http://vox.com.ua |
|
|
15.05.2007, 03:17 Урочиста академія з нагоди 100-річчя від дня народження О.Ольжича З ініціативи Київської міської організації ОУН та Київської міської організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги 19 травня 2007 року відбудеться Урочиста академія з нагоди 100-річчя від дня народження визначного політичного діяча, відомого поета і вченого Олега Кандиби-Ольжича. ДОВІДКА Олег Кандиба-Ольжич народився 8 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба). Ольжич — один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека). Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У1919 році його батько стає культурним аташе Української народної республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали «ворогами народу». У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають Чехословаччини. До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському Громадському Комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924 - 1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства. Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. Навчання на філософському факультеті Олег Кандиба завершив у 1929 році, водночас навчаючись на літературно-історичному відділі Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова. За життя О. Ольжич видав, лише дві книжки поезій: «Рінь» (Львів, 1935) та «Вежі» (Прага, 1940). Третя збірка «Підзамчя», упорядкована самим автором, побачила світ уже після його смерті. У 1929 році О. Кандиба вступає до Організації Українських Націоналістів й одразу ж стає її провідним діячем. На доручення голови ОУН Є.Коновальця він організував «Культурну референтуру ОУН», яка налагодила випуск легальних і нелегальних видань українських націоналістів, об’єднала довкола себе чимало відомих діячів культури та мистецтва. О.Ольжич був одним із будівничих та оборонців Карпатської України, яка постала у березні 1939 року внаслідок розвалу Чехословацької Республіки. З вибухом Другої світової війни О.Ольжич на чолі перших похідних груп ОУН вирушає в Україну й очолює націоналістичне підпілля в Києві. З його ініціативи у столиці розпочинається розбудова українського політичного і культурного життя. Постає Українська Національна Рада, як майбутній парламент незалежної України. Починає виходити газета «Українське Слово», організовуються інші українські інституції. З метою мобілізації народу на побудову Української держави, О.Ольжич організовує багатолюдне відзначення та звеличення подвигу героїв, які у 1921 році були розстріляні більшовиками поблизу села Базар що на Житомирщині. Активізація діяльності ОУН на східних теренах призводить до масових арештів у Києві. Зокрема заарештовано, а згодом страчено у Бабиному Яру Олену та Михайла Теліг, Івана Рогача, Петра Кошика, Ореста Чимеринського та інших діячів ОУН. На той час О.Ольжич як заступник Голови ОУН фактично керує всією роботою націоналістичного підпілля в Україні. Він покидає Київ та оселяється на Прикарпатті, де на той час вже активно діють партизанські відділи ОУН та загони УПА. Усвідомлюючи неминучість поразки у війні Німеччини та окупації Радянським Союзом території України, О.Ольжич ухвалює рішення про створення «Куреня смерті», загону добровольців, який мав залишитися за лінією фронту з метою проведення широкомасштабних диверсійних акцій в тилу ворога. Очевидно, що він добре розмів приреченість людей, які б відважилися на цей крок, однак вважав, що ідея нових Тернопілів чи Крутів неодмінно підніме на нову боротьбу майбутні покоління українців. Правда, О.Ольжичу так і не вдалося реалізувати свою ідею. Фашисти чатують за ним, а в травні 1944 року на конспіративній квартирі у Львові гестапівці знаходять його й заарештовують. Як особу особливо небезпечну для Рейху, його везуть на допит у Берлін, а згодом у концтабір Заксенхаузен, де після неймовірно жорстоких катувань він загинув. Фашисти боялися О.Ольжича навіть мертвого, а тому тіло героя було наказано спалити у крематорії.
Джерело: Оргкомітет |
|
| Оригінал статті «Урочиста академія з нагоди 100-річчя від дня народження О.Ольжича» за адресою: | |
| http://www.vox.com.ua/data/home |