26.08.2006, 16:34

Підляський журнал – ровесник Незалежної України

1991 рік, який дав Україні Незалежність був дуже вагомий і для української громади Підляшшя – регіону, який займає особливе місце на карті “Закерзоння”, тобто заселених українцями територій, які залишилися на захід від польсько-совєтського кордону визначеного у 1944 році орієнтовно за т.зв. лінією Керзона.

Особливість Підляшшя в цьому, його північна частина, на правому березі Бугу (повіти Більськ, Гайнівка і Сім’ятичі Підляського воєводства) зберегла український мовно-етнографічний характер, оскільки не заторкнула його насильна “репатріація” до СССР у 1944-1946 роках і Акція “Вісла” у 1947 році. Сталося так через це, що у 1918-1919 роках польськими політичними середовищами прийнятий був принцип тракутвання етнорафічно українського населення колишньої Гродненської і Мінської губерній Північно-Західного краю Російської імперії, тобто саме Північного Підляшшя та Берестейсько-Пінського Полісся, як білоруського або “тутешнього”. Цей самий принцип, маючий на меті обмеження української національної території, застосував совєтський уряд у 1939 році, приєднуючи цю територію до Білоруської ССР, вписуючи її мешканцям до паспортів білоруські національність і розвиваючи мережу білоруськомовних шкіл та культурних закладів. У 1944 році Північне Підляшшя увійшло знов до складу Польщі, але й польська “народна влада”, хоч намагалася перетворити країну в повністю однонаціональну, примушенпа була продовжувати совєтську національну політику, організуючи для тутешнього українськомовного населення білоруськомовні школи.

Сприяв цій політиці і факт, що насправді на цій території, позбавленій культурних центрів, українського національного руху, у 1920-1930-х роках добре замітного у холмсько-південнопідляському Забужжі і на Берестейщині, практично не було. Окремі одиниці, які усвідомлювали свою українську національну приналежність не були в силі вплинути на загальний погляд про етнічну ситуацію між Бугом і Нарвою також у пізнішому періоді. Щойно на початку 1980-их років почало тут зароджуватися більш згуртоване середовище, яке проявило себе також у видавничій справі. Одним з її зачинателів був Юрій Гаврилюк, сьогодні (від 2001 року) головний редактор Українського журналу Підляшшя “Над Бугом і Нарвою”, який ще у свої студентські роки заснував позацензурне Українське видавництво “Думка”. Протягом 1983-1990 років світ побачило більше двох десятків брошур, передусім історичних розвідок та літературних збірок, а також 4 випуски “товстого” культурологічного журналу “Основи”.

З огляду на це, що українськомовне населення Північного Підляшшя позбавлене було можливості навчання української мови в школах, прийшлося звертатися до нього також польською мовою. Саме із таких причин у 1989-1990 роках українське середовище випускало польськомовний щомісячний бюлетень “Krąg” (чит. “Кронґ” – можна це перекласти українською як “Коло”, “Гурт”). Згодом, якби з поєднання традиції українськомовної і польськомовної, по-суті підпільної, хоч не репресіонованої владою, періодики виник часопис “Над Бугом і Нарвою”, якого перше число було підготоване в першій половині 1991 року, а друком вийшло наприкінці літа.

Початково журнал був фактично роблений в Люблині, де проживають як його перший головний редактор Микола Рощенко, науковий працівник Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської в Люблині, та тодішній секретар редакції, й відповідальний редактор перших чисел, Григорій Купріянович. Лише з половини 1993 року, коли штатним серетарем редакції став Юрій Гаврилюк, редагування журналу перенесене було повністю до Більська.

Отже є причини назвати цей підляський журнал ровесником Незалежної України, тим більше, що саме тоді Україна стала на Підляшші присутня не лише історично, але й культурно. Адже вже з 1989 року Підляшшя стали інтенсивно відвідувати мистецькі колективи з України, а коли в серпні 1991 року відбувалися доленосні події у Києві, в підляському Більську та волинському Луцьку йшла підготовка до Музичних діалогів над Бугом “Мельник ’91”, які згодом переросли у Фестиваль української культури “Підляська осінь”. Але це ще не кінець роковин – окрім 15-річчя “Над Бугом і Нарвою” та фестивалю такий же ювілей буде цього відзначати й українськомовна передача для Підляшшя – “Українська думка”, яку з осени 1991 року транслює Радіо Білосток.

“Над Бугом і Нарвою” на початку виходив як щоквартальне видання, якого видавцем був спочатку Підляський відділ Об’єднання українців у Польщі, а згодом Союз українців Підляшшя, який виник як окрема громадсько-культурна організація у 1992 році. З 1993 року журнал став двохмісячником й досі з’явилося вже 85 чисел, розміром від 32 до 64 сторінок (зараз “канонічний” розмір це 48 стор.) формату А5. Статті у журналі друкуються як українською так і польською мовами (без дублювання).

В полі зору авторів статей та читацьких дописів передусім Підляшшя – його сучасне українське життя, його минуле та культура. Описуються культурні заходи організовані Союзом українців Підляшшя, навчання української мови. Порушуються питання історії регіону та України, питання мови та національної свідомості, яка тут і досі дуже аморфна та багато в чому парадоксальна. Друкуються також статті присвячені українським справам в інших регіонах, зокрема, Холмщині і Берестейщині. Останнім часом все більше стає на сторінках присутня також Лемківщина, будуча свого роду південним полюсом “Закерзоння”. Журнал багато ілюстрований, від 1996 року має кольорову обкладинку, що використовується м.ін. для публікації зразків образотворчого мистецтва. Не промовчуються також питання сучасної України – її політичного та культурного життя.

Від 1999 року журнал має свій інтернетний сайт (www.nadbuhom.free.ngo.pl), редагований Андрієм Давидюком, завдяки чому мають можливість контакту з Підляшшям також українці в Україні та всьому світі (зараз у місяць навідується навіть біля тисячі інтернавтів). На сайті розміщуються не лише чергові числа та архів статей із старших випусків, але також різного роду статті і матеріали (в тому й записи зразків підляських говірок на файлах mp3), які дозволяють краще пізнати Підляшшя і всю складність його історії та національного сьогодення.

“Над Бугом і Нарвою” видається завдяки щорічній дотації від польського уряду (до 2004 року справами фінансової підтримки культури національних меншин у Польщі відало Міністерство культури, зараз це перейшло в компетенцію Міністерства внутрішніх справ і адміністрації), яка складає біля 90% його щорічного бюджету. В минулому році з’явилося також друге джерело фінансування, оскільки й українське МЗС передало Союзові українців Підляшшя грант на підготовку та публікацію в “Над Бугом і Нарвою” матеріалів про Україну та закордонних українців (в рамках реалізації Наказу МЗС України про виконання плану заходів щодо встановлення зв’язків з українцями, які проживають за межами України).

Протягом свого існування журнал здобув вагоме місце на культурній карті Підляшшя і всієї української громади, адже деякі читачі вважають його найкращим із українських видань у Польщі. До цього прислужився гурт людей, який вніс свій вклад в зорганізування праці редакційного колективу та забезпечення його цікавими матеріалами. Важко тут назвати всіх, але окрім перерахований вже імен треба ще згадати Івана Хващевського, головного редактора у 1997-1999 роках, Людмилу Филимонюк, Славомира Савчука, Івана Бакуновича.

За 15 років багато чого змінилося на Підляшші, у Польщі, в Україні, у світі. Але не змінився основний девіз редакції “Над Бугом і Нарвою”: писати про те, про що інші не пишуть – щоб Підляшшя не було вже Богом і Україною забутою периферією, черговим регіоном-донором талановитих людей збагачуючих культуру і науку всіх націй, але не своєї. Зараз черга за Україною, щоб показала, що вміє використати інтелектуальний потенціал, якіий і досі зберігся в цьому регіоні.

Довідка:

Юрій Гаврилюк – народився 2 вересня 1964 р. в місті Більську на Підляшші. Вчився на Історично-Філософському факультеті Ягеллонського університету у Кракові (1983-1990). З “Над Бугом і Нарвою” зв’язаний з моменту його заснування, як член редакції (у 1993-1996 роках секретар редакції та відповідальний редактор чергових чисел) або співпрацівник, з 2001 року його головний редактор. Автор низки книжок про історію Підляшшя, яку показує на фоні історії України та літературних збірників. Член Національної спілки пиьменників України з 2002 року.

Автор: Л. Семенюк