Всеукраїнський фестиваль українських традицій кобзарювання «КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ»
Відбудеться 5-7 червня на території Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ, вул. І. Мазепи, 29).
Фестиваль буде цікавим кожному, незалежно від віку та виду діяльності, адже нестиме у собі інформацію з глибини віків про одну з унікальних самобутніх ланок національної культури. Кобзарство – це сувора традиція, звичай та незвичайна історія про співців українського народу.
Розклад роботи
5 червня 12:00 Початок кінопоказів 17:00 Відкриття виставки традиційних інструментів з колекції Державного Музею народної архітектури та побуту «Пирогово» 18:00 Концерт цехових кобзарів та лірників з усієї України 19:30 Традиційні танці під троїсту музику
6 червня 10:00 Кінопокази Робота виставкової експозиції Виставка дисків та літератури 15:00 Майстер-класи з виготовлення та гри на традиційних інструментах Живе кобзарювання 18:00 Концерт цехових кобзарів та лірників з усієї України 19:30 Традиційні танці під троїсту музику
7 червня – Трійця 10:00 Освячення інструментів у церкві Івана Богослова (територія Михайлівського собору) Кінопокази (приміщення музею) Робота виставкової експозиції Виставка дисків та літератури 15:00 Живе кобзарювання 17:00 Святковий концерт кобзарів та лірників 18:30 Танці під троїсту музику
Щороку протягом століть кобзарські цехові братства розпочинали свої мандрівки Україною на Трійцю, а завершували на Покрову. В українській культурі з давніх-давен природньо співіснували кобзарство (духовно-мистецька традиція з особливим світоглядом і стилем життя) і бандурництво (світське музикування, поширене серед інтелігенції та селян). У XVII-XVIII ст. мало не в кожній українській хаті були кобзи. Грали на традиційних інструментах козаки й представники української еліти. 1775 року Запорозьку Січ було ліквідовано, і все менше козаків та старшини грали на кобзах, але продовжувала існувати кобзарська духовна традиція – незрячі співці нагадували про козацькі вольності. Надзвичайно високим був моральний авторитет цих мандрівних філософів-митців. Кобзарем міг стати далеко не кожен. Хлопці обирали собі вчителя і від нього протягом 3-4 років навчалися грати й співати, опановували цехові звичаї. Отримавши “визвілку” (склавши своєрідний іспит), молоді кобзарі вступали до братства. Кожне братство гуртувалося довкола однієї з церков повіту і мало свою цехову корогву. Кобзарі мали свою таємну – "лебійську" – мову, таємні пісні, танець і власне бойове мистецтво…
Велика поетеса, велика Людина, що не пошкодувала свого життя заради рiдноi землi.
I все це при тому, що вона вийшла з росiйськомовного середовища. Певно, нацiональнiсть - це дуже глибоко в людинi.
Я це знаю.
...››› Марiя| 16.03.2010, 22:52
хай здохнуть всі москалі!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
...››› Тарас Бульба| 16.03.2010, 21:36
Дуже слушна стаття! Дякую Вам.
...››› пан Олександр| 14.03.2010, 23:46
так, це правда нікому не цікаве майбутнє нашої країни.
...››› оксана| 10.03.2010, 15:18
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта