13.09.2006, 21:03
Міфи і правда Бабиного Яру
Минає шістдесят п’ятий рік від тих вересневих днів, коли нацисти, окупувавши Київ, почади розстрілювати киян у бабиному Яру. У документах, зібраних Фондом “Пам’ять Бабиного Яру” і Музеєм історії Києва, можна знайти списки розстріляних городян, військовополонених, заручників. І саме завдяки цим спискам у ці дні науковці відділяють правду тогочасних свідчень від радянської брехні.
Не вірте, що з Бабиного Яру, як і з кожної могили, віє холодом – насправді, звідти віє тугою і сумом непрожитих життів. Їх у київському урвищі полягло близько ста тисяч, з них мінімум сорок тисяч – євреїв. Тому нині Єврейська рада України звертається до Президента Віктора Ющенка та уряду з пропозицією встановити у державі День пам’яті жертв Голокосту - 29 вересня – початок масових розстрілів у Бабиному Яру. На думку керівника Єврейського ради – голови Фонду “Пам’ять Бабиного Яру” Іллі Левітаса, це буде не лише вшанування пам’яті тих, хто покоїться у цьому місці, але і можливістю розповісти всю правду про Бабин Яр, що її намагались перекрутити або викреслити з історії і нацисти, і радянська влада. Напирклад, історія довкола так званого “матчу смерті”, коли київські спортсмени обіграли команду німецьких військових пілотів. Ілля Левітас розповідає:
“Там не було подвигу. Був звичайний футбол, і німці – це не професійна команда була – просто вони попадали у Київ на відпочинок. Ну і що тут робити? Грали у футбол, і при цьому намагалися бути ввічливими, до речі”.
Ще один міф Бабиного Яру – про моряків дніпровської флотилії – також не відповідає історичним документам і спогадам тих, хто пережив окупацію Києва. Слово Іллі Левітасу:
“Це не дніпровська - це пінська флотилія. Моряки ішли з боку Чернігова. Під Києвом їх затримали. Не треба казати, що їх були сотні, що вони співали. У такому становищі не дуже співають: це було взимку, дійсно, кілька людей були пов’язані колючим дротом. Але останки лише 19-ти душ знайшли – там, де був кінотеатр ім. Гагаріна на вул. Щусєва. Викопали їх, і зараз вони поховані на центральній алеї Лук’яніського цвинтаря. Не треба демонізувати цю справу!”.
Ілля Левітас вважає, що залишати правду про бабин Яр, його жертв і катів у перекрученому вигляді не можна. І цитує Тору, в якій ідеться про те, що схована правда, як і не пробачена ненависть, можуть помститися нащадкам.
Довідка з Вікіпедії
Бабин Яр - урочище у Києві. Простягається від вул. Фрунзе в напрямку вул. Мельникова між Кирилівською церквою і вул. О. Теліги.
Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У 15 — 17 ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба.
Під час Великої Вітчизняної Війни Бабин Яр став місцем масових розстрілів мирного населення і радянських військовополонених німецькими окупантами. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв.
1950 було прийнято рішення заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів, що призвело 13 березня 1961 до селевого потоку на Куренівці, від якого загинуло коло 3 тис. киян.
Джерело: Радіо Свобода