Для українських політиків подеколи приходить їхній зоряний час, але не всім з них щастить пізніше відповідати тій годині. Для гетьмана Богдана Хмельницького зоряним був час битви на Жовтих Водах і під Корсунем, але ж потім були Берестечко і Переяслав. Цього дня 360 років тому військо Богдана Хмельницького і кримськотатарська кіннота Тугай-бея розгромили польське військо неподалік Корсуня.
Одразу після перемоги над передовим польським військом на Жовтих Водах 11 тисяч козаків гетьмана Богдана Хмельницького та 6 тисяч кримськотатарських вершників Тугай-бея рушили навздогін основній польській армії. 14 травня 1648 року союзники догнали п’ятитисячне королівське військо на березі Росі неподалік Корсуня.
Польський головнокомандувач Миколай Потоцький писав: «З такою малою жменькою війська протистояти поганській силі і хлопському бунту – нема що й думати».
На військовій нараді ввечері 15 травня польські командири вирішили йти на прорив. Дізнавшись про це через своїх агентів, Хмельницький вночі вислав Максима Кривоноса з козаками до байраку Горіхова Діброва за півтори милі від Корсуня. Там козаки перекопали дорогу ровами, завалили її деревами, загативши річку, затопили яр водою та засіли в окопах на його схилах.
Перемога коаліції союзників
На світанку 16 травня польське військо під захистом рухомого табору з возів вирушило шляхом над Россю на Богуслав. Козаки з татарами пропустили його та супроводжували на відстані пострілу з рушниці.
Опівдні польське військо увійшло до Горіхової Діброви, там потрапило під перехресний вогонь козаків Кривоноса, татар Тугай-бея та вояків Хмельницького і упродовж години було повністю розгромлене.
Двічі поранений шаблею, Потоцький був узятий козаками у полон і на своє запитання до Хмельницького: «Хлопе, чим же ти благородному лицарству орд татарських заплатиш?» – отримав відповідь: «Тобою».
Вже у червні польський уряд за посередництва київського воєводи Адама Киселя розпочав мирні переговори із Богданом Хмельницьким. Однак паралельно обидві сторони збирали сили для продовження війни.
Сьогодні Україна відзначає чотирнадцяту річницю незалежності. Центр досліджень політичних цінностей вирішив з'ясувати яка подія в системі політичних цінностей нової влади важливіша... Коментарі експертів.
Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку): „Я думаю, что пока для власти важнее то событие, что называется «оранжевой революцией», поскольку именно она привела эту власть к власти. Естественно, это событие будет расцениваться новой властью как более значимое, в том числе и для них лично. А то, что значимо для вас, всегда кажется более значимым и для других. До тех пор пока власть будет иметь свои полномочия, для них события «оранжевой революции» будут более знаковыми и значимыми”.
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»): „Вне всякого сомнения, Майдан и «оранжевая революция». Потому что это то событие, которое дало возможность реализоваться новой власти, то событие, которое привело новую команду к власти. Но это и событие, которое легло теперь тяжелым грузом на плечи всех политиков, которые легкомысленно, надеясь на поддержку населения и получив ее, раздавали обещания насчет демократии, светлого будущего, гласности, быстрого экономического роста и продвижения к Европе. То есть, с одной стороны, эта ценность сделала их известными политиками, дала возможность стать президентами и премьер-министрами, а с другой стороны, это невероятные ответственные критерии (я имею в виду «оранжевую революцию»), по которым оценивают все их большие и маленькие действия”.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей): „Більшість нинішніх державних посадовців(Ющенко, Тимошенко, Порошенко, Зінченко, Кінах, Тарасюк та інші) не брали участі у боротьбі за Незалежність України, тому, для них це свято не пов’язано з особистими переживаннями. Вони можуть говорити правильні слова 24 серпня, але вони не вистраждали Незалежність України, тому ці правильні слова дещо натягнуті. Натомість події «помаранчевої революції» для цих політиків пов’язані з моментами власного страху та героїзму, тобто ближче до серця. Тому вищі чиновники поки що частіше говорять про «дух Майдану», аніж про Незалежність. Проблема полягає в тому, що «Незалежність» у вигляді власної держави є об’єднавчим чинником для нації, а «Майдан» об’єднав трохи більше половини. А в державних інтересах надалі знаходити символи об’єднання, а не роз’єднання ”.
Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»): „Звичайно, День Незалежності. Мені здається, на рівні декларації про майбутнє саме документи пов‘язані з незалежністю і суверенітетом, заклали підвалини того, довкола чого потім точилася політична боротьба й за часів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми, і навколо чого точилася боротьба в ході «помаранчевої революції». А от «помаранчева революція» - це ще один крок по реалізації ідеальних цілей і цінностей, які закладалися при формуванні інституції незалежності”.
Максим СТРІХА (керівник наукових програм Інституту відкритої політики): „Як на мене, це дуже штучне запитання. «Помаранчева революція» важлива, оскільки вона привела цю владу до влади. День незалежності важливий, оскільки без цієї події це б усе не відбулося. А однозначно відповісти, яке важливіше, – це, очевидно, передбачало б наявність якихось дуже глибоких філософських поглядів у представників цієї влади, але ці погляди далеко не завжди присутні, а влада неоднорідна”.
Григорій НЕМИРЯ (радник прем‘єр-міністра з питань зовнішньої політики та європейської інтеграції): „Я думаю, це дві цінності, які навряд чи можна порівнювати. Справа в тому, що Україна багато страждала від того, що, будучи формально незалежною, вона не наближалася до рівня країни демократичної, і в цьому сенсі «помаранчева революція» створює шанси, щоб незалежність була поєднана з демократичністю. Саме в цьому поєднанні незалежності і демократичності або прориву до демократії, який було створено помаранчевою революцією, – це цінності, взаємозалежні одна від одної, а не те, що можна протиставити”.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта