03.06.2008, 00:24
Майстер-клас Росії
Численні недружні заяви російських політиків, періодичні провокації української сторони до стандартних заяв протесту і знову чергові заборони на в’їзд наших громадян у відповідь – це всього лиш гра. Росія вочевидь не має жодних намірів загострювати стосунки з Україною. Ми приречені мати тісні стосунки з північним сусідом . Сусідів не вибирають. Якщо сусід поганий, принаймні хоче мати такий імідж серед українців, пора нам замислитися над цим феноменом. Може для Росії просто життєво необхідно дражнити українців, а ми власною справедливою реакцією мимоволі допомагаємо якійсь явно невигідній для себе технології? Пора брати уроки з нібито недружніх кроків Росії і припинити звинувачення нашого північного сусіда. Принаймні він на це не зважає і робить те, що може робити будь-яка вільна держава – просувати власні національні інтереси у світ, в тому числі і на українських теренах. Якщо це нам неприємно і не вдається якось протидіяти, тобто відстояти українські національні інтереси, то варто згадати давню мудрість - завжди винен той, хто програє.
Ми вперто не робимо корисних для національної безпеки висновків з уроків таких гарних вчителів як Лужков і чимало інших любителів дражнити українців. Дехто вважає, що періодичні візити одіозних російських політиків потрібні для підживлення імперських настроїв серед росіян з метою відволікти увагу від проблем виживання і забезпечення надійної, консолідованої підтримки росіянами їхньої ж влади. Це тільки частина правди. Росія справді вимушена з усіх сил підживлювати москвоцентричні імперські настрої, інакше почнуться відцентрові процеси і ремствування бідного населення, що загрожуватиме не тільки розпадом громіздкого державного утворення. Можливо і гірше – російський етнос не зможе протистояти в навалі еміграції зі сходу. Але то все проблеми Росії і якщо вона діє жорстко стосовно України, це безумовно продиктовано внутрішніми проблемами Росії і на це не варто ображатись.
Друга частина правди криється в самій технології піддражнювання України. Лужков приїжджав до нас не вперше, його поведінка завжди однакова і він ще приїде до нас знову із своїм майстер-класом. Він і йому подібні “подорожні” будуть продовжувати свою справу доти, доки ми не почнемо реагувати правильно і нарешті засвоїмо уроки російсько-української історії, які завжди повторюються. Навіщо даремно ображатись замість вчитись законів співжиття націй. Росія демонструє нам головний урок - дружба народів є шкідливим міфом. Кожна нація дбає за себе і намагається мати тільки взаємовигідні або виграшні стосунки з партнерами, чи то пак конкурентами. Другий урок – національна безпека є не лише функцією держави, а всієї нації. Здається українська влада цього не розуміє або не може це запровадити. Особа Лужкова сама по собі не становить жодної загрози національній безпеці. Небезпечною є технологія під типовою назвою “Вояжі Лужкова.” Ця технологія експлуатує очевидну слабкість національної безпеки, яка ще не є функцією всієї нації. Як вона діє? Так само як і в давні часи, відомі історикам як “період руїни”. В ті часи по Україні ходили меткі московити і намовляли посполитих проти старшини і гетьмана. Тепер приїжджають політики на взірець Лужкова. Більш того, наші телепродюсери запрошують їх на наші телешоу і вони можуть робити свою справу не виїжджаючи з Москви та ще й одержують за це немалий гонорар. Інформаційний простір України вже звично працює на цю технологію. І все це можливо тільки тому, що значна частина людей, які працюють на гроші платників податків і тих, хто обраний представляти інтереси громадян, не виконують як слід свій обов’язок перед громадянами. Щоб припинити вакханалію антиукраїнства, достатньо нагадати людям при владі в якій державі вони живуть і які платники податків їх утримують. Суттєвим є й те, що самі громадяни не дуже переймаються думкою про національні інтереси і національну безпеку, хоч це потрібно більше їм, ніж чиновникам - від цього прямо залежить добробут і якість життя. Спробуйте в Росії серед натовпу сказати щось на взірець того, що їхня держава історично є колонією Русі-України чи полаяти Путіна. Росіяни самі “розберуться” з вами і ніхто не стане телефонувати Путіну і кивати на державу. Те саме зроблять поляки у відповідь на образливі слова іноземця. По українських землях колись спокійно ходили агітатори Петра Першого, тепер приїжджають сучасні любителі подражнити українців. Невже історія нас нічого не навчила? Впродовж значного періоду власної історії чимало українців реагують на провокації не так, як має реагувати державна нація, постійно зосереджена на власних інтересах і безпеці. Наша біда в тому, що ми їх слухаємо, хоч внутрішньо інколи незгодні, киваємо головами, терпимо місцевих підспівувачів-провокаторів і мовчки чухаємо чуби, а потім лаємо державну владу за недостатньо жорстку реакцію. Така поведінка і є реальним показником незадовільного стану національної безпеки. Якщо неправильно реагують громадяни, жодні зусилля влади і публічні заяви урядових міністерств не гарантуватимуть захист інтересів держави і її безпеку.
В ідеалі Лужкова за його вислови мали б закидати тухлими яйцями самі мешканці Криму. Вина влади в тому, що вона не вміє або не хоче зробити так, щоб кожен заїжджий провокатор чи інформаційний кілер для пересічних українських громадян і українських національних медіа став щонайменше об’єктом жорсткого бойкоту, несприйняття. Провокаторам потрібна публіка і дуже шкода, що цією публікою є байдужі українські громадяни, а перед цією публікою і навіть поряд на трибуні, з поблажливою солодкою усмішкою стоїть неляканий ніким порушник української Конституції - нахабний, немовлячий і безликий чиновник. Подібні чиновники чи народні обранці знають - за це нічого не буде, бо демократія, дивна українська демократія…
м. Івано-Франківськ
30.05.08р.
Володимир Ференц
Автор: Володимир Ференц
Джерело: Портал українця