Політичні сили в Україні так засліплено втягуються у вир конфлікту, з якого, власне, немає виходу.
Чи ж легко нам бачити, як люди в Україні знову розчарувалися й живе своїм життям, ледь не проклинаючи політиків?
Як пояснювати, що, за церковним вченням, Бог благословляє владу, яка є служінням народові?
Коли страйкують водії міського транспорту, все місто паралізоване.
Що робити, коли фактично страйкують політики, зневажаючи свої прямі обов?язки перед народом й паралізуючи всю країну?
- Не мовчати!
4 вересня Український Католицький Університет звернувся до академічної спільноти України із закликом "зробити все можливе для того, щоб зупинити руйнацію української державності й сприяти національному порозумінню". В УКУ вважають, що не лише політики винні у нинішній політичній кризі. "Адже поголовна більшість тих, кого суспільство сьогодні схильне засуджувати, має закінчену вищу освіту. Їхній світогляд і перші суспільні навички сформувалися у стінах рідних їм університетів. Чи не є це для нас сигналом, що знання, що їх дають університети своїм вихованцям, не оперті на стійкі моральні принципи, а тому стають руйнівними?", ? йдеться у зверненні спільноти УКУ.
Звернення було підтримане Національним Університетом ?Києво-Могилянська Академія?. Зі своїм власним зверненням виступив Львівський національний університет імені Івана Франка.
Наскільки нам відомо, жодна політична сила публічно не засудила УКУ. Але, боюсь, це може означати, що всі політичні партії сприйняли звернення не на свою адресу, а на адресу своїх суперників...
Повний текст звернення подаємо нижче.
Звернення Українського Католицького Університету до академічної спільноти України Дорогі колеги!
Цими днями Україна переживає нове потрясіння: вона раптом знову отримала парламентську кризу.
Перші осінні дні роботи Верховної Ради засвідчили, що літні канікули українські політики витратили на улюблене заняття козацьких старшин ? готування підступу й змови. Наче їм не відомо, чим це все закінчилося для тих же козацьких старшин?
Жодна сторона не є невинною у цьому конфлікті. Кожна почувається жертвою підступності інших, хоч сама у зручний момент також вдається до негідної змови.
Азарт суперництва й жадоба булави затулили увесь виднокрай. Як тут помітити, що національні інтереси перетворюються лише на синьо-жовту стрічку, якою обгортають пишний набір відвертих егоїзмів?
Комусь може здатися, що така жорстка лексика звучить дивно в устах академічної спільноти. Адже мовчати і зберігати нейтральність ? це давня прагматична мудрість, якою оберігало себе від заглади керівництво радянських навчальних закладів.
Але як ми, навчальні заклади України, можемо виховувати нове й морально стійке покоління, коли ось уже сімнадцятий рік український політикум, помимо рідкісних моментів духовного просвітлення, незмінно дає приклади цинічного нехтування Божими законами й аморального ґвалтування правди?
Настав час відверто сказати усім, обдарованим владою: у створених вами суспільних умовах виховати людину в повазі до влади неможливо. Розчарування молоді у всіх без винятку політичних партіях, презирство до державних службовців, нігілістичне заперечення верховенства права чи намагання за всяку ціну емігрувати з України ? все це ті хробачливі плоди негідного урядування, які обтяжують сумління власть імущих.
Утім, ми не схильні обмежуватись лише осудом влади. Настав час іспиту і для самих навчальних закладів.
Адже поголовна більшість тих, кого суспільство сьогодні схильне засуджувати, має закінчену вищу освіту. Їхній світогляд і перші суспільні навички сформувалися у стінах рідних їм університетів. Чи не є це для нас сигналом, що знання, що їх дають університети своїм вихованцям, не оперті на стійкі моральні принципи, а тому стають руйнівними?
Ми переконані, що нинішня криза є тим моментом істини, який повинен розкрити й перед академічною спільнотою України усю нашу відповідальність за моральне вихолощення освіти.
2004-го року ми повірили, що помаранчевий зрив України відновить повагу її політичних еліт до моральних засад державного будівництва. Насправді ж після короткої паузи девальвація цінностей стрімко продовжилась. Символом цієї девальвації стало знецінення слова, яке в устах державних мужів перестає бути носієм правди.
Проте університет ? це місце, де знають: слова повинні мати ціну! Бо Слово є Бог, і коли плоть слова точить шашіль облуди, суспільство таке не встоїться.
Ми не маємо права мовчати, адже саме мовчазна згода суспільства миритися з тотальним суперництвом насправді уможливлює його.
Демократія гарантує плюралізм переконань і політичних позицій, але також передбачає, що носії розбіжних переконань не вдаватимуться до самознищення, тягнучи за собою всю країну. Бо засліплене суперництво не минає само собою ? воно призводить до цілковитої руйнації системи.
Ми закликаємо академічну спільноту зробити все можливе для того, щоб зупинити руйнацію української державності й сприяти національному порозумінню.
Державні мужі України повинні почути наше слово. Повторюємо, ми не маємо права мовчати. Спільним нашим голосом зупинімо суперництва ? і хай благословить Господь Україну!
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
