03.08.2006, 23:08
Як Ви оцінюєте факт подання В.Ющенком кандидатури В. Януковича на посаду прем'єра? Коментарі політологів
Віктор Ющенко прийняв остаточе рішення на обрання В.Ф. Януковича на посаду прем'єра.
У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:
«Як Ви оцінюєте факт подання В.Ющенком кандидатури В. Януковича на посаду прем’єра?»
Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„Это была обязанность Ющенко. Я оцениваю это, как нормальный шаг президента, хотя есть и позитивы, и негативы. Судя по всему, «Наша Украина» готова присоединиться к коалиции и участвовать в формировании правительства. А это означает, что правительство будет неоднородным. В одной команде будут и коммунисты, и националисты. Кроме того, часть министров будут людьми президента, а часть – премьера. Следовательно, в правительстве будет двоевластие и внутри его возможны конфликты, что затруднит его работу.
Лучшим вариантом было бы создание правительства только на базе «антикризисной» коалиции. Тогда можно было бы рассчитывать на длительную успешную работу. В случае же «четверки» конфликты неминуемы.
Кроме того, трудно определить, какую цену заплатила «антикризисная» коалиция за кандидатуру Януковича. Я не видел Универсал, но подозреваю, члены коалиции пошли на недопустимые уступки”.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Згідно Конституції України Президент мав у 15-денний термін зробити подання на прем’єра кандидатури, запропонованої йому коаліцією. Він це і зробив. Зробив, бо мусів.
А от щодо формату коаліції, то тут є серйозні застереження. Виглядає, що весь галас навколо ідеї перевиборів був просто необхідний оточенню Ющенка для того, щоби пере форматувати коаліцію і вибити собі «теплі» місця у виконавчій владі. «Широка коаліція» може перетворитися на корупційний нашеукраїнсько-регіональний синдикат. Оптимальною конфігурацію влади був би перехід «Нашої України» в опозицію. В такому випадку опозиція мала не лише радикальну і «вуличну» складову(БЮТ), а й помірковану. Поміркована опозиція («Наша Україна») мала би у своєму розпорядженні місця у владі, які Конституцією закріплені за Президентом, тобто мала би реальні важелі контролю за антикризовим Урядом на чолі з Віктором Януковичем. Але бажання найближчого оточення Президента посісти якомога більшу кількість «теплих місць» взяли гору”.
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„Сейчас трудно делать выводы о том, кто выиграл, а кто проиграл. Нужно дождаться окончания четырех важных событий.
Во-первых, как будет проходить процедура утверждения кандидатуры премьер-министра в Верховной Раде.
Во-вторых, содержание нового Универсала: сколько там осталось от прежнего текста, сколько появилось абстрактных и маловразумительных слов.
В-третьих, какова структура новой коалиции. Независимо от того, останутся в ней СПУ и КПУ, ведущую скрипку будут играть Партия Регионов и «Наша Украина».
В-четвертых, это структура самого Кабмина: сколько будет министров от Партии Регионов, «Нашей Украины» и лично президента. И это не снимает проблемы, с которой сталкивалась «Наша Украина» еще при премьере Тимошенко. Каждый новый премьер, который входит в конфликт с президентом, подминает под себя министров из «Нашей Украины». Это блестяще сделала Тимошенко и такие же перспективы есть у премьера Януковича.
Пока ответов на эти вопросы нет, мы не сможем ответить на самый главный вопрос: что произошло в Украине этой ночью?”.
Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„Вибір, який зробив Віктор Ющенко, - це вибір із двох зол: або дострокові вибори з великою ймовірністю загострення політичної кризи, посилення загрози політичного та територіального розколу країни, або ж подання кандидатури Віктора Януковича. У другому випадку Віктор Ющенко ризикував своєю політичною репутацією. Він обрав менше зло для країни, однак більші ризики для себе.
Це був відповідальний крок політика, який ризикує своєю репутацією заради збереження єдності країни, мінімізації ризиків політичного розколу.
Але це був вибір з двох зол”.
Андрій ОКАРА (політолог, Москва):
„Для Віктора Ющенка – це політичне самогубство. Після цього вчинку стає зрозумілою логіка розвитку «помаранчевої» революції, адже стає зрозуміло, що Ющенко і Янукович могли домовитися і в кінці 2004 року на умовах, що Янукович - президент, Ющенко - прем’єр, але на шляху їх порозуміння стала Юлія Тимошенко і «помаранчева» революція. Тепер, коли Юлії Тимошенко немає, вони домовились.
Треба врахувати особливість нинішньої української системи, що реальна вада не залежить від визначених Конституцією і законами повноважень, скільки від її реального впливу, кількості грошей і лобістських ресурсів. Це означатиме, що центр прийняття стратегічно важливих рішень значною мірою переміститься від президента до прем’єра”.
Євген КОПАТЬКО (директор Компанії соціологічних і маркетингових досліджень ДІАЦ м. Донецьк):
„Это абсолютно нормально, потому что любой другой вариант был бы проигрышным и для президента, и для страны в целом, и конечно, для тех сил, которые поддерживают президента. Очевидно, что «Наша Украина» на следующих выборах стала бы аутсайдером политического процесса. Кроме того, такая поляризация сил лишь усилила бы раскол в обществе.
Поэтому я считаю этот шаг Ющенко достаточно взвешенным. Единственный вопрос: какую цену отдали «Регионалы» за выдвижение премьером Януковича? Когда мы увидим все детали, будет ясно, что же произошло”.
Автор: Центр досліджень політичних цінностей