18.07.2006, 21:46

Наскільки реалістичним є варіант розпуску парламенту шляхом складання депутатських повноважень народними депутатами?

18 липня лідер фракції БЮТ Юлія Тимошенко закликала народних депутатів із фракції «Наша Україна» разом скласти депутатські повноваження для того, щоб Верховна Рада стала недієздатною. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:
«Наскільки реалістичним є варіант розпуску парламенту шляхом складання депутатських повноважень народними депутатами?»


Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):
„Як варіант розпуску ця пропозиція нереалістична, тому що незалежно від того, скільки депутатів відмовиться від своїх депутатських мандатів, це рішення має бути затверджене ще й парламентською більшістю. Навряд чи більшість, створена Партією регіонів, комуністами і соціалістами, проголосує за такий політичний депутатський суїцид, що пропонує Блок Юлії Тимошенко.
Але якщо говорити про позиції БЮТ в суспільстві, то цей крок не суїцидальний, а політично раціональний”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Теоретично такий план розпуску Верховної Ради можливий. Спочатку опозиція (БЮТ та «Наша Україна») мають провести з’їзди своїх блоків, де повинні бути виключені так звані «хвости списків», тобто всі кандидати в депутати, які не пройшли в парламент. А вже в другий етап самі депутати повинні написати заяви. Але і тут є маленька юридична хитрість. Якщо депутати напишуть просто заяви на ім’я голови Верховної Ради про складання з себе депутатських повноважень, то тоді за таке рішення має проголосувати Верховна Рада в кількості не менше 226 чоловік. Такий варіант нереалістичний і підтвердити це може пан Зубанов, який в попередньому парламенті тричі без успіху намагався скласти з себе депутатські повноваження. Але в Конституції є інша норма, яка стосується імперативного мандату. Згідно цієї норми, якщо депутат виходить добровільно зі складу фракції, то він автоматично позбувається статусу депутата. Тобто, якщо 150 депутатів (після чистки «хвостів списків») напишуть заяви про вихід з фракцій, то вони автоматично позбуваються депутатства, і Верховна Рада втрачає легітимність.
Але справедливе це лише в красивій теорії. На практиці списки «помаранчевих» партій насичені бізнесменами, що брутально купили свої місця, і примусити таких персонажів скласти свої мандати буде надзвичайно важко.
Тому наразі ідея нереалістична. Можливо до неї повернуться згодом, якщо протистояння в суспільстві буде загострюватися.”.

Євген КОПАТЬКО (директор Компанії соціологічних і маркетингових досліджень ДІАЦ м.Донецьк):
„Если мы будем распускать парламент каждый раз, когда Юлии Владимировне что то не нравится, то нынешний политический кризис превратится в постоянно присутствующий фактор. Этот процесс будет перманентным. Это – во-первых. Во-вторых, все это напоминает истерику. Если обратить внимание на социологию, которая свидетельствует, что БЮТ и «Наша Украина» набирают меньше Регионов. Если они распустят парламент и назначат новые выборы, то «Наша Украина» станет политическим аутсайдером, а Юлия Тимошенко потеряет очень много голосов, потому что их позиция в парламенте не добавила ни политических дивидендов, ни уважения в обществе”.

Іван ЛОЗОВИЙ (президент Інституту державності і демократії):
„Зрозуміло, що такий варіант дуже мало ймовірний, бо депутатам буде дуже важко розставатися з депутатським мандатом. Це буде схоже на бойкот, який не можна зупинити навіть таранними ударами Юлії Тимошенко. Якщо ж згадати, що голосів БЮТ буде не достатньо, щоб це здійснити, то стає очевидним, що це скоріше політичний маневр, ніж реальна загроза розпуску парламенту”.

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):
„Це нереально, тому що в кулуарах Верховної Ради відомо, що пан Турчинов стане віце-спікером. Таким чином це все є лише політичною заявою, адже всі розуміють неможливість розпуску парламенту в будь-якому варіанті, в тому числі й за допомогою здачі депутатських мандатів. Такий варіант – це лише спроба політичного тиску Юлії Володимирівни, її «лебедина пісня».
Якби такий варіант був би можливий, то навряд би мова йшла про посаду віце-спікера для Турчинова, а його призначення вже є майже доконаним фактом”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):
„Гіпотетично це цілком можливо. Інша справа, що реалізувати це буде дуже важко з точки зору процедури, оскільки це передбачає проходження всього процесу зняття себе як політичної сили з політичного процесу. Справа в тому, що доведеться нейтралізувати результати, отримані БЮТ на виборах, щоб ніхто більше не претендував на ці мандати. Крім того, потрібне визнання цього факту в парламенті, тобто продуктивне голосування, а це вже не тільки процедура, але й політика.
Для того, щоб запустити цю процедуру, потрібно, щоб усі, хто залучений до цього процесу, були переконані у здатності перемогти на наступних виборах. А тут дуже багато питань, особливо у «Нашої України». Я не знаю, як Юлія Тимошенко гарантуватиме своїм колегам повернення до парламенту, але для «Нашої України» це питання є відкритим. Більш того, є ще політико-символічні речі: для «Нашої України» підтримати Юлію Тимошенко – це визнати її лідерство в опозиційному таборі. Вже сьогодні Тимошенко виступає від імені всього «помаранчевого» табору, вона остання, хто говорить про цінності «помаранчевої» революції.
Загалом це дуже красива акція, яка б могла бути реалізована, але, враховуючи всі перепони, на сьогодні вона не реальна. Ще один момент: БЮТ готовий до розподілу комітетів, посад, тобто готуються працювати. Я думаю, що все лише починається. Любі і не любі друзі знову переграли президента. Вперше на моїй пам’яті президентська партія проігнорувала настанову президента – про досягнення політичного компромісу, про який він говорив. Його найближчі соратники вирішили бути в опозиції, тим самим змінено архітектуру, оскільки на перші позиції в парламенті виходить не президент як куратор «помаранчевих сил», а Тимошенко, як реальний лідер.
І все це відбувається ще за умов фактичної ревізії суті «помаранчевої» ідеології – від демократичної до охлократичної”

Автор: Центр досліджень політичних цінностей