30.09.2007, 20:26

Ціна українського патріотизму

Ще на початку дев'яностих, на хвилі загального національного піднесення, небезпідставно можна було стверджувати, що не мине і кількох років з дня проголошення Декларації, як на теренах незалежної української держави утвориться потужна консолідована спільнота українців, а революційний патріотичний запал, що охопив тоді населення новоствореної держави, перетвориться на самодостатню і конструктивну любов народу до своєї країни. Події 1991 року мали б завершити довготривалий і складний процес формування української нації.

За роки незалежності повага громадян України до своєї держави носила ситуативний характер і коливалась в залежності від політичної та економічної ситуації в країні. Виявилося, що патріотизм по-українськи - почуття зовсім не безкорисне. Особливо це стосується молодого покоління з притаманним йому споживчим ставленням як до суспільства в цілому, так і до держави зокрема.

Згідно результатів соціологічного опитування, що проводилося Центром соціальних досліджень "Софія" напередодні шістнадцятого Дня незалежності, 40% українців хотіли б виїхати за кордон. Ще кожен шостий громадянин України бажає емігрувати назавжди.

Кожен десятий опитаний зовсім не пишається своїм громадянством, "скоріше не пишається" і того більше - 17,2%. Не однозначним виявилося ставлення українців і до Дня незалежності. Лише половина опитаних вважають 24 серпня святом, для інших - це виключно вихідний день.

Отже, можемо зробити невтішні висновки: близько 10% українських громадян ставляться до власної держави вороже, а більше третини займають пасивну громадянську позицію.

Певно, що шукачі кращої долі на чужині найменше замислюються про втрату власного коріння та культурної спадщини. Економічні чинники для них є вирішальними. Можемо навіть припустити певну підміну понять в свідомості сучасних українців: для багатьох з них патріотизм - це не відповідальність за долю вітчизни і готовність служити її інтересам (а саме таке визначення можемо прочитати в словниках), а примітивне почуття власності чи, в кращому разі, певна прихильність до держави, яку, керуючись логікою подібних "патріотів", їй, державі, треба ще заслужити.

Автор: Світлана Рудич