19.03.2006, 01:28

Несподіваний проект: урбаністичний кіборг-запорожець від «Тартак» та «Гуляйгорода»

Кіборг-запорожець з булавою в руці і прапором із логотипом групи на тлі жорсткого чорно-сірого урбаністичного краєвиду вкупі з плакатно-червоним сонцем - це досить точна графічна інтерпритація абсолютно нетипового для ТАРТАКА музичного продукту. Необізнані з фолковою сценою люди словосполучення “ГуляйГород” мабуть сприймуть як назву альбому хіп-хопової команди.

Насправді ж, “ГуляйГород” - це чудове молодіжне тріо, яке збирає і виконує українські автентичні пісні. Вони обожнюють народну пісню, та, ясна річ, не цураються модерної музики, відчувають її ритм, пластику.

Отож - перед нами спільна музична програма культового молодіжного ТАРТАКУ та однієї з кращих етно-груп “ГуляйГород”. Експериментальний дебют для обох колективів являє собою пропозицію, аналогів якої ще не ніхто не пропонував. Якщо, звісно, не брати до уваги окремі спільні твори Ніни Матвієнко і Океану Ельзи, ансамблю Божичі та ВВ. У них альянси були періодичні, там не йшлося про повноцінні концертні, або альбомні програми.

Перед тим, як засісти на студії “FIS” (там чаклують зі звуком Артур Даніелян та Олег Артим з відомої групи ФАКТИЧНО САМІ). Сашко Положинський і ТАРТАК разом з “ГуляйГородом” минулого літа і восени активно обкатували новий матеріал наживо. Тобто - на найбільших тогочасних імпрезах.

Пам’ятаю море ентузіазму, з яким публіка зустріла цей несподіваний тандем на фестивалі Олега Скрипки “Країна мрій”. Гадаю, що й самі музиканти не чекали такого шаленого прийому. Епізод другий - Майдан Незалежності. Молодіжний фестиваль “Чайка”. Там хедлайнерами були наші герої. Вони вийшли одразу після млявого іпохондрика В’ячеслава Бутусова і Майдан, який майже заснув, вибухнув емоціями. Усе просто: їм запропонували в “одному флаконі” щось гостро-модне і питомо-рідне. Це був дуже своєрідний сеанс розпізнавання ТАРТАКА крізь призму розспівів “ГуляйГорода” і навпаки…

Формула альянсу надзвичайно проста: в хіп-хоповий речитатив Положинського вплітаються чималі фрагменти з автентичних пісень, які зібрали і опрацювали учасники “ГуляйГорода”. Безумовно, тексти Положинського органічно резонують з тематикою народних пісень, іде незвичайна “перекличка” наскрізь урбаністичного героя з його власними сенсами і поглядами із сенсами вічними, себто - з аксіомами рафінованої мудрості народу. І цей діалог є наскрізним впродовж усі дванадцять треків альбому. До речі: збережено автентичні назви усіх пісень, хоча й додано дотепні підзаголовки. Наприклад пісню “Рясна-красна” названо “фанковою колядою”, а пісню “Ой, нема Того” - “весільною сирітською”. Аранжування усіх творів “ГуляйГород” і ТАРТАК також робили разом, хоча майже скрізь домінує усе ж-таки розбишацький тартаківський пост-панк.

Особисто мені інколи хотілося менше енергійного турбо-ритму, а більше - мелодійних нюансів. Тобто інтерпретації народних пісень могли б бути більш делікатними.

Джерело: Національний Альянс