17.11.2005, 11:00

Новий паспорт

Поділюся новиною.
Знаю я, то знай і ти:
Нам в Ізраїлі друкують
Українські паспорти.
Акуратненькі, синенькі,
Як картиночка, гарненькі,
Але як їх не крути,
Хоч рентгеном просвіти,
А графи національність
Там не зможемо знайти.
Будеш паспорт той вертіти,
Повертати сяк і так
І не зможеш зрозуміти,
Хто ти - турок чи козак,
Чи приблудний чужоземець,
Чи безбатченко-нацмен,
Чи затурканий туземець,
Чи якийсь абориген,
Чи безрідний неборака,
Чи безпам'ятний Хома,
У якого ані роду,
Ані племені нема.

Ти тепер свій рід і плем'я
Як захочеш, так назвеш,
По селу чи по району,
Де родився чи живеш.
Як зі Шполи, ти - шполяк,
З Шепетівки - шепетяк,
Із Бердичева - бердяк,
із Донбасу - донбасяк...
А поїдеш в інший край,
Кого хочеш представляй:

Ти в Парижі - парижак,
А у Осло - ти осляк,
У Торонто - торонтюк,
У Гавані - гаванюк.
Облюбовуй ту земельку,
Де набити легше пельку.
Як нажерся, заявляй:

- Ось мій другий рідний край!
Ти ж, земляче-українцю,
Сам у себе запитай:

- А чому це так старанно
Чистять наші паспорти?
Не подумай, що без плану,
Без лукавої мети.
Пропаде графа єдина.
Втратиш образ Божий свій,
То не знайдеш України
І на карті світовій.

Автор: Павло Глазовий