19.07.2007, 20:00

“Шешори” законспірувалися

V Міжнародний фестиваль етнічної музики та лендарту “Шешори-2007” здивував своїх прихильників насамперед зміною місця проведення.




Минулий вікенд його шанувальники провели вже не в карпатських Шешорах, а на Поділлі – в селі Воробіївка неподалік Немирова.

На фестивалі традиційно виступали музичні колективи. Україну презентували київські групи “Тайко Драммерс”, “Буття”, “Древо”, “ДахаБраха”, Run, львівський ансамбль “Бурдон”, вінницький “Очеретяний кіт”, івано-франківська “Перкалаба”, а також ансамблі сіл Борків і Переброди. Учасники відразу з кількох держав об’єдналися в Merlin Shephard Kapelye (Велика Британія-Україна-Росія) й україно-молдовському проекті “Топ’Оркестра”. За підтримки Польського інституту взяв участь музичний колектив “Транскапела”, який виконує клезмерсько-карпатську музику. У програмі цьогорічних “Шешорів” з’явився відомий польський лендартист Ярослав Козяра, автор одного з масштабних європейських лендарт-проектів.

Із Росії приїхали “Пакава Ить”, “Край” та “Ва-Та-Га”, з Білорусі – “Троіца”, з Чехії – Сankisou, зі Швеції – Hedningarna.

Окрім концертів та лендарту, в програмі фестивалю традиційно знайшли місце для акцій пропаганди “екологічного ставлення” до природи, велотурів і краєзнавчих екскурсій. Охочі мали змогу чимало довідатися про флору та фауну місцевості, збирання лікарських рослин і грибів. Відбулися також майстерні навчання народних танців (навіть ірландських) і ремесел. Серед нового – майстерні з традиційних єврейських танців, вишивки, витинанок, лозоплетіння, розпису на склі, гончарства, виготовлення ляльок-мотанок та ін. Вперше в “освітній програмі” “Шешор” опинився автентичний спів – український (під керівництвом відомого гурту “Древо”) та хасидські наспіви-молитви нігуни. Учасники й організатори фестивалю поділилися своїми враженнями з “Газетою”.

Іванна Рудакевич

Коментарі:

Мирослава Ганюшкіна
медіа-координатор фестивалю

Атмосфера на фестивалі була дуже класною. На перепоні не став ані дощ, який падав уранці лише першого дня, ні трішки менша, ніж минулого року, кількість відвідувачів. Варто зазначити, що організація фестивалю значно краща за торішню. Районний центр подбав, щоб гостям було зручно та комфортно. Були душі, туалети, провели світло, забезпечили дровами, місцеві мешканці скрізь порозставляли лавки для відпочинку. Програма теж сформована дуже вдало. Проводили екоакції, серед яких велотур із Вінниці до Воробіївки, “круглий стіл” із різноманітних екологічних питань, екскурсії біологів на території села. Працювали екобригади, які прибирали сміття після концертів. Стосовно велотуру, то він трохи не вдався. Коли виїжджали з Вінниці, почалася злива, і учасників поменшало. Традиційно організували конкурс лендарту. Дуже гарно виступили гурти “Чанкішоу” (Чехія), Hedningarna (Швеція). Цікаву музику представила “Ва-Та-Га” з Росії (Карелія). Година їхнього джазового драйву викликала в публіки захоплення. На народній сцені теж не пасли задніх. Ну і, звичайно, “Перкалаба”, “ДахаБраха”, “Бурдон” традиційно влаштували надзвичайне свято.

Владислав Троїцький
керівник центру сучасного мистецтва “Дах”

Факт, що “Шешори” змінили місце своєї дислокації, дуже позитивно вплинув на сам фестиваль. Організація була пречудова. Почувалися більш цивілізовано. Програма фесту теж на високому рівні, ще й облаштували дві сцени – народну та велику. І виконавці не підвели: було на що дивитися. Сподобалися “Ва-Та-Га” з Росії, шведська Hedningarna, “Троіца” з Білорусі. Загалом “Шешори” – дуже гарний фестиваль. Якщо починалося все з концерту, який влаштувала невелика група ініціативних людей, щоб провести екоакцію, то тепер це вже цілий рух. Тут приємна дружня атмосфера, немає такого пафосу, який можна зауважити на інших фестах. І взагалі “Шешори” мені дуже близькі. Етніка має перспективу розвитку. Музика, яку ми тут чули, формується під впливом не тільки українських, а й балканських, індійських, інших етнічних мотивів. Нині вона лише в процесі формування, хоча маємо змогу почути багато цікавого матеріалу, все ж чогось найяскравішого виокремити не можу.

Андрій Губенко
куратор акції лендарту

Цього року лендарт був представлений роботами п’яти художників: Мирослава Вайди (Львів), “Сонячна клепсидра”, Ілони Сільваші та Ярослава Присяжнюка (Київ), “Походження каменя”, киян Дмитра Матюхіна, “В Тартарарарі”, та Геннадія Донця, “Сад зникаючого каменя”, а також гостя з Польщі Ярослава Козяра (Польща), “Велика жаба з дерева”. Їхні проекти ми обрали з усіх надісланих на конкурс. Вони розпочали роботу над їх спорудженням ще 7 липня. “Сад зникаючого каменя” Геннадія Донця – це великий підкопаний камінь, коріння якого стирчить із-під землі. Метою цього проекту було довести, що камені мають коріння. І хоча корені вмонтовані, люди постійно приходили та фотографувалися. Це був наш такий собі хіт. Загалом цього року реакція на лендарт була найкращою з усіх попередніх. А для жителів Воробіївки це взагалі була дивина. Крім цих п’яти майстрів, участь в акції могли брати й усі охочі. Там теж було на що подивитися. Після фестивалю роботи залишаються “на догляд” природі.

Автор: Іванна Рудакевич
Джерело: Львівська Газета