17.10.2006, 01:55
Круглий стіл на тему "Визнання УПА: громадяни проти політиків?" (фото)
13 жовтня 2006 року в Києві відбувся круглий стіл на тему "Визнання УПА: громадяни проти політиків?", ініційований ВГО "Громадянська кампанія Пора". Метою круглого столу було обговорення ставлення української держави та українських політиків до визнання УПА та пошук шляхів відновлення справедливості. Захід відбувся в готелі "Козацький", привернув увагу значної кількості ЗМІ (тільки одних телекамер налічувалось близько 5-6).
Автору цього огляду не вдалось бути присутнім на першій частині зібрання, але про що там говорилося, можна було зрозуміти з подальших розмов. Схоже, висловлювання розвивалися за більш-менш стандартною схемою: на початку випускаємо пафос і гатимо кулаками повітря, а потім до розмови залучаються менш офіційні, і від цього чомусь менш авторитетні (хоча, можливо, зовсім не менш знані та свіжі в думках) громадські діячі. Хоча, знову ж таки, повторюсь, на першій частині круглого столу персонально не був присутній.
Від чого ж така гіпотеза про "пафосність"? А кілька разів різними виступаючими, було зазначено, що "не потрібно говорити про визнання чи невизнання УПА, краще запропонувати конкретні шляхи виходу з ситуації, що склалася". Хоча таких, власне, було небагато. Олесь Доній, лідер студентського руху 90-х років, запропонував створити недержавний фонд, в які можуть увійти ті організації, які визнають УПА. "Якщо не може держава визнати, хай недержавні організації визнають", сказав він.
Були і інші пропозиції. Положинський Сашко, лідер гурту "Тартак": "Країну можна змінити тільки революцією. Тільки справжньою, а не тою, що була". Сугоняко Олександр, лідер громадського руху "Опора": "Перше: поставити питання, чим зараз займається СБУ, і друге: зробити так, якщо депутат не голосує за визнання УПА -- не отримує державної пенсії". Лісодід Ігор, голова секретаріату "Спілки офіцерів України", запропонував "Схему ідеологічних аспектів та законодавчих засад відновлення української державності", що була додатком до представленого документу вшанування пам’яті героїв Базару (див. фотододаток 1, 2, 3).
Всі пропозиції то резонні і актуальні, але чи практичніші за створення недержавного фонду?
Також лунала і риторика, і деякі цікаві історичні факти. Як звичайно, виступ кінорежисера Іллєнка Юрія викликав позитивну реакцію і кілька доповнень та коментарів. Основні, виказані ним, думки: "УПА -- це не тільки 1943-1953 роки. Це лише фрагмент. "УПА" була до того, "УПА" продовжується після того, і до сьогодні. Питання визнання УПА -- тест для змінної влади. Доки не визнана УПА, доти не визнана Україна". Чорногуз Богдан, історик: "Автохтонний українець має право не розуміти іноземної мови. Цінність народу і держави -- наявність людей, готових в будь-який момент покласти за неї життя". Горбаль Микола, дисидент: "За письмовими свідченнями генерала КДБ Саннікова, радянські партизани на Україні на 50% складалися з етнічних росіян, на 30% -- з білорусів, і тільки 6% були етнічними українцями".
На закінченні зібрання, як водиться, ухвалили резолюцію, в якій, зокрема, просилося вибачення у ветеранів УПА за цю державу. Також були доповнені два пункти: "1) Визнати не тілька УПА, а і інші формації, що боролися проти російської окупації; 2) Доки не визнана УПА, доти не визнана Україна".
Фото
Круглий стіл
Інтерв’ю Сашка Положинського
Ігор Пелих
Ігор Лісодід
Олесь Доній
Неполітика :)
