Заступник голови правління НАК "Надра України", Почесний розвідник надр, заслужений працівник промисловості України, Дмитро Гурський навів дані, які треба, мабуть, не лише повторювати чи не кожного дня, а й донести і можновладцям, і широкому українському загалу.
По-перше, розвідані запаси природного газу на теренах нашої держави, за висновками фахівців, складають майже 1,4 трлн куб. метрів (йдеться, зокрема, про Дніпрово-Донецьку западину і Передкарпатський прогин).
По-друге, перспективні ресурси газу, на яких, власне, і базується стратегія розвитку української "газової" геології, складають ще 4,8 трлн куб. м.
По-третє, запаси метану з вугільних пластів тільки у великому Донбасі на території 65 тис кв. км складають 2 5,6 трлн. куб. метрів!
Йдеться лише про встановлені ресурси, які ще потрібно, як кажуть геологи, доводити до пуття. До слова, в штаті Алабама, з площ вчетверо менших, за рік американці успішно видобувають до 35 млрд куб. метрів метану.
А по-четверте, ресурсний потенціал газу України на великих глибинах складає 8,7 трлн куб. м. Так, в районі добре відомої Шебелинки, яка впродовж десятиліть забезнечувала газом всю європейську частину Союзу, - але на глибині 6,5 км і більше! - геологи відкрили ще одну Шебелинку з такими ж потужними покладами газу, які зараз орієнтовно оцінюються в 70-80 млрд кубометрів!
Таким чином, українці мають під ногами більше 40 трлн. куб. метрів блакитного палива! І це, повірте, не межа.
З іншого боку, якщо вести мову про наявні ресурси нафти в Україні, то фахівці називають не менш вражаючу цифру - більше ніж 1,1 млрд тонн!
Отже, ресурси є, але як вони використовуються? Можна сказати, що наразі картина просто гнітюча.
Після багатьох років очікування, впродовж яких дедалі більше зростала залежність України від імпортних енергоносіїв, держава нарешті нібито зробила конкретні кроки з освоєння вуглеводневих ресурсів своєї частини Чорноморського шельфу.
За оцінками експертів та спостерігачів, освоєння цих ресурсів може відновити енергетичний баланс України. Так, приблизні розрахунки показують, що вуглеводневі ресурси шельфу Чорного моря становлять приблизно 2,3 трлн куб м в газовому еквіваленті.
Експерти вважають, що в найближчі 10-15 років можна відкрити не менше 15 нових родовищ і довести річний обсяг видобутку природного газу на шельфі до 8-10 млрд куб м на рік, а нафти і конденсату - до 5 млн тонн. Недарма посол СІЛА в Україні Вільям Тейлор неодноразово відзначав, що Чорне море може стати новим світовим джерелом енергоресурсів. "Це буде, як друге Каспійське море", - говорив він.
У зв'язку з енергетичним голодом, що загострюється у світі, все більше і більше іноземних видобувних компаній поглядають в бік України.
Звісно, ні про яку благодійність не йдеться. Всі зацікавлені особи - справжні акули бізнесу, готові пошити українців в дурні або купити кількох чиновників, щоб отримати доступ на українському шельфі до вуглеводнів, ціна на які росте з кожним днем.
Яким чином зараз складається ситуація, що відбувається не стільки на морі, а в затишних кабінетах, в яких приймаються рішення на астрономічні суми?
Нинішнього року нарешті підписана угода про розподіл продукції, видобуток якої вестиметься в межах Прикерченської нафтогазоносної ділянки української частини шельфу Чорного моря з американською компанією Vanco International Ltd Скажемо відверто, це зовсім не гігант нафтогазового видобутку у світі. Але Прийшов в Україну в пошуках своєї вигоди. Якої? Про це трохи нижче.
Окрім цього, щодо розвитку проектів на шельфі останнім часом значно активізувалося державне АТ "Чорнморнафтогаз". Нещодавно "Чорноморнафтогаз" і Marathon International Petroleum, четверта за обсягами видобутку і п'ята за обсягами переробки нафти компанія в США, підписали протокол про конфіденційність. "Ми починаємо переговори про спільну діяльність з освоєння шельфу Чорного моря", сказав голова правління ДАТ Анатолій Присяжнюк.
Практично місяць тому той же "Чорноморнафтогаз" і CBM Oil Plc., Велика Британія, підписали угоду про спільну розробку площі Гордієвича в глибоководній частині Чорного моря. Також компанія продовжує переговори про спільну діяльність на українській частині морського шельфу з компанією ОМУ, Австрія.
В той же час з'явилася інформація, що це далеко не весь список компаній, які вивчають мфсливість роботи з "Чорноморнафтогазом". Так, бразильська державна нафтогазова компанія Реtrobras розпочала переговори з "Нафтогазом" про можливу спільну діяльність з ДАТ щодо освоєння родовищ на шельфі. "Ми ведемо переговори з українськими компаніями, такими як НАК "Нафтогаз України" і "Укрнафта", і сподіваємося на розвиток партнерства. Процес переговорів ще на ранній стадії і проходитиме поетапно. Але робота в Україні нам дуже цікава. Маємо надію, що українська сторона також зацікавлена у співпраці з нами. Ми - світовий лідер з буріння на глибокій воді, і тому робота на українській частині глибоководного шельфу для нас, без сумніву, приваблива. Ми також можемо принести сюди . свої технології", - сказав менеджер з розвитку нових напрямків Petrobras Europe Limited Демарко Епіфаніо. Про технології він, напевно, "загнув", хто їх до нас поспішає привозити? А все інше - таки чиста правда.
Увійти до елітного клубу шельфових бурильників також сподівається І російсько-британський холдинг ТНК-BP. Як стало відомо, ця компанія вже розпочала переговори з НАК "Нафтогаз України" та вивчає нові цікаві можливості для розвитку свого бізнесу в Україні, зокрема і розробку родовищ. Але поки ТНК-BP і НАК "Нафтогаз України" навіть не обмінювалися інформацією, не кажучи вже про прийняття якихось рішень, підписання угод або їх проектів. Поки що лише ведуться переговори з НАК про надання відповідної технічної інформації для ухвалення подальших рішень. Авжеж, така інформація не лише корисна, а й дорого коштує.
Треба сказати, що у багатьох аналітиків цього ринку викликає певне здивування те, з якою швидкістю іноземні компанії залучаються до розробки українських нафтогазоносних надр на суші і на шельфі після багаторічного зволікання і затишшя.
"Чорноморнафтогаз" використовує під проекти спільного освоєння майже всі свої ресурси, хоча, здавалося б, держава цілком могла знайти можливість для розробки значної їх частини за власні кошти. Однак на думку Анатолія Присяжнюка, розвиватися за рахунок власних коштів неможливо, а для залучення позик на освоєння цих родовищ Україна має довести інвесторам і партнерам власну економічну спроможність.
Спостерігачі відзначають, що відсутність чіткої державної політики в цьому питанні може призвести до того, що державна компанія втратить практично всю свою ресурсну базу, і водночас наголошують, що існує якась невизначеність в тому, чи захочуть іноземні компанії продавати видобуті в Україні ресурси на внутрішньому ринку за зовсім "неєвропейськими" цінами.
Адже іноземні компанії, окрім бразильців, - недержавні структури, які вже давно і методично скаржаться на збитковість своєї діяльності через реалізацію того ж газу за фіксованою ціною.
Отже цей ажіотаж може досить сумно закінчитися для нашої країни і, за умови відсутності чіткого розуміння такої спільної діяльності, Україна може не лише не зміцнити свою енергонезалежність, а й позбутися природних багатств.
Поки що новоявлені "освоювачі цілини" тільки принюхуються до українського шельфу, але коли отримають інформацію: карти родовищ, результати пробного буріння, - море може закипіти. До того ж, воно їм всього по коліна. Дуже велика собака закопана і в розподілі продукції. За законом, видобуті вуглеводні піонерам-чорноморцям доведеться продавати в Україні. А наша ціна і ціна на Заході - це просто дві різні-ціни. Чи захоче хтось працювати без надприбутків?
До слова. Коли Майже 40 років тому Норвегія знайшла в Північному морі свою нафту, там ніхто не крутив родовищами, як циган сонцем. Відразу ж був прийнятий закон, який проголосив знайдені вуглеводні власністю норвезького народу. Аж до останньої краплі. Тобто, не взагалі, а конкретно - кожного норвежця. Навіть ще не народженого. Ніхто тоді в Осло не шукав "на стороні" ліваків-бурильників. Норвежці швидко навчилися будувати платформи, кажуть, що найкращі в світі. А ми - країна з таким потенціалом! - нічого не можемо і готові віддати природні багатства, які нібито теж належать народу, як в Норвегії, на відкуп іноземцям...
Світова практика знає небагато таких прикладів. Наприклад, в аравійських країнах, чи Венесуелі, а це ж світові лідери з видобутку нафти, до такого навряд чи додумалися б. І та ж Росія збирає зараз під один дах розтягнуте в ході "прихватизації" нафтове господарство.
Браво Ксения Коваленко. Стаття влучна и своэчасна . Але влада на Украини "хозарська". Воны все зроблять щоб нафта и прыбуткы вид нафты потеклы до их кураторив за "бугор".А Украина залышыться биля розбытого корыта.Рабиновыч вывиз на минору 600 кг. золота и ничого мы "проковтнулы". "Проковтнем" нафту и газ. И багато дечого. Чому мы таки безтолкови и безталанни?
Інші коментарі
Велика поетеса, велика Людина, що не пошкодувала свого життя заради рiдноi землi.
I все це при тому, що вона вийшла з росiйськомовного середовища. Певно, нацiональнiсть - це дуже глибоко в людинi.
Я це знаю.
...››› Марiя| 16.03.2010, 22:52
хай здохнуть всі москалі!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
...››› Тарас Бульба| 16.03.2010, 21:36
Дуже слушна стаття! Дякую Вам.
...››› пан Олександр| 14.03.2010, 23:46
так, це правда нікому не цікаве майбутнє нашої країни.
...››› оксана| 10.03.2010, 15:18
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
Таким чином, українці мають під ногами більше 40 трлн. куб. метрів блакитного палива! І це, повірте, не межа.