“Нам потрібна своя культура, в противному разі, коли ми не будемо гідні утворити її, ми умремо для чужої нам культури, хоч би мали не то що свої українські крамниці, а й навіть свою державу”. “Українська хата”, 1910 р.
Чергова політична криза змушує більшість українців глибоко замислитися над нашою драматичною долею, особливо на тлі відчутного поступу європейських сусідів. Замислюються ті, хто вгризався в граніт Майдану, тоді ще студентської революції, хто пропустив крізь серце референдум 1991 року, хто боровся, як міг, із кучмізмом довгі десять років і переміг уже на майдані Незалежності. Були ж перемоги! Чому такі сумні наслідки? Чому на 17-му році незалежності ми опинилися перед загрозою її профанації та саботажу? Чому сотні автобусів і залізничних вагонів везуть до столиці людей, які хоч і несвідомо, але хочуть розколоти і знищити Україну? Чому ми дозволяємо це? Невже нас справді менше, ніж негідників різних мастей та одурманених ними людей? Нескладний аналіз подій засвідчує, що винуваті в цьому не лише зовнішні та внутрішні недруги, а й наші ж лідери з демократичного середовища. Адже ніхто з них навіть сьогодні не дійшов висновку про існування глибинних причин постійних поразок прогресивних сил і про необхідність розробки нової стратегії державного будівництва.
Драматизм ситуації полягає в постійному протистоянні проукраїнським силам антидержавних, денаціоналізованих антиукраїнських чинників. І свідомий електорат змушений голосувати за тих політиків, яких їм пропонують “демократичні” партії різного штабу.
Такий стан речей, надто після запровадження пропорційної системи, спричинив повну безвідповідальність наших обранців, а результати їхньої діяльності ми пожинаємо сьогодні. Годі сподіватися, що після нових виборів картина докорінно зміниться. Знову до влади різними неправедними шляхами проб’ються пройдисвіти та користолюбці, яким комфортніша традиційна, але дика для сьогодення практика визискування народу вдома та розваг на курортах Адріатики. Саме з ними швидко порозумілися різні україножери ззовні та “п’ята колона” всередині країни. У тісних обіймах саме з ними “не поступаються принципами” комуністи та соціалісти.
На цьому тлі ми, видається, занадто швидко поховали національну ідею, розділивши її на націоналістичну та ліберальну, і, не враховуючи реалій, намагалися впровадити останню в життя. Мушу зацитувати шанованого Мирослава Мартиновича: “Націоналістична ідея може бути пасіонарна лише на етапі боротьби за незалежність, або коли нації загрожує зовнішня небезпека. Коли ж незалежність здобуто, вона віддає частину своїх гасел прагматичній еліті, яка захищає національні інтереси доти, доки вони збігаються з її особистими інтересами”. Блискуче! Але це, мабуть, не про нас... Незалежність нібито вибороли, проте не відчули душею. Зовнішня експансія постійно загрожує незалежності. Національної еліти в нас немає, а особисті інтереси псевдоеліти, далебі, не збігаються з національними. Мабуть, не на часі в Україні ліберальна ідея, бо за відсутності національної буйно процвітає ідеологія кримінальна.
То що ж, надії на нові вибори мізерні? В жодному разі. Нині, коли в Україні чітко протистоять два світи – проукраїнський-європейський та імперський-проросійський, і майбутнє наших дітей залежить від наслідків цього протистояння, нові вибори зможуть нарешті розпочати інтелектуалізацію держави, творення привабливого образу всього українського: культури, мови, науки, традицій.
Утім згадаймо наших сусідів: “Зробімо Польщу Польщею...”, чи “Обустроим Россию”, чи перший пункт плану Ерхарда у зруйнованій повоєнній Німеччині “створити нового німця”. То лише ми з подиву гідною демонічною наполегливістю щодня витворюємо “безродного хохла”, віддавши інформаційну сферу відвертим ворогам. Пік цинізму та ганьби – діти, народжені в незалежній Україні, закінчують школи, не знаючи української мови!
Тепер, під час виразного напруження між технологічним прогресом і моральним занепадом, коли науково-технічна еволюція стала стрімкою та неконтрольованою, а моральні критерії що не день то поступаються місцем голому інтересу, місія України – у відновленні природної духовної рівноваги між Сходом і Заходом. І Захід зацікавлений у такому партнері першочергово, оскільки наслідки моральної деградації суспільства там уже відчули, на відміну від спільноти “Євразійського простору”.
Україна може таким чином реалізувати своє становище геополітичного посередника і, поєднуючи світи грецької та західної культур, стати невід’ємною ланкою майбутньої Європи. Взяти участь у технологічних перегонах найближчим часом нам не до снаги, проте шансів долучитися до творення духовної спільноти ІІІ тисячоліття ми ще не втратили. Ця теза може стати сьогодні основним пунктом нашої національної ідеї, а плоди духовного й національного відродження не баритимуться в усіх сферах життя великої європейської держави.
Другий важливий інтерес України на етапі дострокових виборів і після них – у якнайшвидшому творенні та розширенні інститутів громадянського суспільства. Без цього не можна реалізувати першого завдання – виробити ідеологічну стратегію держави та належно легітимізувати її.
І нарешті, нам украй потрібно невідкладно повернутися до розтерзаної Конституції і, насамперед, до виборчого закону. Час засвідчив, що українське суспільство з його безідейними та продажними партіями наразі не готове до виборів за пропорційною системою.
Ярослав Бік, доцент Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, мешкає у Львові
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта