В рамках обговорення нової редакції Закону «Про захист суспільної моралі» відбулося розширене засідання мистецтвознавчої ради при Національній експертній комісії України з питань суспільної моралі
Результат дворічної праці великої групи юристів та фахівців різних гуманітарних галузей – законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» – сьогодні широко обговорюється в українському суспільстві. Причому таке публічне обговорення ініціював регуляторний орган у сфері суспільної моралі – Національна експертна комісія України з питань суспільної моралі. Не лише у столиці, а й в багатьох обласних центрах відбуваються круглі столи, розширені засідання громадських інституцій, на яких визнані авторитети і професіонали, а також лідери творчих спілок, громадських об’єднань, асоціацій висловлюють свою думку з приводу запропонованого законопроекту, вносять чимало слушних і потрібних зауважень та пропозицій. У рамках такого обговорення в Києві відбулося розширене засідання науково-консультативної ради з мистецтвознавчих питань, у якому взяли участь представники національних спілок кінематографістів, фотохудожників, театральних діячів, письменників, багатьох громадських організацій. Подаємо найцікавіші, на наш погляд, думки і висловлювання учасників «круглого столу», які визначають не лише ставлення до законопроекту з боку широкої громадськості, а й окреслюють коло проблем, що стосуються суспільної моралі і накопичилися в сучасному суспільстві.
Василь Костицький, голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук: «До нас звертаються громадяни з претензіями до інформаційного ринку, так само інформаційний ринок має претензії до нас. І мені здається, що Національна комісія, яка знаходиться між двох вогнів, працює все-таки правильно. Єдина проблема залишається в тому, щоб ми спробували не шашкою махати, а вести спокійний діалог»…
«На сьогодні чинний закон є застарілий і не може розглядатись як такий, що відповідає потребам і суспільства, і суб’єктам, які складають це громадянське суспільство. Проект закону розроблявся багатьма вченими – це результат колективної думки, але проект виноситься на широке обговорення для того, щоб представники усіх творчих спілок, громадських організацій та професійних асоціацій могли вносити пропозиції, які будуть вдосконалювати його, щоб він відповідав вимогам сучасності. Ми спробували в цьому законі поставити в основу правового регулювання державної політики у сфері захисту суспільної моралі нові принципи. Такої статті взагалі раніше у Законі не було. Це, найперше, принцип верховенства права, заборона цензури, невтручання державних органів у діяльність ЗМІ і суб’єктів господарювання, які в цій сфері працюють; це і суспільний діалог між державою і ЗМІ, це створення умов для здійснення саморегулювання. Це повага до прав споживачів. Тобто мова йде про те, що ми пробуємо формувати в суспільстві так звані нові правила гри, де в основі поведінки всіх, хто складає сучасне громадянське суспільство, лежали б європейські етичні стандарти. Що стосується саморегулювання, то ми запропонували суспільству етичний кодекс лікаря, етичний кодекс вчителя, етичний кодекс журналіста. Які далі наші наміри? Ми, очевидно, пропонуємо, такі кодекси, а професійні спільноти нехай здійснюють саморегулювання. Нехай, приміром, це будуть етичні комісії, які слідкуватимуть за тим, щоб у рамках професійного середовища люди пробували працювати чесно і вигравати у професійних змаганнях за рахунок інтелекту, а не заборонених прийомів. Або це має бути діалог. У нас уже є і Хартія про партнерство заради інформаційних прав і свобод для захисту суспільної моралі, підписані меморандуми з громадськими організаціями, які представляють суб’єктів інформаційного ринку».
…«Звичайно, проект закону не ідеальний. Наше бачення державної політики у сфері суспільної моралі виключає цензуру, і ми розглядаємо суспільну мораль як систему етичних цінностей, в які держава втручатися не може. А український законодавець визначив види діяльності, які можуть посягати на суспільну мораль, і цей підхід українського законодавця є співзвучним з вимогами, які мають місце у всіх сучасних демократичних державах. Такими видами діяльності на сьогодні є пропаганда війни, національної і релігійної ворожнечі, фашизму, неофашизму, приниження або образа особи, нації, пропаганда наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, поширення порнографії. Такі види діяльності не вітаються й в демократичних державах. Держава ці види діяльності лише регулює. Яким чином? В принципі, забороняє такі речі. І для того є експертна комісія, щоб зробити оцінку: чи присутні в тих або інших висловлюваннях, публікаціях, телепередачах ознаки того, що я перерахував вище, чи ні. Я не втомлюсь повторювати, що державний чиновник часто працює сокирою там, де треба працювати якимось делікатним ювелірним інструментом. Це притаманне будь-якій державі. Через те державі нема чого, за перепрошенням, сунути носа в мораль. Однак завдання держави – не допустити негативного впливу означених видів діяльності на суспільну мораль. А як це буде робитися – це вже інше питання. І для того ми й організовуємо громадські обговорення, щоб почути широку думку, і щоб не зробити з Національної комісії монстра, а з закону – інструкцію з цензури».
Володимир Горпенко, ректор Інституту екранних мистецтв, доктор мистецтвознавства: «Мені здається, що людство давно подолало всілякі обмежувальні тенденції і разом з тим наше суспільство дійшло до тієї межі повного ігнорування колективістської природи суспільного буття з його наріжним каменем – повагою до інших. Праця над цим законом знаходиться в межах двох векторів. З одного боку, ми боїмося обмежити свободу доступу до інформації, а з іншого, – дуже чітко і з болем відчуваємо руйнівні наслідки вседозволеності. Я сьогодні стою на тій позиції, що ми маємо упередити, сконцентрувати свої зусилля на другому векторі. На обмеженні оцієї руйнівної тенденції вседозволеності. Скільки б нас зараз не закликали до свободи особи, свободи совісті і т.д., те, що відбувається нині, в час втрати певних цінностей, ідеалів і постулатів, являє найбільшу загрозу для нашого спільного буття. І разом з тим у мене виникає питання: чому в термінології , яку подає законопроект, не визначено поняття «сексуальна культура»? Без цього визначення ми далі будемо робити вигляд, що її не існує, що вона не має певних параметрів і права на існування, розповсюдження тощо. Це концептуальна, по-моєму, річ для цього закону».
Віктор Баранов, голова Київської міської організації Національної спілки письменників України: «Ми звужуємо дію цього закону, коли намагаємося поставити державу в таке становище, наче вона боїться переступити якусь межу. Я прочитав цей законопроект – він дуже потрібний, але чи не станеться з ним те, що й з законом про заборону тютюнопаління у громадських місцях? Чи передбачені розробниками якісь підзаконні акти, які б наповнили реальним змістом цей закон? Адже в нас дуже багато гарних законів, однак чимало з них не виконується, тому що нема підзаконних актів, нема системи. Мова, мораль, етика, національна пам’ять, звичаї й традиції – це клубок, який може розпастися, якщо щось одне з цього переліку упустити».
Олег Завада, медіа-експерт : «Я зробив коротку добірку витягів із законодавства кількох країн. Наприклад, у Великобританії є такий регулятор, в якому мова йде, зокрема, про матеріали, які можуть серйозно шкодити фізичному, психічного або моральному розвитку дітей до 18 років. Щодо запропонованого Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі законопроекту, то деталізація, яка дає можливість уникнути різнобою у трактуваннях, можливо, на стадії досудового і судового розслідування дає позитив. Новий проект є досконалішим, ніж закон, який був прийнятий у 2003 році».
«Скажімо, в Канаді, якщо порушується якийсь елемент суспільної моралі, це тягне за собою цілий ланцюг законодавства. Чи було узгодження з іншими законами, зокрема, з законом «Про телебачення і радіомовлення», і, можливо, потрібно вдосконалювати його, приводити у відповідність до статей Закону про захист суспільної моралі? Крім того, на мою думку, регулятор повинен бути наділений функціями розслідування, мати право вести досудове розслідування. Чи можливо таке внести в закон?»
Василь Костицький:«Це цікава пропозиція. Комісія – це публічна можливість досудового розгляду, обговорення проблеми. Той, хто виступає проти Комісії, фактично руйнує можливість досудового публічного обговорення проблем суспільства. Мені здається, що ця ідея може претендувати щонайменше на статтю в проекті закону».
Наталя Розинська, керівник суспільного проекту «Знайдемо вихід» Першого національного каналу: «Я, як журналіст, аплодую Комісії за розробку нової редакції закону. Щодо суспільного обурення… Думаю, не треба плутати суспільне обурення з обуренням деяких конкретних осіб, які захищають інтереси тих, хто хоче продовжувати той хаос, який твориться в нашій країні». «Мене особисто тривожить те, що відбувається в Інтернеті. На форумах – суцільне приниження людської гідності, лайка і брутальність. Люди задають такий тон дискусії, що дитину не можна допустити до читання цього. Як подати до суду на Інтернет?».
Володимир Войтенко, кінознавець, головний редактор журналу «Кіно-Коло»: «Давайте зупинимося. Свого часу колись до школи приносили фотоілюстрації Рубенса і теж сприймали це як порно…. Зустрічаєш багато дорослих людей, які знають, що іншим шкідливо. Обмеження вікові, звичайно, потрібні, як потрібні і зміни до Закону «Про кінематографію». Однак як ви собі уявляєте роботу Національної комісії щодо кінематографічної продукції? Це ж скільки фільмів треба передивитися! І чи не буде це цензурою?»
Василь Костицький:«А чи не є цензурою попередній перегляд фільмів з наступним наданням дозволів на їх демонстрацію або ж заборону прокату фільмів? Тобто те, чим займається прокатна комісія Міністерства культури? До речі, в минулому році прокатна комісія заборонила до прокату більше півтори тисячі фільмів, глядач їх взагалі не побачить, в той час, як наша комісія – лише один, і то - уже оприлюднений. Національна комісія має інші функції. Маємо тут дві різні експертизи: мистецтвознавча і комплексна етична. Питання захисту суспільної моралі значно ширші: це питання пропаганди фашизму та неофашизму, війни, неповаги до батьків та сімейних цінностей, приниження або образа нації чи особистості. І ми неодноразово наголошували на цьому. Завдання Національної комісії полягає в тому, щоб знайти міру в регулюванні, не посягаючи на право творити».
Олена Ліщинська, кандидат психологічних наук, член ради з мистецтвознавчих питань Національної експертної комісії: «Я би пропонувала розглянути таке поняття, як культурна традиція. І розглядати захист суспільної моралі саме як захист самого права культурної традиції народу. Все, що нас не задовольняє, – це руйнація нашої культурної традиції, тобто того, що розвивалося віками, І віками діяли культурні табу. Як приклад: не можна було вступати в статеві стосунки і шлюб з родичами – це напрацювалося в культурі, адже 500 років тому люди не знали законів генетики, мутацій, але це було усталено».
«Влітку проходив експертизу закон «Про захист дітей і підлітків від медіа-агресії». Це модульний закон, який планують прийняти всі країни колишнього Союзу. В законі пропонується, зокрема, градація інформації: з якого віку яка інформація може бути дозволена дітям. Тож нову редакцію Закону «Про захист суспільної моралі» варто узгодити з цим законом».
«Сенс цього законопроекту полягає в тому, щоб суспільна мораль захистила сама себе. Питання стоїть не про обмеження, а про те, що чим ширше коло інформації, тим вищі вимоги до якості цієї інформації».
Олександр Злотник, композитор, народний артист України голова ради з мистецтвознавчих питань Національної експертної комісії: “Митець повинен бути вільним, це його право і кожен вкладає у мистецький твір те, що він бачить, виходячи з освіченості, фантазії, моральних засад. Творчі люди своїми творами можуть виховувати молодь. У суспільстві повинні існувати межі, які не можна перетинати, і це повинен забезпечити закон».
Галина Яблонська, народна артистка України, член ради з мистецтвознавчих питань Національної експертної комісії: «Від суспільства залежить, яким виросте художник, що в нього вкладе суспільство. Митець повинен робити світ кращим. Сьогодні є дуже важливе завдання – не губити молоде покоління…»
Юрій Мушкетик, письменник, член Спілки письменників України, Герой України, член ради з мистецтвознавчих питань Національної експертної комісії зазначив, що проект дуже не поганий, необхідно внести в нього всі пропозиції, правка і обов’язково прийняти: «Суспільство потребує такого закону».
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта