04.05.2008, 23:33
Шевченко проти Лесі Українки?
Важко повірити в те, що проект «Великі українці» справжні українці сприймають серйозно, не як провокативне шоу-тестування нації на предмет імунітету і живучості. Про цей проект чимало писано і тому не хочеться повторюватись. Проте нещодавно, випадково опинившись перед телевізором, побачив дивну телерекламу чи щось подібне. Показували портрет Шевченка і просили телефонувати «за» чи «проти» і тут же номери телефонів. Затим те саме показували, але вже з портретом Лесі Українки. І так поперемінно Шевченко-Українка. Виявляється так мав перемогти один з портретів за результатами голосування. Подивився ради цікавості список десятки кандидатів: Микола Амосов, Степан Бандера, Валерій Лобановський, Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко, Хмельницький, Чорновіл, Тарас Шевченко і Ярослав Мудрий. Ніяк не можу збагнути чому нас ніби ненароком підводять до вибору між Тарасом Шевченком і Лесею Українкою? Невже це випадковість? Чому не Шевченко-Лобановський? Нічого не маю проти останнього, але не уявляю собі його серед великих українців. Може це тому, що я не фанат футболу. Або як вибрати між Іваном Франком і Тарасом Чорноволом чи між Степаном Бандерою і Сковородою? Спересердя народ зупинить вибір на Шевченкові, адже він символ нації і всіх влаштовує.
Є два варіанти вибору - національно-нейтральний і національно-активний. Кожна доба виставляє свої еталони, набір постатей, великих українців. Найкраще, коли орієнтир один, а може бути взаємодоповнююча когорта, але невелика. Досі ми вимушено обирали, вірніше одностайно визнавали Тараса Шевченка – він не викликав небажаної агресивної реакції традиційних зверхників-неприятелів українства. Свої боготворили, а недруги терпіли. В часи колонізації саме Шевченко був тим Великим Українцем, який закликав до волі. Незалежність отримано і до Шевченка тай інших «будителів українського духу» закономірно ослабла всенародна тяга. І біда в тому, що на початку 90-х нам в руки попадались книжки Винниченка, а еліта не виставила новий, сучасний стандарт Великого Українця, гідний вільної України. Це Леся Українка і не менше її мати Олена Пчілка, яку незаслужено забули. Могли бути й інші просвітителі минулого століття, але в центрі мав стояти титан українського поступу – Іван Франко, а завершувати - Степан Бандера. Чомусь так вийшло, що постаті, які мали б стояти символами національно-активного вибору ніби ненароком оминаються увагою народу. Мене не полишає відчуття, що це не випадково і українські блукання в пошуках національної ідеї теж не випадковість. Не віриться у те, що велика нація з давніми історичними коренями, унікальною мовою і культурою може постійно не складати тест на національну активність. Ні, тест на живучість вже не є показником успіху в ХХІ столітті. Добре житимуть тільки національно активні народи бо саме вони є потенційно сильними конкурентами в сучасному змаганні з допомогою інформації та фінансів.
Дехто може подумати, що серед українців немає постатей, здатних побачити успішний шлях нації хоча б на півстоліття вперед? Вони були ще в минулому столітті і глибше у віки. Найсучасніші - Іван Франко і Бандера та чимало інших, яких не знаємо. Є й сучасники, але ми їх не чуємо, хіба помруть ненароком і тоді від нас слава, але не завжди читання інтелектуального насліддя . На всі українські питання і проблеми напевно вже є готові відповіді і нерідко ці відповіді поховані у свіжих архівах або їх забирають з собою поки що не знамениті люди, що дуже швидко відходять у вічність. Відходять і пропадають від хвороб бо не зручно їм жити так, хоч загал звикається і говорить лише про соціальні подачки та земну мізерію.
Нас не дивує «випадкова» альтернатива вибору - Шевченко чи Українка. Ми втомлені нашими політиками і знавіснілим телебаченням, неслухняними потомками і хворобами без сподівання на безкоштовну медицину. Навіщо було влаштовувати українцям таке недоладне і несвоєчасне тестування у вигляді шоу «Великі Українці»? Нам ніхто не допомагає зробити правильний вибір і здається нас спеціально путають. Навіщо це? Для того, щоб ми не зробили вибір великих як це властиво національно-активному суспільству. Кому потрібна Україна як сильна держава-конкурент? Набагато краще, щоб наша справжня еліта депресувала від розчарування і нервів. Від цього шоу стане ще експресивнішим і рейтинговішим. Справді дивно. Навіщо робити тест «Великі Українці», коли і так за роки незалежності ми таки довели неспроможність зробити національно-активний вибір? Проте як інформаційна технологія депресуваня українських патріотів – це шоу просто ідеальне. Саме так працюють поширені зараз інформаційні змагання. Росія заборонила проведення цього шоу і напевно в чомусь права.
Володимир Ференц
м. Івано-Франківськ
05 травня 2008р.
Автор: Володимир Ференц