23.10.2007, 12:19
Олег Скрипка про українську духовну політику
Олег Скрипка переконаний, що культура так само пов’язана з політикою, як і економіка. І хоча музикант виступав на Майдані під час „помаранчевої революції”, він є переконаним прихильником того, щоб мистецтво відокремити від боротьби за владу.
До подібної заангажованості українських рок-музикантів Скрипка ставиться неоднозначно:
„Який негатив у цьому для незаангажованої рок-сцени? Протягом останніх двох-трьох років вона просто зникла в нашій країні. Я маю на увазі, в тому сенсі, коли люди приходять на концерт і купують квитки на виступ улюбленого гурту. Це може бути через те, що забагато відбувається політичних концертів, на яких групу можна послухати безкоштовно.”
Останнім часом українські гурти виступають переважно на політичних заходах або святах міст. Інших приводів, за словами Скрипки, практично не існує. Музикант вважає, що, з одного боку, тут спрацьовує „комуністичний” принцип безкоштовного долучення людей до мистецтва, а з іншого – відбувається „знецінювання артиста”. Адже на масових „солянках” музиканти не можуть виступити з повноцінною програмою, і це викривлює їхній репертуар. Такий невтішний стан українського мистецтва Скрипка пояснює хворобою суспільства, яке „перетворює культуру на попсу”:
„Чому в нас немає якісної музики? Я думаю, цьому є дві причини. Чим дешевше продавати продукцію, тим більше грошей можна заробити. Меньше вкладаєш - більше береш. Друга причина – вплив іноземних мас-медіа, які не хочуть, щоб у нас виник самостійний ринок. Навіщо українським музикантам заробляти гроші, якщо ці гроші можна вивезти за кордон - не має значення, хто це робитиме: Кіркоров чи Джордж Майкл.”
Хто платить, той і замовляє музику, веде далі Скрипка. А в Україні, на його переконання, гроші мають некультурне походження. У цьому й полягає проблема, зазначає музикант:
„На початку 90-их гроші були зароблені дуже швидко і дуже шалено, і вони не мають ані інтелекту, ані духовності. І тепер ці гроші диктують культурний рівень того, що з’являється в комерційному плані”.
Скрипка вважає, що станом української культри має перейматися держава:
„Чи цим мусить займатися чи міністерство культури, чи СБУ? Нині немає жодного, так би мовити, „ГОСТу” на культуру. Натомість рівень культури необхідно підтримувати. Так само, як в Європі заборонено продавати продукти зі зміненими генами, такий же закон треба ухвалити щодо музичної продукції. Люди хворіють не тільки від неякісного харчування. Живлячись поганою культурною продукцією, ми псуємося ще більше. Нація хворіє, й хвороба ця може привести до зникнення нації.”
У такому стані, на думку Скрипки, в артиста є два шляхи: або культурне самогубство, або творчий цинізм, тобто „сам буду культурним, а для інших робитиму попсу”. Олег, використовуючи свій авторитет, вирішив піти третім шляхом, створивши власний культурний простір:
„Сьогодні здається, що рок-музики нібито взагалі не існує. Але в мене вдома гори такої музики. В один момент я сам собі сказав: треба зробити так, щоб хтось це почув і побачив, наскільки все це професійно і цікаво.”
Автор: Олександр Павлов
Джерело: УРОК з посиланням на dw-world.de