30.03.2006, 10:16

Хотинську фортецю обігріють... гноєм

Ще десять років тому група буковинських науковців пропонувала обласній владі здійснити науково-впроваджувальну роботу на тему "Біогазогенератори". Адже у багатьох країнах світу отримане з гною біопаливо широко використовують для побутових потреб, наприклад, приготування їжі чи опалення приміщень.

До думки науковців тоді прислухалися, а в області навіть затвердили спеціальну програму "Одержання енергоносіїв при переробці гною". За розрахунками одного з авторів програми, кандидата технічних наук Віктора Юзова, від однієї корови, десяти свиней чи ста голів птиці за добу можна отримати 2 кубометри біогазу, що еквівалентно дорівнює 2 л дизпалива чи 20 кВт/год електроенергії. (Згідно з довідкою Чернівецької ОДА "Пріоритетні напрямки та перспективні заходи щодо розвитку нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики", станом на початок ІІІ тисячоліття на Буковині щорічно вироблялося 6,1 млн тонн гною, з якого можна одержати 304 млн куб. м біогазу, еквівалентного 243 тис. тонн умовного палива).

На думку фахівців, відповідні установки – газгольдери – з виробництва біогазу можна було змонтувати на великих фермерських господарствах, а однієї такої установки було б цілком достатньо, наприклад, для обігріву музею цілої Хотинської фортеці.

Окрім одержання екологічно чистого біологічного газу та цінних органічно-мінеральних добрив, як супутнього продукту його видобутку, переробка гною дозволила б вирішити ще одну важливу проблему, зокрема, очищення питної води. Адже зараз фекальні стоки нерідко потрапляють у річку Прут, що негативно впливає на екологію не лише Буковини, але й Одеської області та сусідніх із нею повітів Румунії.

Керівники агрофірм Сокирянського, Кельменецького, Заставнівського та Новоселицького районів області погодилися впровадити цю технологію у власних господарствах, проте за браком коштів рух у цьому напрямку припинили. Хоча, згідно з тими самими розрахунками, для фермерів, які б погодилися встановити у себе біогазогенератори, їх орієнтовна вартість у 1,5 тис. грн окупилася б вже за два роки.

Про свої старі розробки буковинці згадали лише після загострення проблеми постачання енергоносіїв із Росії. Проте, як і десять років тому, головною проблемою для їх впровадження залишається брак коштів.

Чиновники кажуть, що вони з'являться не раніше 2007 року. Наразі більш переконливо виглядають перспективи запровадження на теренах краю іншого енергозберігаючого "ноу-хау".

У березні 2006 року на ДП "Лужанський експериментальний завод" запущено установку для отримання біогазу – біогазовий генератор, який працює на біологічному газі, отриманому з відходів спиртового виробництва – барди післяспиртової, а відтак забезпечує половину його потреби у природному газі. Як повідомляє прес-служба ОДА, щодоби біогазовий генератор вироблятиме 6 тис. кубометрів газу, який у 4 рази дешевший за традиційне блакитне паливо. Економічний ефект від впровадження установки становитиме 1 млн грн, термін окупності займе приблизно один рік. Другий такий генератор планується запустити вже у травні, а відтак спиртзавод стане повністю незалежним від поставок природного газу.

У разі отримання позитивних результатів від запровадження цього пілотного проекту, на впровадження якого Міністерство АПК України виділило 280 тис. грн, аналогічні біогазові генератори планується встановити на решті 80 спиртзаводах України.

У Лужанах також готують до запуску лінію з виробництва біотанолу – обезводженого спирту рослинного походження (з меляси, буряків чи зерна), що використовуватиметься як добавка до бензину для підвищення октанового числа.

До речі, за прогнозами науковців, саме біотанол може невдовзі замінити традиційний бензин. Великі надії на Буковині покладають на ріпак, з якого вже незабаром планують налагодити виробництво екологічно чистого пального для двигунів внутрішнього згоряння.

Фахівці також порахували, що якби всі спиртзаводи області перепрофілювали під виробництво біопалива, то нововведення незабаром не лише окупилося, а почало б приносити неабиякий прибуток. Ще одним перспективним напрямком забезпечення енергобезпеки Буковини визнано будівництво вітряків.

Щоправда, згідно з "Концепцією розвитку вітроенергетичної галузі України" середньорічна швидкість вітру у Карпатському регіоні становить 1,4-3,4 м/с, а для сучасного технічного рівня вітроелектроустановок використовують райони з середньорічними швидкостями вітру 5 м/с і більше на висоті флюгера 10 метрів.

Свого часу у Новодністровську навіть вивчали можливість створення тут спеціального підприємства "Дністротурбоенерго" для проведення відповідних досліджень, залучивши для цього кошти з ДП "Енергоринок".

Тож очевидно, що знайти вихід із складного становища не так вже й складно – було би бажання.

Автор: Юрій ЧОРНЕЙ
Джерело: Газета Доба