14.07.2010, 02:04

Підводний камінь освітньої реформи

Критиків переходу на 11-річну систему загальної освіти вистачає. Люди стурбовані труднощами забезпечення стовідсоткової дошкільної освіти дітей п’ятирічного віку і мають рацію. Дитячих садків явно не вистачає, а в сільській місцевості їх переважно немає. Жаль і дітей, в яких крадуть два роки безтурботного дитинства. Батьки протестують проти плати за перебування дітей старшого дошкільного віку у дитячих садках, адже середня освіта в Україні безоплатна. Інші резонно зауважують, що реформи як такої немає, бо дванадцятий клас просто виведений за рамки загальноосвітньої школи і «загнаний» в дитсадки. Зрештою, під час виборів, президент Янукович пропонував не це, а повернення совдепівської 10-річки. Не проти реформи ті, хто вважає марним протирання штанів у сучасних класах школи, яка вчить довго, але як бути успішним в Україні не вчить. Вчителі занепокоєні можливими скороченнями штатів. Політикам не до цього, вони дружно проголосували за реформу і пішли на канікули, щоб готуватись до місцевих виборів. А що від нової шкільної реформи Табачника припасено українській нації? Великий підводний камінь освітньої реформи проступає на поверхню і мета нововведення очевидна. Дивує інше – чому ніхто з тих, хто береться рятувати Україну цього каменя не бачить і в дружному опозиційному хороводі обходять незручне питання нової реформи, бо треба йти на нові вибори? Що там наступні покоління, коли рішається справа конкретної влади і місцевих ресурсів вже сьогодні, вірніше цієї ж осені. А треба ж ще відпочити за бархатносезонні політичні канікули, доглянути за родинним бізнесом і порахувати партійні штики! Особливо не хвилюється і автор освітньої новації Дмитро Табачник. Якщо реформа школи нічого в позитиві дітям і вчителям не дає, то має єдине обґрунтування- відроджуватиме і стабілізуватиме систему. Яка ця система в головах табачників, неважко догадатися. Радянська за формою і капіталістично-феодальна з змістом. І не дай Бог якогось українського буржуазного націоналізму! Головне –загнати всіх маленьких українців у дитсадки і замість мами і тата закласти в маленькі голови цю модель з допомогою традиційно російськомовних виховательок. Західна Україна може й українською, але без Бандери і УПА, бо така буде стандартна програма і все контролюватиметься панами інспекторами. Тому ніхто у владі не журиться, що дитячих садків не вистачає, адже справа ця перспективна, розрахована на створення нової історичної спільноти – «народ України». Поки народові задурюватимуть мізки політикою і безкі нечними виборами, від них хочуть забрати власних дітей і зробити їх стандартно підготовленими, переконаними співучасниками системи. Підводний камінь освітньої реформи гарантує бажану стабільність для багатіючи людей влади і обіцяний «руский мір» в Україні для перестраховки капіталів від буржуазного націоналізму. «Вссьо чотко!»- сказали б «Брати Гадюкіни»!

Володимир Ференц

Автор: Володимир Ференц
Джерело: Портал українця