УКРАЇНЦЯМ бракує добрих новин. Сьогодні їх годі купити й за великі гроші. Досі гнилим джерелом негативу були тільки Президент, уряд і парламент, які вже роками ведуть позиційну війну на площі в кілька квадратних кілометрів київської землі.
Але нині нас накрила з головою ще й хвиля тривожних новин зі світу. Банкрутують не лише світові фінансові інституції, а й деякі досі цілком благополучні держави. Ісландії, скажімо, через тотальну фінансову кризу загрожує голод. Запасів продуктів на цьому острові залишилося лише на кілька тижнів. А поповнити їх немає за що. Росія, яка впродовж останніх років набила кишені нафтодоларами й уявила себе супердержавою, починає потроху усвідомлювати, що вона все-таки зовсім не багатійка, а, перефразовуючи Маркеса, “бідняк, який має гроші”. Палкі захисники принципів вільної ринкової економіки на очах перевтілюються в марксистів або ж у прибічників державного капіталізму.
І все ж нинішня світова економічна криза має добрі наслідки. Європейці тішаться, що стрімко зменшуються ціни на пальне. У світі дешевшає житло, відтак стає доступнішим для людей із середніми доходами. Виробники товарів і продавці поспіхом знижують ціни, щоб не втратити покупців. Американці щораз менше відвідують ресторани, відроджуючи вже забуту традицію сімейних обідів.
Українці теж могли б скористати з кризи, отримавши дешевше житло, пальне, газ, товари повсякденного вжитку. Однак наша олігархічна влада функціонує за законами лише власної вигоди. І її нині якнайменше турбує життя громадян. Схоже, наші зверхники так і не збагнули основного, морального уроку, винесеного з нинішніх світових потрясінь. Про його суть, мабуть, найкраще сказав днями Папа Римський Венедикт ХVI: “На піску будують ті, хто будує на речах видимих і відчутних, на успіху, кар’єрі, на грошах. На перший погляд, ці речі істинні, але зараз, під час краху великих банків, ми бачимо, як ці гроші зникають, бачимо, що вони – ніщо”.
Масове протверезіння від наркотику споживацтва – це, мабуть, і справді добра новина. Але з нею багатьом із нас іще треба погодитися. Погодитися, щоб можна було жити далі.
Велика поетеса, велика Людина, що не пошкодувала свого життя заради рiдноi землi.
I все це при тому, що вона вийшла з росiйськомовного середовища. Певно, нацiональнiсть - це дуже глибоко в людинi.
Я це знаю.
...››› Марiя| 16.03.2010, 22:52
хай здохнуть всі москалі!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
...››› Тарас Бульба| 16.03.2010, 21:36
Дуже слушна стаття! Дякую Вам.
...››› пан Олександр| 14.03.2010, 23:46
так, це правда нікому не цікаве майбутнє нашої країни.
...››› оксана| 10.03.2010, 15:18
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта