14.08.2006, 10:25

Ми не пересічні

Французький письменник Антуан де Сенкт-Екзюпері спостерігаючи за сім’ями заробітчан - емігрантів висловив думку, що страшною є не бідність цих людей сама по собі.
Страшно коли через цю бідність у комусь з дітей може померти Моцарт.

Співвідношення доходів громадян – це не лише співвідношення грошей в кишенях, це ще й співвідношення можливостей самореалізації.

В російській мові є слово «незаурядный», що в перекладі на українську звучить як непересічний. Відповідно, за логікою, слово пересічний в перекладі на російську мову повинно звучати як «заурядный». Чи може російський політик дозволити собі словосполучення «заурядные русские»? У нас подібні висловлювання - буденна річ. То чому ж нас так зневажають ті, хто вважає себе «великими українцями»?

На початку XXст. в Європі співвідношення доходів 20% найбагатших людей до доходів 20% найбідніших становило приблизно 20/1. Сьогодні цей показник не перевищує 7/1, а на батьківщині шведського соціалізму становить 3,5/1. В Японії, яку ніхто і ніколи не звинувачував у соціалізмі, цей показник становить 4/1, зате в Гондурасі 38/1. Вдумуючись у ці цифри можна зрозуміти, що демократія – це форма правління домінуючого середнього класу. Саме домінування середнього класу забезпечує високі стандарти для всіх.

Україна, останніми роками постійно декларує своє прагнення до євроінтеграції. Але з чим ми ідемо до Європи? В той час, коли середня зарплата в Україні не перевищує 1000грн. зарплата депутата ВР становить 20 000грн. Але середня зарплата – це не доходи 20% найбідніших. Суму 1000грн. можна спокійно ділити на 2. Щонайменше на 2. Гондурас з його співвідношенням 38/1 уже відпочиває. Можна було б продовжувати рахувати гроші в депутатських кишенях, але краще спробувати відповісти на наступні запитання:

1. Чи потрібен сучасній Європі «ЄвроГондурас»?
2. Чи можлива в сучасній Україні справжня демократія?
3. Чи варто ображатися на Європу за те, що не поспішає відкривати перед нами двері?

Провідні західні фахівці вважають співвідношення доходів 10/1 критичним. В разі перевищення цього показника країна повноцінно розвиватися уже не може. Перспективи – це люди, які роблять перспективи. Чим більший відсоток людей в країні мають можливості для самореалізації, тим кращими будуть перспективи цієї країни.

Які перспективи має Україна в разі збереження сьогоднішнього рівня співвідношення доходів? У нас навіть банани не ростуть.

За 15 років незалежності націонал – патріоти так і не змогли стати провідною силою в Україні. Вони борються «за Україну», а слід було б боротися за людей, бо Україна це у першу чергу люди. Україна це не президент, не депутати і не олігархи. Україна це ті кого називають «малими» і «пересічними». Діяти в інтересах України, це діяти в інтересах тих кого називають «малими» і «пересічними». Чи так діє сьогодні українська влада? Чи буде вона так діяти завтра? Якщо волю народу про справедливий розподіл доходів узаконити на відповідному референдумі, то завтра влада буде змушена так діяти. І тоді не лише «великі українці», а і весь світ переконається в тому що ми не пересічні.

Автор: Володимир Ільків