14.12.2009, 00:14

Передвиборча (а може й післявиборча) притча

Одного вершника в дорозі застала сильна буря. Він і його кінь були так змучені, що ледве пересували ноги. У них скінчилася вода, і чоловік вже почав втрачати надію на повернення додому.

Тоді він підняв руки до неба й заблагав: «Господи! Урятуй і помилуй мене! Я в розпачі! На тебе вся надія. Даю тобі обіцянку, що якщо залишуся живим, то продам мого чудового коня й роздам гроші бідним людям».

Господь, вочевидь, почув його благання. У всякому разі, буря потроху стала стихати. Вершник вибрався на дорогу й щасливо повернувся додому.

Удома, коли всі випробування були позаду, він згадав про свою обіцянку Богові. Всю ніч він не спав, думаючи про те, як йому надійти. Кінь у нього був дорогим, але не виконати даної Господу обіцянки він не міг, тому що вірив у Бога.

Ранком він повів коня на базар, а в сумку посадив гусака й прив'язав її до кінського сідла. На базарі він оголосив, що продає коня разом з гусаком за сто срібних монет. Коня він оцінив у десять монет, а гусака - у дев'яносто.

Незабаром у нього купили коня разом з гусаком.

І він роздав злиденним десять срібних монет, а дев'яносто залишив собі...

Михайло Канафоцький / Mykhailo Kanafotsky

Автор: Михайло Канафоцький