Освітнє питання мало стати однією з першочергових проблем для обговорення на найближчому засіданні Головної ради ОУП, що було узгоджене з покійним головою товариства Мироном Кертичаком. На жаль, не встигли. Однак це не змінює факту, що шкільництво має бути пріоритетом праці Об’єднання, до чого зобов’язав останній з’їзд. Крім цього, також міркування голів окремих відділів ОУП дозволяють констатувати, що вирішення питання стану української мови у Польщі назріло вже давно.
Для розроблення відповідної програми дій необхідна серйозна дискусія, яка в свою чергу вимагає не лише критики, яка інколи змінюється в критиканство, чи перераховування того, що добре. Хотілося б, щоб усі, які взяли і братимуть у дискусії слово, формулювали конкретні пропозиції, як лихо перемагати, а те, що хороше – зберегти і розвивати. Надіюся, що спільною мудрістю вдасться нам щось доброго зробити.
Існування того, що складається на «українську освіту», тобто шкіл і пунктів навчання – зумовлене законами Польщі, які регулюють освітню сферу в цій країні. Як школи, так і пункти навчання – це мережа державних закладів, які здійснюють політику держави відносно зберігання тотожності серед осіб непольського походження, оскільки в нас немає приватних освітніх закладів, ведених ОУП чи іншими структурами. У подібному режимі, по суті, функціонують також пункти навчання – директор школи як їх організатор безпосередньо відповідальний за рівень навчання, відвідування уроків учнями чи працю вчителя та за все інше, що в школі відбувається. Навчання української мови організується прецінь згідно з існуючими законами і відповідно до заяв батьків. Навіть тоді, коли воно відбувається поза школою, напр. у світлицях ОУП чи в церковних приміщеннях. Директор це теж працедавець вчителя – згідно з Законом про освіту, з Картою вчителя та Кодексом праці. За винятком, звичайно, ситуації, коли вчитель працює на громадських засадах, а уроки не зареєстровані в школі чи кураторії. Дуже часто ми про все це забуваємо, напр., коли домагаємося, щоб громадські структури втручалися в процес навчання, чи невідповідальну поведінку вчителя тощо. Отже, втручання з боку ОУП можливе тільки згідно зі статтею з розпорядження Міністерства освіти (MEN) про навчання мови громадян непольської національності, де пишеться про можливість консультацій та співпрацю з відповідними меншинними представництвами. Як до такої консультації поставиться директор – це вже зовсім інша проблема. Там, де школі не залежатиме на правильному веденню процесу навчання української мови та його рівні, роль ОУП дуже обмежена і зведена майже до нуля.
Ось декілька прикладів зі шкільної буденності на місцях. В одному з осередків частина батьків заявила директорові, що заняття не відбуваються, а привід не один, але ціла суміш: вчитель не приходить, діти масово не беруть участі в роботі і не відвідують уроків, байдужість деяких батьків. (До речі, навчання проходить тут поза школою – це ж черговий аргумент для того, що пункти повинні працювати в школі під безпосереднім її контролем.) І до сьогодні заява не принесла жодних наслідків. З другого боку, складається враження, що забракло детермінації і послідовності з боку самих батьків і відповідних чинників з-посеред ОУП і УВТ, щоб винести цю справу вже на рівень місцевої кураторії. Пані директор в найкращому випадку отримала б догану за те, що нехтує службовими обов’язками, а вчителька – дисциплінарне звільнення з роботи і прокуратора за зловживання бюджетними грішми і за те, що порушила умови трудового договору. В іншій місцевості вчитель, набравши годин, навіть не думає їх відпрацьовувати. Ще в іншій керівництво школи так заповзялося на вчителя, що кілька років на різні способи перемелювали справу і, нарешті, руками «діячів» вчителя звільнили, попри те, що навіть на судовому розгляді справи з’ясовано, що не було задля цього жодних мериторичних підстав. Але захотіли і зробили, до того й розбили громаду, що сьогодні майже нічого збирати не лишилося. Висновок – однак можливо деякі справи успішно полагодити.
Здійснити задумане можливо лише адміністративним шляхом. Звичайно, з підтримкою влад легше. Проблема тут інша – влада реагує не там, де потрібно, де наявні зловживання, що природно породжує запитання: чи місцеві чиновники (в ІV РП) надалі вважають, що правильний процес навчання рідної мови нацменшин – це загроза для Польщі? Чи така поведінка з їхньої точки зору вигідна і корисна? Подібно, як можливості громадських структур, майже до нуля зведена й роль відповідного методиста, обов’язком якого організувати вишколи, конференції, чи проводити показові уроки, одним словом – вчити і допомагати вчителеві.
Отже, справжня причина недостатнього вирішування головними структурами ОУП чи Українського вчительського товариства проблем пунктів навчання полягає не в тому, що там недобачається негативних явищ, але в браку механізму, який дозволяв би на більше втручання в їх працю. Юридичного механізму. А його створення – це завдання на сьогодні. Звичайно, у домовленості з освітньою владою, яка повинна віддати частину повноважень у цьому плані. Тоді теж можемо заговорити і про штатного працівника при ОУП чи УВТ, котрий мав би такі повноваження, які дозволяли б реально діяти саме на основі відповідного закону. Виходом з цього тупика було б теж призначення візитатора (візитаторів) для справ українського шкільництва.
Неурядова організація не має реальних можливостей впливати на школу чи директора, тоді як у батьків така можливість наявна, оскільки основний закон – Закон про шкільну систему – велику роль у процесі навчання надає тріаді: школа (вчитель-учень-батьки). Батьки можуть добиватися відповідної кількості годин, додаткових годин для позашкільного навчання (така можливість записана у законі) і, врешті-решт, ретельного підходу до роботи з боку самого вчителя. Можливо, саме цей момент вирішальний, коли мова про негативні явища. Насправді, певні проблеми у деяких місцевостях вирішуватимуться дуже просто, якщо батьки будуть спроможні однозначно формулювати свою позицію. Тут інше питання – чи батьки спроможні такі справи вирішувати, оскільки, на мою думку, вони – це саме найслабша ланка в навчанні рідної мови наших дітей. Чи вони хочуть, щоб їх дитина знала українську мову (навмисне не пишу «рідну»)? Відповідальність, яку несуть у цьому плані батьки, незвичайна.
Чергова проблема, що стосується пунктів навчання та вимагає прослідкування, – це відношення кількості дітей, котрі тут навчаються до кількості тих, які продовжують навчатися в українських школах. Які причини того, що значна кількість все-таки не продовжує навчання в українських школах: фінансові проблеми батьків, брак гуртожитку (Перемишль)?..
Напевно, деякі скажуть, що низький рівень навчання. Але ж не всюди і не всього, хоча, безсумнівно, багато тут потрібно виправити. Школа має бути доброю, дуже доброю, а й вчителі та директори мали б виявляти більшу активність й ініціативність. Однак, на виправдання можна сказати теж і те, що коли постійно треба щось виборювати, то не вистачає вже сил і часу на все інше – з острахом і подивом інколи дивлюся, як чергові директори Шевченкової школи клопочуться за те, щоб було чим обігріти гуртожиток, тоді як гроші скінчилися вже в березні. Шукай тепер і розробляй додаткові програми, які іноді просто здаються віртуальними, коли немає розв’язки поточних справ на рівні бути чи не бути.
Сьогодні для нацменшинних шкіл велика проблема – це рівень їх фінансування, який дошкульно низький. Однак слід нам усвідомлювати просту співзалежність – чим менше дітей, тим дорожче навчання, отже тим більше і все частіше самоуправи як ведучі органи можуть задумуватися над потребою існування даної школи на їх території, причому навіть не з політичних міркувань, а з чисто практичних – коли бракує грошей буквально на все, у декого не буде бажання дотувати ще й українську школу. Хоча не можна не враховувати також інших мотивацій, що пов’язується із загально відомою «симпатією» до українців у Польщі.
Освітні справи вирішуються на місцях і вимагають мудрої поведінки з боку локальних структур, часто також рішучості та послідовності. Іноді складається враження, що ми ждемо на розв’язку ззовні – приїде хтось звідкілясь і зробить за нас порядок. Я не намагаюся втекти від проблеми, скидаючи відповідальність на низові структури, оскільки, безумовно, їх діяльність не знімає з головних структур ОУП чи УВТ обов’язку розробити механізми праці в освітній ділянці, створити добре підґрунтя і умови для якнайкращого рівня навчання у терені. Але, безумовно, Варшава не в силі вирішити проблем, які накопичуються на місцях і які дуже часто вимагають просто доброї волі з боку місцевих громад.
Друге, що можуть зробити громадські організації вже тепер, це створити програму праці з батьками, мета якої – їх освітнє, національне і культурне перевиховання (напр., шляхом організування циклу зустрічей). Це всім нам пригодиться і повинно приносити добрі наслідки. Нам слід позбутися цього багажу минувшини, коли по селах і містечках ходили активісти та пасіонати, просячи, а то й вмовляючи: «дайте дитину на навчання». Таким чином і школи, і пункти стали свого роду заручниками ситуації, що продовжується й сьогодні.
Нам годі вже говорити про цінність, якою є рідна мова. Вона безперечно є цінністю, але, на жаль, не для всіх. До речі, цього роду аргументація вже не виправдовується. Мова має бути у наш час корисною – і на цьому слід нам наголошувати. Тоді вона буде сповнювати й інші свої природні функції. Говорімо, отже, розглядаючи всі «за» та всі «проти». Підказуймо собі та разом творімо наше українство, майбутнє якого залежить й від того, як і чого вчитимемо наступні покоління.
Надіюся, що спільно подолаємо більшість негативних явищ. Тих явищ, символом яких сьогодні поволі стає щецінський осередок, де навчання української мови досягнуло, мабуть, край того, що називаємо деградацією і спотворенням. Хто знає, цей зрозуміє.
* * *
Як додаток до тексту пропонується читачам кількісне зведення шкіл з українською мовою навчання або шкіл з додатковим навчанням української мови у Польщі в 2005/2006 шкільному році.
Школи 2005/2006
І. Комплекс українських шкіл у Лігниці Гімназія : 1 клас – 21 учень 2 клас – 22 учні 3 клас – 23 учні Ліцей : 1 клас – 15 учнів 2 клас – 13 учнів 3 клас – 13 учнів Всього: 107 ІІ. Комплекс українських шкіл у Гурові Ілавецькому Гімназія – 56 Загальноосвітній ліцей – 214 Профільований ліцей – 23 ІІ. Комплекс українських шкіл у Бартошицях Всього учнів – 126 (перший клас – 18 учнів) ІV. Комплекс українських шкіл у Перемишлі Початкова школа – 114 Гімназія – 69 Ліцей – 61 V. Комплекс українських шкіл у Білому Борі Початкова школа – 37 Гімназія – 32 Ліцей – 54
Всього у школах: 893 Всього у пунктах: 2057 Усіх: 2945
Вибачте, Ігоре - не дуже розумію початок Вашого коментаря. Не вимагаю у дітей свідомоті - я її вимагаю від батьків та вчителів. Запитання - чомує її немає - зовсім інше. Буде в дорослих - буде і в дітей.
З пошаною
Марко Сирник
мотивація - бути українцем-велика сила
щоб її проявити треба найкраще дітям
що дає поляку (українцю) бути українцем?
нічого!!!
якщо не думати, а просто відповісти
чим зайнята свідомість цих дітей?
чому вона (свідомість) не українська?
а, що можливо бути свідомим українцем?
як це, де це?
ви знаєте, а чому ж я всеодно не розумію?
на всі ці питання повинні знати відповідь вчителі
вихід: створення конкурентного польській школі середовища
адже школи це штамповка освіти
а можна створювати обдарованих дітей
треба тільки гарно попрацювати (над собою теж)
пропоную поєднати козацький гарт та виховання з надсучасними освітніми технологіями
під козацьким гартом я не маю на увазі сучасні діяння більшості "великих" українських козаків (цирк)
маю деякі ідеї наробки, та певний досвід
хай живе дух мудрісті нашого народу!!!
з повагою до Вас Кобзар Ігор
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Освітнє питання мало стати однією з першочергових проблем для обговорення на найближчому засіданні Головної ради ОУП, що було узгоджене з покійним головою товариства Мироном Кертичаком. На жаль, не встигли. Однак це не змінює факту, що шкільництво має бути пріоритетом праці Об’єднання, до чого зобов’язав останній з’їзд. Крім цього, також міркування голів окремих відділів ОУП дозволяють констатувати, що вирішення питання стану української мови у Польщі назріло вже давно.