Коли хтось вживає слова “професійний патріотизм”, це в більшості випадків можна вважати однією з поширених цинічно-вишуканих спроб культурно облаяти багатьох справжніх патріотів. Ще одна лайка, якими переповнений Інтернет і преса в додаток до популярних: “cвидомиты”, “оранжевые”, “любі друзі” (на відміну від “любі мої ”). Інформаційним убивцям всього українського чомусь дуже подобається перетворювати нормальні українські слова у лайку чи зло кепкувати з шанованої здавен професії пасічника. Така вже особливість їхнього мату, байдуже якою мовою, мат повинен болюче зачіпати живу душу, а українську душу особливо. Дійшло до того, що нормальних українців почали обзивати “професійними патріотами ”, щоб споганити це величне слово, яке в інших державах з пошаною вживають громадяни. Навіщо шукати до цього слова додатки? Патріотизм не буває кольоровим чи професійним. Він є, або його немає і тут нема на чому будувати політичні алегорії. Проте є любителі інтелектуально потоптатись по уявних “професійних патріотах” як ворогах їхньої моделі України. Під президентські вибори завжди виникає попит на подібні послуги. Один з давно забутих “заробітчан”, не буду згадувати імені, повстав із забуття і відразу спромігся на довгий , нудний “опус” з критикою професійного патріотизму. Він не один такий – жертва сезонної хвороби – фобії патріотизму, пошесть якої зростає пропорційно до російського впливу. Тепер чимало писак запопадливо переходять на російську, щоб не програти особистий шанс на ринку інформпослуг, словом і запахом сигналізуючи про те, що вони “об’єктивні правдолюби” і ніякі не заангажовані професійні патріоти. Показова фобія українського патріотизму дає очевидні переваги в конкуренції пишучих заробітчан. Не приймуть в зграю і не кинуть смачну кістку, якщо переконливо, підкреслено російськомовно не доведеш свою непричетність до професійного патріотизму. Для переконливості можна цю саморекламу приправити стандартною критикою чинного президента – і успіх та гроші гарантовано. Чимало вже на службі і роблять звичну роботу. Вчора вони україномовно працювали на ” проросійського” президента, а сьогодні російськомовно “мочитимуть» проукраїнського – аби гроші.
Саме такі люди не мають права вживати слово патріотизм, бо патріотизм в українській журналістиці дуже вартісна річ, яка коштує спалених нервів, а декому й життя. Грошей це точно не приносить, то який сенс бути професійним патріотом? Це по-старомодному вважається станом душі і традицією, яка доволі важко у нас приживається. Життя паскудне, бо патріотів справді мало і вони заради іміджу держави не приховують правду, але знають міру. Можуть сказати, що сучасна влада загрожує існуванню України, але ніколи не підтримають популярної чужої теорії загибелі своєї держави. Патріотів нема в чужому поминальному хорі за безталанною Україною - вони ніколи не злорадіють українським бідам. Серед журналістів патріота впізнати легко. За якими ознаками? Краще не уточнювати. Мій тест може не сподобатись, а показати позитивний взірець - українських прикладів для цього мало. Краще подивитись, як реагують на ті чи інші події ЗМІ успішних держав світу. Вони не зловживають брехнею і люблять сенсації, але завжди намагаються знаходити позитив на полі змагання власної держави. Там ніхто наввипередки не поспішає демонструвати світові помилки власної держави чи не береться зло кепкувати з президента. Свобода слова є, але при тому ніхто не забуває про національні інтереси, які гарантують успішну перспективу суспільства. У світі не хваляться власною поразкою, її намагаються не афішувати. Програші твоєї держави = виграші чужих держав, а різниця вилучається з кишені простого громадянина. Для України цей закон діє безвідмовно. Це треба добре затямити, бо в умовах тимчасово слабкої держави на кожному з нас лежить особлива відповідальність патріота. Нам, хто пам’ятає СРСР і практику “злиття народів”, пора позбавлятись первородного з радянщини гріха непатріотичності. Подолаємо старанно підживлювану чужими людьми фобію патріотизму, станемо жити краще. Не зможемо – програємо.
Мене вразило одне елементарне опитування громадської оцінки відомої заяви президента Росії Медведєва. Більше чверті розумних людей, які “пішки ходять в інтернет”, однозначно підтримали явно несправедливу заяву російського президента. Чимало з пишучої братії кинулись ставити свічку Богові і нечистому, шукаючи обов’язково рівного числа неправильностей у відповіді Ющенка. А по-моєму українська відповідь добра і Росію зовсім не ображає. Отже йдеться про масовий дефіцит звичайного патріотизму. Погано, що такий значний відсоток непатріотизму серед активної інтелектуальної верстви нікого не дивує і не лякає. Це ж ті люди, які власною позицією визначають або змінюють систему вартостей всього суспільства. Теоретично для переорієнтації суспільства на іншу систему вартостей достатньо лиш трохи більше 5% активних і впливових представників еліти, які діють цілеспрямовано. В Україні, за всіма ознаками, вже діє більш, ніж критична маса доволі впливових людей, які формують у решти населення відразу чи нехіть до українського патріотизму. Проти такого безсила навіть держава, якщо не опам’ятаються люди, які заробляють на фаховому руйнуванні патріотизму. В інший спосіб дуже складно зупинити цю вже діючу соціальну технологію “руїни”, тобто руйнування громадянського патріотизму як корисної людської цінності. Треба спробувати зупинити любителів висміювання моди на патріотизм і патріотизму в моді, політиці, в щоденному житті. Непомітно для себе чимало журналістів мимоволі і суто професійно втягуються в це болото самозатоптування громадянського суспільства. Дехто навіть входить в азарт “побиття своїх, щоб чужі боялись” і не йметься щораз повторити на весь ефір дотепну шпильку від стороннього чи гарно приправлену чужими майже науковими “доброзичливцями” теорію кінця України!
Марно шукати якусь новизну в чорному піарі кожних українських виборів. І на цих президентських виборах особливий чорний сенс нечесної політичної боротьби шукати не варто. Та сама технологія поширення фобії патріотизму. Все буде оплачено і все ніби - то дозволено, та чи варто задля красного слівця не жаліти власної держави у тих випадках, про які поляки говорять - “Що забагато, то не здорово”? Недобрі слова таки здатні матеріалізуватись набагато швидше від добрих побажань. Патріотизм не терпить хамства – від цього він перероджується в пусті слова і пусті заяви, немічні протести в порожнечу. Головне - в кожній державі патріотом бути вигідно. Невже ми виняток? Напевно ні. Патріоти в нас є, але чимало й тих, хто заробляє в нашому інформаційному просторі переконуючи загал у тому, що патріотом бути не модно і не гідно, навіть смішно. Складається враження, що над нами тяжить якась інформаційна хмара-аномалія, чи може щось страшніше. Тільки над нами, бо російські ЗМІ відверто пропагують своєрідний російський патріотизм. Вони що, всі “професійні патріоти ” чи тупо виконують волю головного редактора? В Америці практично те саме, як би не говорили про тамтешні знаменито-вільні ЗМІ. Ми добре пам’ятаємо ультрапатріотичну поведінку американської преси в час трагедії “близнюків”. Загалом позитивною була і є американська суспільна оцінка американських воєн в Іраку, Афганістані і В’єтнамі. Думаєте там всі згідні з американською точкою зору? Абсолютно ні, але великі медіа, які відчувають себе впливовими і здатними формувати світове сприйняття Америки, випромінюють особливий, ситий американський патріотизм. Український інформаційний патріотизм наразі голодний і не в пошані, інакше не може бути в державі, яка ще не організувала власну інформаційну відпірність. Проте, це єдине, що в нас є і залишиться навіть тоді, коли все інше найкраще заберуть голодні світові кредитори. Це наш важіль сили, який може змінити все на краще. Скептики , плаксії і продажні циніки вже давно всім остогиділи. Мусить настати час патріотів. .
Для выхода Украины из кризиса необходимы массовые всенародные суды Линча над украинофобами-врагами народа с обязательной конфискацией украденного у народа имущества.
Для выхода Украины из кризиса необходимо срочно:
1) Отменить НДС, как самый грабительский налог, который отбирает деньги у самых бедных в пользу самых богатых (НДС платится за каждый кусок хлеба, за каждую детскую пеленку, а богатые все себе покупают за границей, там и налоги платят);
2) Всю налоговую нагрузку перенести с плеч народа на плечи корпораций и монополистов, добавить налоги на использование социалистической базы предприятий (в том числе и эксплуатацию товарной железной дороги).
3) Добавить налоги на добычу полезных ископаемых, принадлежащих всему народу Украины, налоги на ухудшение экологии, налоги на использование земель общего пользования, налоги на монополии и транснациональные холдинги;
4) Запретить право на «коммерческую тайну» всем предприятиям, которые в своем технологическом цикле используют ископаемые, земельные, водные или воздушные ресурсы Украины, ибо это – богатство и собственность народа, его будущих поколений, а не олигархов;
5) Кто не ворует – тому нечего скрывать!;
6) Ввести полную прозрачную подотчетность всех предприятий, которые для своего создания и развития получали и получают финансирование из государственного бюджета, налоговые льготы, снижение цен на энергоресурсы;
7) Преодолеть коррупцию путем абсолютной прозрачности сбора налогов с корпораций и холдингов, а также абсолютной прозрачности выплат из бюджета – чтобы каждый человек знал, с какой целью и на чей счет перечисляются деньги, собранные в бюджет налогами;
8) Забрать у местных властей распорядительные права и увеличить их исполнительную ответственность путем постоянной подотчетности населению местности. Местные власти должны избираться на срок не более полугода, при этом народ должен иметь возможность переизбрания местной власти в любой момент;
9) Вся земля Украины принадлежит украинскому народу – каждый гражданин Украины имеет право на 1 гектар украинской земли. Сколько человек в семье – столько гектаров земли он должен получить в собственность.
10) Когда каждый гражданин Украины получит возможность строить собственные дома на своей собственной земле – сразу запустится экономика, каждый человек всегда себе найдет работу на своей собственной земле, каждый сам себя прокормит. Начнутся массовые стройки, строительство дорог и коммуникаций, активизируется транспорт, квалифицированные специалисты найдут себе применение в сельской инфраструктуре;
11) Снимется моральное перенапряжение в городах – кто не может купить себе квартиру, а в тесноте жить слишком устал, кто остался без работы – сможет сам себе построить дом, сам себе вырастить еду, сам устроить свою жизнь для себя и своих детей;
12) Прекратить раздачу лучших ресурсов страны «иностранным инвесторам» - они хищники, которые стараются не для нашей пользы, а для своей собственной, выкачивая максимум из минимума вложений. Вся прибыль таких предприятий моментально выводится из нашей страны в другие страны;
13) Польза от «иностранных инвесторов» - только тем чиновникам, которые получают от них взятки и доли предприятий;
14) Прекратить брать кредиты МВФ и выполнять конкретные шаги для развития независимой экономики;
15) Научиться каждому думать своей собственной головой, а не пережевывать внушения из «зомбоящика»;
16) Голосовать на выборах не за человека, а за программу развития страны, расписанную детально во времени, с обязательством отчета за выполнение каждого пункта;
17) Судить о кандидате не по липовым «рейтингам», а по конкретной пользе от кандидата для себя лично, и для всей страны в целом;
18) Вспомнить о том, что НАРОД ИМЕЕТ ПРАВО, а правительство, депутаты и президенты ОБЯЗАНЫ.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Коли хтось вживає слова “професійний патріотизм”, це в більшості випадків можна вважати однією з поширених цинічно-вишуканих спроб культурно облаяти багатьох справжніх патріотів. Ще одна лайка, якими переповнений Інтернет і преса в додаток до популярних: “cвидомиты”, “оранжевые”, “любі друзі” (на відміну від “любі мої ”). Інформаційним убивцям всього українського чомусь дуже подобається перетворювати нормальні українські слова у лайку чи зло кепкувати з шанованої здавен професії пасічника. Така вже особливість їхнього мату, байдуже якою мовою, мат повинен болюче зачіпати живу душу, а українську душу особливо. Дійшло до того, що нормальних українців почали обзивати “професійними патріотами ”, щоб споганити це величне слово, яке в інших державах з пошаною вживають громадяни. Навіщо шукати до цього слова додатки? Патріотизм не буває кольоровим чи професійним. Він є, або його немає і тут нема на чому будувати політичні алегорії. Проте є любителі інтелектуально потоптатись по уявних “професійних патріотах” як ворогах їхньої моделі України. Під президентські вибори завжди виникає попит на подібні послуги. Один з давно забутих “заробітчан”, не буду згадувати імені, повстав із забуття і відразу спромігся на довгий , нудний “опус” з критикою професійного патріотизму. Він не один такий – жертва сезонної хвороби – фобії патріотизму, пошесть якої зростає пропорційно до російського впливу. Тепер чимало писак запопадливо переходять на російську, щоб не програти особистий шанс на ринку інформпослуг, словом і запахом сигналізуючи про те, що вони “об’єктивні правдолюби” і ніякі не заангажовані професійні патріоти. Показова фобія українського патріотизму дає очевидні переваги в конкуренції пишучих заробітчан. Не приймуть в зграю і не кинуть смачну кістку, якщо переконливо, підкреслено російськомовно не доведеш свою непричетність до професійного патріотизму. Для переконливості можна цю саморекламу приправити стандартною критикою чинного президента – і успіх та гроші гарантовано. Чимало вже на службі і роблять звичну роботу. Вчора вони україномовно працювали на ” проросійського” президента, а сьогодні російськомовно “мочитимуть» проукраїнського – аби гроші. 