http://vox.com.ua |
|
|
08.03.2006, 18:14 Україна на переломі. Третій шлях (закінчення, ч.4) Закінчення. Початок: Частина I, Частина II, Частина III УКРАЇНА НА ПЕРЕЛОМІ. ТРЕТІЙ ШЛЯХ (Частина IV ) Визначивши стратегічний напрямок і головну суть третього шляху України, не можна залишити поза увагою дуже важливе питання про те, яка саме суспільно-політична сила здатна стати лідером в улаштовуванні нашого життя на нових гуманістичних засадах. Логічно припустити, що першими справжнє реформування і оновлення України мають розпочати саме ті люди, які за самою своєю природою є носіями нової й прогресивної системної якості. Однак, що це за люди та чи є вони нині у нашому суспільстві? Спробуємо зараз це визначити. Для цього скористаємося результатами соціологічного дослідження за програмою VALS (від англ. values and life styles – людські цінності та стилі життя). Вона з кінця 60-х років проводилася під керівництвом д-ра Віліса Хармона у Стенфордському дослідницькому інституті (СДІ) на замовлення 135 провідних корпорацій США, що були зацікавлені у збільшенні збуту власної продукції [12]. Дослідникам із СДІ вдалося визначити чотири основні категорії населення, які розрізняються за своїми системами цінностей, стилем та укладом життя. Кожній з них були дані такі умовні позначення: 1) “рухомі нестатком”, 2) “спонукувані ззовні”, 3) “спонукувані внутрішньо”, 4) “інтегровані”. Охарактеризуємо коротко кожну з них. 1. “РУХОМІ НЕСТАТКОМ”. Це люди, які обмежені в ресурсах (особливо у фінансових) настільки, що у своєму житті більше керуються прагненням задовольнити насущні потреби, аніж можливістю вибору. Уся система їх життєвих цінностей сконцентрована навколо боротьби за виживання, за забезпечення надійності та безпеки для себе та своїх близьких. За складом характеру такі люди підозрілі, завжди залежать від інших людей та від оточуючих обставин. Вони не здатні планувати що-небудь у своєму житті. Одна частина з них опинилася у пастці “філософії убогості” та вже не здатна до іншого способу життя. Друга (як правило, молодша) їх частина прагне до кращого життя. Але вона знаходиться у морально-психологічному стані, який варіюється від глибокої депресії та почуття безвихідності до відкритого прояву невдоволення усією суспільною системою в цілому. В умовах такої дефіцитної економіки, як наша власна, до цієї категорії осіб може бути віднесена більшість людей. 2. “СПОНУКУВАНІ ЗЗОВНІ”. Життя цих людей улаштоване таким чином, що їм постійно доводиться немовби відповідати на виклик (дійсний або мнимий), який кидається ззовні. Ця категорія людей переважно належить до середнього класу та почуває себе достатньо комфортно. За своїми поглядами вони схильні до консерватизму, ностальгії за минулим, пуританству й конформізму. Ключовим фактором у мотивації цих людей є почуття приналежності до чогось звичного і традиційного, прагнення “бути як усі” та підійти під визначені кимсь стандарти. Вони прагнуть наблизитися за своїм рівнем та стилем життя якщо не до вищого класу, то до верхньої верстви класу середнього. Серед найбільш просунутої їх частини є лідери бізнесу, класні професіонали, державні чиновники високого рангу. Для них характерні компетентність, ефективність дій, самовпевненість, матеріалізм, націленість на досягнення слави та успіху. Ця категорія людей захищає існуючий у країні стан речей, який її цілком улаштовує. 3. “СПОНУКУВАНІ ВНУТРІШНЬО”. У своєму житті особи, які належать до цієї категорії, керуються власними, а не запозиченими звідкись ззовні цінностями. Їхні інтереси й потреби є породженими їх особистими рисами характеру або схильностями. Насамперед ці люди стурбовані своїм внутрішнім розвитком, що є ключовою характеристикою для розуміння їхньої мотивації, бажань та життєвих цілей. Два вищих рівня цієї категорії осіб отримали назву “соціально свідомі та відповідальні люди” і “люди, що віддають перевагу особистому досвіду”. Для першої з цих груп характерно те, що вона включає людей, які є найбільш активними у соціальному відношенні. Вони не відокремлюють себе від кінцевих суспільних цілей та інтересів, мислять глобально, розуміють суть світових явищ і процесів, відчувають особисту відповідальність за все, що відбувається навколо. Ці люди, незалежно від свого соціального статусу, у повсякденному житті є простими та природними, уникають розкоші та надмірностей. Люди, які відносяться до другої групи, в усьому спираються лише на цінності, що були почерпнуті ними із власного досвіду, із своєї особистої причетності до чогось значного. Як і всі піднесені натури, вони є натхненними та відкритими світові. Вони теж відходять від чистого егоцентризму. Тому система їхніх життєвих цінностей включає в себе не тільки індивідуальні, але й багато гуманістичних цінностей. 4. “ІНТЕГРОВАНІ”. Вони являють собою найменшу за чисельністю категорію осіб. Проте, як стверджується у дослідженні, “це свого роду прикраса, верхня надбудова над ієрархічною пірамідою VALS... це та рідкісна категорія людей, яким удається сумістити несумісне, поєднувати всі цінності у своєму життєвому устрої. Вони немовби сполучають силу людей, що є спонукуваними ззовні, із витонченістю й чутливістю тих, чий образ життя базується на внутрішньому спонуканні” [13]. Ці люди становлять найбільш розвинену в психологічному відношенні частину суспільства. Вони є найкращими аналітиками, які спроможні відразу охопити всю сукупність явищ і подій, оцінити їх з усіх боків та вірно визначити перспективи світового розвитку. Вони здатні, якщо це потрібно, стати справжніми лідерами та повести за собою великі групи людей. У той же час вони позбавлені егоїстичних амбіцій і заради інтересів справи або спільної кінцевої мети можуть свідомо залишатися на другорядних ролях та займатися буденною чорновою роботою. Їм також внутрішньо притаманні волелюбство, незалежність, впевненість у собі, внутрішня енергія, здібність до творчого самовираження. Як відзначається дослідниками з СДІ, співвідношення між різними категоріями людей, як і ознаки, що їх утворюють, не є чимось застиглим та назавжди заданим. Мало того, багато людей з часом переходять з однієї категорії до іншої, змінюють стиль та лад свого життя. Однак, лише небагатьом удається піднятися з дна на саму гору цієї своєрідної ієрархії бажань. Отже, очевидно, що в цілому особи, які належать до першої та другої з наведених вище категорій, із різних морально-психологічних причин, не можуть виступати ініціаторами та головною рушійною силою радикальних і прогресивних соціальних перетворень. Тому в даному випадку найбільшу увагу викликають характерні особливості третьої та четвертої категорій осіб – “спонукуваних внутрішньо” та “інтегрованих”. Як було виявлено в ході досліджень за цією програмою, у США вони становлять відповідно 19% та 2% від загальної кількості усього населення. Є така думка, що особи саме з таким внутрішнім складом, як у цих двох вищеописаних категорій, якраз і являються справжньою, природною соціальною елітою – “новими людьми”, які виконують у людському середовищі функцію своєрідних носіїв нової й прогресивної системної якості. Звичайно вони існують серед всіх інших верств та груп населення у, так би мовити, розсіяному і розосередженому вигляді – тобто, не складаючи якоїсь окремої, чітко визначеної, консолідованої і організованої соціальної спільноти. А тим, що їх виділяє з-поміж інших в особливі соціальні групи, є тотожність характерних для них індивідуальних морально-психологічних властивостей. Немає жодних підстав вважати, що такого роду передових осіб не існує у нас в Україні. Бо результати цих досліджень певно відбивають деякі загальні соціально-психологічні закономірності та описують індивідуальні властивості, котрі завжди були характерними для тих або інших груп населення нашої планети. Тому висновки дослідників із СДІ цілком можуть бути екстрапольовані на сучасне українське суспільство. Деякі відмінності при цьому можуть виникнути у відсоткових співвідношеннях поміж зазначеними вище категоріями осіб у нас та в США. Адже ці відмінності обов'язково мають існувати через об'єктивно існуючу різницю у наших менталітетах, традиціях, специфічних умовах, цінностях, стилях, рівнях життя і такому іншому. Власні спостереження за внутрішніми суспільними процесами та опубліковані дані соціологічних досліджень вказують авторові на те, що в Україні частка осіб, яких можна віднести до такого роду “нових людей”, може бути аж ніяк не меншою, ніж у США. Отже, справедливим буде висновок, що сьогодні у нашому суспільстві потенційно існує достатня соціальна база для формування якісно нової суспільно-політичної сили, котра була б спроможною ініціювати та проводити новий курс радикальних гуманістичних перетворень. Однак, сьогодні в Україні також існує і дуже серйозна проблема, яка пов'язана з фактичною відсутністю у нас найважливіших системоутворюючих факторів у вигляді принципово нових і прогресивних загальносистемних цілей, ідеології, управління. Через це ані українське суспільство в цілому, ані його представники, що належать до вищеназваних категорій, не можуть отримати необхідний “першопоштовх” для своєї консолідації й організації на якісно нових засадах. Тому на даний момент чи не найголовнішим для нас завданням є термінова розробка та впровадження цих основних системоутворюючих факторів в українське суспільне життя. Але для того, щоб вони дійсно запрацювали, необхідно виконати, принаймні, дві головні умови. По-перше, щоб ці фактори за своїми змістом відповідали об'єктивним історичним цілям розвитку українського суспільства, а також інтересам і потребам переважної більшості його членів. По-друге, щоб вони були запропоновані тими людьми і суспільно-політичними силами, які користуються народними авторитетом і довірою. Нова Україна – це, по суті, якісно нові люди та якісно нова система їхніх взаємовідносин. Розбудова нової України є конструктивним процесом її цілеспрямованого системоутворення, коли люди свідомо і послідовно створюють нові й прогресивні специфічні способи свого взаємозв'язку й взаємодії – тобто внутрішню організацію цілісної системи або структуру. Як відомо, все велике завжди починається з малого. Як колись влучно зауважив засновник учення даосизму Лао-цзи: “Здійснюй це коли ще немає наявності... Бо дерево товщиною в обхват народжується з маленького паростка, башта у дев’ять поверхів піднімається з купки землі, рух у тисячу лі починається під ступнею” [14]. Тому процес системоутворення нової України необхідно розпочинати з найпершого кроку – з розробки й розповсюдження нової та прогресивної української національної ідеї. Бо лише спільна ідеологія може бути основою для виникнення, налагодження і розвитку позитивної взаємодії та взаємозв'язків (спілкування) поміж людьми. Саме на цьому ідеологічному фундаменті має поступово утворитися певна цілісна суспільно-політична структура з якісно новими внутрісистемними властивостями, якій необхідно буде стати таким собі автономним “центром кристалізації”, – або “закваскою”, якщо говорити мовою відомої притчі Христа (Мф.-13:33), – нової України. Цю структуру можна уявити у вигляді деякої “партії нового типу” патріотично-гуманістичної ідейної спрямованості. Причому, тут мається на увазі не традиційна політична партія, а структурована за вищеназваними внутрішніми ознаками найбільш прогресивна частина нашого суспільства. При створенні такої “партії” конче необхідно дотримуватися обов’язкової умови, щоб її членами ставали лише справжні однодумці, що від природи є близькими один до одного за своїм світоглядом, життєвими цінностями, інтересами, цілями і морально-психологічними якостями. Крім того, ця “партія” має бути побудованою за типом та організаційними принципами соціальних мережевих структур, для яких найбільш характерним є: а) “горизонтальний” або общинний тип суспільної організації, при якому відсутня будь-яка ієрархічно улаштована “виконавча вертикаль”; б) наявність вищої загальної ідеї-мети, що саме і виконує в цій структурі функції її керівного центру; в) відсутність окремого апарату управління, яким фактично є вся оця структура; г) рівна співучасть в управлінні структурою одночасно всіх її індивідуальних членів, які утворюють дану колективну єдність. На думку автора, такого роду “нова партія нових людей” якраз і зможе стати у нас тією авангардною суспільно-політичною силою, що буде здатною розпочати й проводити дійсно радикальне та прогресивне перетворення України на нових гуманістичних засадах. Проте, навряд чи можна серйозно сподіватися на те, що омріяне світле майбутнє зможе прийти до нас лише завдяки старанням якоїсь однієї частини суспільства та без застосування об'єднаних і цілеспрямованих зусиль всіх українців. Народна мудрість стверджує, що під лежачий камінь і вода не тече. Отже, практично від кожного з нас, від нашої персональної життєвої позиції, морального вибору та почуття величезної історичної відповідальності перед усіма нашими мертвими, живими і ненародженими, – у кінцевому рахунку залежатиме те, чи станемо ми колись, нарешті, жити у тій великій, вільній і новій Українській Родині, про яку мріяв та яку оспівував наш національний геній Тарас Шевченко. 25 квітня 1997 року м. Харків ПРИМІТКИ 12. Как добиться успеха: Практические советы деловым людям / Под общ. ред. В.Е.Хруцкого. – М.: Республика, 1992. – С.126-133. 13. Там само. – С. 131. 14. Лао-цзы. Трактат о Пути и Потенции (Дао дэ цзин). – В кн.: Антология даосской философии / Сост. В.В.Малявин и Б.В.Виногродский. – М.: Тов. “Клышников-Комаров и Ко.”, 1994. – С.57. Автор: О.В. Білецький |
|
| Оригінал статті «Україна на переломі. Третій шлях (закінчення, ч.4)» за адресою: | |
| http://www.vox.com.ua/data/home |