16.10.2006, 11:01

Останньому головнокомандуючому УПА вручений орден "Хрест за заслуги"

13 жовтня 2006 року відбулася подія, що, на жаль, лишилась майже непоміченою вітчизняними ЗМІ: останньому головнокомандуючому УПА Василю Куку була вручена нагорода "Хрест за заслуги". Ініціатором та виконавцем виступила "Спілки офіцерів України", вручав почесну відзнаку її голова В’ячеслав Білоус. "Хрест за заслуги" -- це є найвища нагорода воїнам УПА.
Нагородження відбувалося, зважаючи на вельми поважний вік головнокомандуючого (92 роки), в його оселі. Вражала бібліотека добродія Василя, що могла налічувати більш як півтисячі книг. Незважаючи на свій сивий вік, Василь Кук досі має ясний та молодий розум, що неодноразово виявлялося у його поводженні, манері розмовляти, і у відповідях на поставлені запитання:
Кор> Що надихало вас у боротьбі з окупантами, адже ви розуміли, що поставленої мети буде досягти практично неможливо.
Кор> Я народився іще за Австрії. То був час, коли українців (русинів), порівняно з поляками, всіляко принижували. Коли я, і інші, такі як я, почали вивчати історію, то зрозуміли, що ми ж нічим не гірші за поляків, себто маємо право і на власну державу, і на свою культуру. Ми створили ОУН. І відтоді ми були свідомі того, що за Україну треба боротися і, якщо треба, загинути. Та боротьба -- вона була нормальна. Для нас бути в підпіллі і загинути -- то було краще, як попасти до тюрми і там згнити. І оця радість боротьби, що ми можем боротися, рухала нами. За що боролися? Боролися за побудову своєї власної української держави, на відміну від ветеранів Радянського Союзу. Відтак, нас не можна об’єднувати з ними.

Кор> Зараз, стосовно визнання чи невизнання вояків УПА, думки кардинально розрізняються. Як ви до цього ставитесь?
Кук> Це нормальне явище. Тут, на нашій землі, ще багато іноземців. Як би ви хотіли, щоб вони ставились?

Кор> Як ви оцінюєте підтримку Президентом України УПА, виражену в виданні сьогоднішнього указу про офіційне визнання ветеранів УПА?
Кук> Це вже давно мало бути. Цим він підняв і свій авторитет, і авторитет держави. Це буде мати колосальний вплив на решту. Коли на верхах буде визнання, то і в низах воно теж з’явиться.

Змість епілогу:
Можна привести думку, яка пролунала на круглому столі, присвяченому визнанням УПА, в цей же день, 13 жовтня: "Визнання УПА -- це тест владі на її українськість". Схоже, Президент врешті починає осмислювати, до якої нації він належить. Але не забуваймо, що це тільки указ, який має пройти ще одне горнило -- Верховну Раду. Не будемо прогнозувати, як закінчиться ухвала цього закону. Може, одного ранку хоча б 226 нардепів, прокинувшись, усвідомлять свою українськість?


Фоторепортаж