20.11.2006, 19:04

Смерть помаранчевої революції

На міських мурах і в часописах, в інтернеті, по радіо та на телебаченні з'явився дивний некролог: «З великим сумом звіщаємо про смерть Надій Помаранчевої революції . Похорон відбудеться в середу 22 листопада 2006 року об 11-ій годині дня».

У середу майдан Незалежності був переповнений: ніколи на ньому не збиралося стільки людей, як у цей день. Посеред майдану стояв невеликий постамент, а на ньому стояла труна з темного дерева. Він сказав коротеньку промову: «Не думаю, що наша надія народжена тут на Майдані під час революції на Граніті 1990 року, під час громадських акцій «Україна без Кучми», і зрештою в часи Помаранчевої революції може повернутися до життя. Але оскільки ми майже всі зібралися тут, хочу востаннє спробувати. Я би хотів, щоб ви всі пройшли повз труну, аби попрощатися з покійною. Пройдете по черзі, один за одним, і, глянувши на неї, вийдете через бічну вулицю. Потім, хто захоче, може повернутися на Майдан».

Він відкрив труну. Всі питали себе: «Хто там є? Хто насправді помер?»

Черга рушила. Один за одним люди дивилися в труну І виходили з Майдану — мовчазні, збентежені, засоромлені. Кожен, хто хотів побачити труп надій Помаранчевої революції і заглядав у труну, бачив у дзеркалі, що лежало на дні, своє відображення...

Не дай померти надії у твоєму серці і ти подаруєш надію іншим.

Автор: МК