже, з точки зору накопичення цього негативу, Президент мав знімати Піскуна набагато раніше. Єдине, що, на мою думку, стримувало Ющенка, – це реальність ситуації, коли новий кандидат на посаду керівника Генпрокуратури не набере 226 голосів у парламенті”.

Автор: Центр досліджень політичних цінностей
Джерело: Центр досліджень політичних цінностей