03.05.2008, 03:22

Всенародного обговорювання не буде

Дивні політичні процеси реформування Конституції відбуваються дуже швидко. Не виключено і те, що народ не встигне оком змигнути, як йому приймуть новий варіант Основного закону. Всенародного обговорення швидше за все не буде і все завершиться млявою дискусією заангажованих експертів, штатних політичних речників і вибраних представників еліти. У можливість широкої демократичної дискусії мало хто вірить. Вірить Президент і напевно щиро, принаймні продемонстрував це у своєму щоквартальному інтерв’ю. Впливовим політикам явно не терпиться реалізувати «домашні заготовки» і домовленості стосовно змін Конституції. Той, хто спробує вставити свої “п’ять копійок”, швидше за все не встигне. Та й навіщо? Ніхто з парламенту не зацікавиться. Саме пора щось писати на тему власного бачення Конституції, щоб потішити власне самолюбство і подратувати інтелектуалів, знервованих несправдженим передчуттям дискусії.

Текст Конституції повинен бути простим, без іншомовних слів і містити точні визначення всіх понять, починаючи від нації (народу), бути доступним для тлумачення кожним громадянином. Для України ж найбільше підходить конституційна модель, яка точно формулює бажану мету нації (народу) з механізмом поступового наближення до мети спільними зусиллями Президента, парламенту, уряду, суспільства і конкретного громадянина. Українська нація – це народ,об’єднаний самобутніми українськими етнічними основами(українською мовою, культурою, вірою і традицією громадського життя)та єдиною бажаною метою буття. Метою нації є забезпечення умов для збереження і вільного розвитку самобутності корінного етносу – українців, сприяння збереженню і розвиткові самобутності громадян іншого етнічного походження, гарантування всіх прав і свобод особи та громадянина, створення громадянам щораз кращих умов для вільного, заможного, доброго життя і збереження здоров'я.Мета змінюється нацією відповідно до досягнення кращих умов буття.Держава відповідає перед громадянами за реалізацію визначеної Конституцією мети, захищає інтереси та права своїх громадян у світі, дбає про всебічне зростання могутності, слави і світового авторитету нації.

Відповідальність за досягнення мети нації повинна бути дуже конкретною, персоніфікованою і покладатись на Президента, чітко розподілятись між структурами держави, суспільства аж до моральної відповідальності конкретного громадянина. Концепція державної влади повинна бути єдиною без умовних розподілів на “гілки”. Система “противаг” і “стримувань” вона лише стабілізує невиліковно-корупційне слабке і колонізоване суспільство. Суспільство, яке має мету розвитку, не може дозволити собі стабільність “керованого безпорядку”, що власне є продуктом політики противаг і стримувань між відчуженими одна від одної і від народу “гілками влади”. Саме цей стан ми маємо сьогодні. Влада –це система самокерування і самовдосконалення нації, яка діє в межах Конституції та законів України виключно для досягнення загальнонаціональної мети і здобуття світового авторитету України. Українська стабільність має бути продуктивною, поступальним рухом у напрямі вектору мети нації, яка періодично уточнюється в порядку, визначеному Конституцією. Українська стабільність – це новітній розвиток національної державності взірця ХХІ століття, яка гарантує на нормальну конкурентоспроможність і захищеність держави, а відтак і громадянина, потужне відродження українського творчого феномена на взірець японського чи китайського. Не варто копіювати Конституцію із будь-якого взірця і тим паче так звані міжнародні чи європейські стандарти. Це може зашкодити сподіванням українців на всій унікальний шанс,а така надія в кожного з нас ще є.
Дуже важливо чітко сформулювати мовні і етнічні засади суспільства.

Варіант статті 10:”Єдиною державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і обов’язкове функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України,сприяє поширенню її у світі.
Порядок збереження, розвитку і поширення державної мови визначається законом.
Україна сприяє використанню громадянами України національних мов у повному обсязі, необхідному для збереження їхньої етнічної самобутності.
Держава сприяє вивченню поширених світових мов і законом встановлює обов’язковий порядок їх застосування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами.

Варіант статті 11: “Держава забезпечує консолідацію та розвиток української нації, збереження і розвиток її історичної самосвідомості, традицій і культури держави на основі українських етнічних цінностей; гарантує збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності етнічних українців, сприяє збереженню і розвитку культурної, мовної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави, об’єднує українство світу навколо ідеї досягнення мети і світового авторитету нації, підтримує і гарантує процес повернення українців на батьківщину.”

Власність повинна використовуватись тільки для досягнення мети нації на користь інтересам громадянина та суспільства. Тому держава повинна брати під свій захист усіх власників і господарів при умові використання власності для досягнення мети нації.

Земля є основним національним багатством, яка теж повинна використовуватись нацією для досягнення її мети.Вільний продаж-купівля землі сільськогосподарського призначення повинна відбуватись тільки згідно закону і тільки при умові досягнення громадянами підтвердженої розрахунком і встановленої законом ознаки реальної купівельної спроможності на ринку землі.

Громадське життя в Україні теж має сенс,якщо воно об’єднане ідеєю досягнення загальнонаціональної мети,забезпечення першості українських інтересів у світі, досягнення інформаційної захищеності, зміцнення і вдосконалення суспільства та держави, що сукупно сприяє зростанню добробуту і захищеності нації. Тим не менше повинна бути повна собода громадянської дії, але держава повинна підтримувати тільки ті ідеології і політичні сили, які практично сприяють досягеннню Україною загальнонаціональної мети і відкрито протидіяти впливу ідеологій та світоглядів, шкідливих конституційним інтересам громадян. Тільки так держава реально може виконати свою функцію захисту і служби інтересам нації.

Політичні партії в Україні повинні сприяти формуванню і реалізації політичної волі громадян для досягнення загальнонаціальної мети, брати участь у виборах з наміром здобути владу, необхідну для здійснення офіційно оприлюднених партійних програм досягнення мети нації.Вони повинні дбати про суверенітет, діяти самостійно і не укладати угод про спільні дії з партіями чи організаціями інших держав.За порушення цієї умови їхня державна реєстрація має скасовуватись. Необхідна заборона утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на несприйняття задекларованої мети нації і національних інтересів, на обмеження або ліквідацію незалежності і самостійності України, зміну конституційного ладу або Конституції незаконним або насильницьким шляхом, порушення територіальної цілісності держави, підрив її інформаційної та економічної безпеки, пропаганду війни, невизнання єдиної української державної мови і українських національних основ держави, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на здоров’я,права і свободи людей та громадян, а також тих, що фінансуються іншими державами.

Варто чітко визначити ставлення держави до релігії. Слово “атеїзм” чи заперечення релігії не повинно згадуватись в Конституції. Церква і релігійні організації в Україні мають бути незалежними від впливу держави, але повинні мати змогу вільно реалізовувати суспільну функцію укріплення духовності і віри громадян у власне земне призначення та в досягнення мети нації. Традиційною вірою українців є християнство і це треба записати.

Водночас із свободою слова законом повинна встановлюватись пряма відповідальність поширювача інформації за суспільні наслідки її дії. Держава повинна захищати інформаційну свободу суспільства і водночас здійснювати захисну інформаційну протидію зовнішнім інформаційним втручанням, які загрожують збереженню і вільному розвиткові національної самобутності та перешкоджають досягеннню мети нації.

Зважаючи на загрозу від неконтрольованих міграційних процесів, іноземцям та особам без громадянства повинен надаватись тільки тимчасовий притулок, тривалістю до одного року, а процедура громадянства повинна гарантувати стовідсоткову інтеграцію іноземців в громадянське суспільство як повноцінних громадян із знанням державної мови та визнанням національних основ державності, усталених традицій життя нації.

Конституція повинна надійно гарантувати спокій і самостійність життя нації. Тому на території України не повинно допускатись розташування іноземних військових баз, засобів та осередків інформаційної публічної діяльності, спрямованих на протидію досягненню мети нації.

Штучне виокремлення і абсолютизація прав людини і громадянина без чітко означених обов’язків – це спосіб перетворення нації в безправний космополітизований споживацький натовп,яким легко маніпулювати. Права і свободи можливо реалізуватись тільки в гармонії з життям суспільства по мірі досягнення мети нації.

Кожен повинен мати право на справедливо оплачувану працю, що означає - задоволення гарантованих цією Конституціїю прав і свобод особи та громадянина, можливість утримувати непрацездатних членів родини і заощаджувати не менше десяти відсотків платні. Мінімальна частка оплати праці у вартості продукту, виробу чи послуги повинна бути не нижчою стандарту Західної Європи, і визначатись законом. Держава повинна контролювати за додержанням права на відпочинок і вважати час відпочинку і час для розвитку особистості громадян ключовим показником національного багатства та досягнення мети нації.
Пенсії повинні мати грошовий розмір не нижчий 2/3 середньостатистичного показника рівня життя в суспільстві за попередній рік, визначеного законом. Пенсії,інші види державних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий 2/3 середньостатистичного показника рівня життя в суспільстві за попередній рік, встановленого законом.

Кожен громадянин повинен мати змогу побудувати житло, придбати його у власність за суму не вищу п’яти середньорічних розмірів платні в Україні або взяти в оренду на умовах її річної оплати не вище 1/3 середньостатистичного річного доходу громадян в Україні. Громадянам, які потребують державної допомоги, житло повинно надаватись державою та органами місцевого самоврядування в користування без права продажу, передачі у спадок і успадкування.

У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога повинна надаватись виключно безоплатно; існуюча мережа таких закладів повинна відповідати потребам незаможного населення і не може бути скорочена з інших причин.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, яка забезпечує їх виховання виключно українською мовою на українських культурних традиціях і українських національних основах та цінностях держави.

Реалії життя світу переконують у нездійсненності і фальшивості багатьох декларації про заборону привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану і місця проживання або за іншими ознаками. Дуже часто це стає предметом подвійних стандартів і спекуляції в реальному житті та на міжнародному рівні. Набагато чесніше і справедливіше не декларувати заборону усіх переваг та обмежень, а чітко і мотиворвано регламентувати їх Конституцією та законами. Завжди знайдеться слабка ланка суспільства, яку треба підтримувати і завжди до нас під прапором абстрактних людських свобод буде закрадатись зло технології керування волею наших громадян. Отже в умовах сучасних інформаційних світових змагать так звані “абсолютні” чи абстрактні свободи – це вірус СНІДу для націй.

У вільному і успішному суспільстві всі конституційні права і свободи конкретно поєднуються із свідомим, добровільним і сумлінним виконанням громадянами власних обов’язків. Громадянином України повинен бути українець, а також особа іншого етнічного походження, що володіє українською мовою і поважає самобутні українські національні основи держави, визнає Конституцію, поділяє мету нації і додержується обов’язків громадянина.

Як варіант пропоную невеликий перелік обов’язків громадянина України:
• Знати і визнавати як життєвий орієнтир мету нації і мати віру в здатність нації її досягнути;
• Спілкуватись між собою державною мовою, поширювати її у світі, шанувати українські етнічні основи держави, статті Конституції, Укази та Універсали Президента і закони України. Шляхом свідомого вибору мови і оцінки інформації зміцнювати інформаційну захищеність нації;
• Ні за жодних обставин не понижувати честі іншого громадянина, свого Президента і чинної влади, а в міжнародних культурних та ділових контактах завжди захищати честь та інтереси один одного і всієї нації;
• Відповідально обирати Президента і владу, не залишаючи державну владу і органи самоврядування без щоденної особистої уваги та оцінки діяльності за ознаками задоволення прав , свобод особи і громадянина та наближення загальнонаціональної мети. Підтримувати організовану громадську діяльність і брати на себе особисту частку відповідальності за державу.

В простій публікації явно нереально повністю викласти все бачення Конституції. Викладені лише деякі моменти, але це радикалізує її чинний текст. Для доброго життя в Україні радикальної зміни Основного закону не потрібно - достатньо зробити текст зрозумілішим громадянинові і виправити неузгодженості від запровадження останньої конституційної реформи. Потрібно інше – ретельніше вимагати від свого лінивого «я» - додержування чинної Конституції, мати віру і бути добрим громадянином.

Проект Конституції, орієнтований на мету нації, не зважаючи на важкість його прийняття сьогодні єдино вірний і необхідний українцям. Те, що зараз видається нереальним і неможливим для прийняття цим парламентом, колись стане реальним, якщо еліта чесно працюватиме для зміцнення віри народу. Віра у власні сили – це спосіб життя сильних і багатих націй. Українці крім цього бажають бути щасливими, а це матеріалізується силою духовної віри нації, що б там хто не писав у партійних програмах, законах і Конституції .

Володимир Ференц
м. Івано-Франківськ
01.05.08р.

Автор: Володимир Ференц