На головну На головну На головну
 
 
Google
Google
Вересень 2011
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930 
Архів публікацій

 


[ Реклама ]
Реклама від "Порталу українця"
Запрошуємо до співпраці


[ Стрічка публікацій ]
 
 
 
 

«Український кіноклуб» у Парижі

Автор: Тарас Марусик
Джерело: Радіо Свобода
Коментарі (2)


Тепер у Парижі можна дивитися українське кіно. 29 січня розпочав свою роботу «Український кіноклуб», започаткований українським кінознавцем і фахівцем з українського кіно Любомиром Госейком. Покази, яким передують його розповіді, відбуваються раз на місяць. Перші два засідання кіноклубу були присвячені народженню і становленню українського кінематографа. В кінці березня буде продемонстрований вже третій український фільм з циклу німих стрічок. Далі парижани ознайомляться з фільмами Довженка, українського «поетичного кіно» і багатьох невідомих сторінок українського кінематографа. Любомир Госейко — автор першої «Історії українського кіно» французькою мовою. Щойно він завершив другу книжку про українського режисера Євгена Слабченка-Деслава, який увійшов в історію французького кінематографа, на матеріалі відкритих ним архівів. Презентація книжки і найбільша досі ретроспектива його фільмів відбудеться восени цього року в південному місті Ніцці.

Про це й інше телефоном з Парижа Любомир Госейко розповів кореспондентові Радіо Свобода.

Т. М.: До Києва дійшли чутки, що в Парижі створений «Український кіноклуб». Попрошу Вас розповісти детальніше про це.

Л. Г.: Кіноклуб – це, само собою зрозуміло, місце зустрічі людей, які люблять український кінематограф. Такі люди є у Франції, тим більше в Парижі. Вони хотіли б дивитися українські фільми. А думка ця виникла кілька років тому, і нарешті тепер мрія створити такий кіноклуб здійснилася – при Посольстві України у Франції, при так званому Українському культурно-інформаційному центрі.

У Франції українські фільми є віддавна, оскільки французи купували українські фільми з готовими французькими субтитрами і показували їх у комерційному прокаті. Але ми хочемо зробити такий кіноклуб, як росіяни чи вірмени при своїх посольствах. У цьому нас підтримує Київ, Центр Довженка, а також мої товариші, які будуть приїжджати до Парижа. Ми запрошуватимемо не лише французьких спеціалістів, але й українських режисерів, акторів, кінознавців, які говоритимуть про стан українського кінематографа.

Т. М.: Чи кінофільми, які Ви показуєте в рамках «Українського кіноклубу», дубльовані французькою мовою?

Л. Г.: Лише деякі дубльовані, але це дуже славні фільми – наприклад, фільми Іллєнка. Більшість субтитровані, французи люблять оригінальну мову з французькими субтитрами. А ті фільми, які не мають субтитрів, ми показуємо з синхронним перекладом. Це дуже важливо, бо наша публіка – не тільки з української діаспори, але й французькі кінолюбителі, які хочуть дивитися українські фільми.

Т. М.: А які фільми Ви вже показали?

Л. Г.: Ми показали фільми, зняті режисерами Альмаром та Людмилою Серебрениковими. Дуже цікаве є те, що ми показуємо інкунабельні фільми, які навіть в Україні невідомі. Минулого тижня ми віднайшли старий український фільм Арнольда Кольдзюма. Шукання українських кінематографічних слідів у Франції, яка започаткувала зв’язки з Україною ще в 1925-26 роках, є, між іншим, однією з наших перспектив. Наприклад, коли приїхав Довженко до Парижа в 1930 році, його зустрічав Євген Деслав, і завдяки йому показали перші фільми Довженка «Звенигору», «Землю» й «Арсенал» не тільки в кінозалах комерційного прокату, але й у славній Сорбоні, в залі Декарта. А в 1928 році Євген Деслав заснував кіноклуб «Les amis du cinema ukrainien» («Приятелі українського кіно»), одним з фундаторів якого був навіть Микола Скрипник. Він тоді приїхав до Франції налаштовувати культурні зв’язки. Пізніше він згадував, що відтоді українські фільми почали напливати з України до Франції і були визнані саме українськими.


Читати цю та інші публікації у своєму телефоні
на своєму сайті

Андрій | 11.03.2007, 00:55
Розділ: Наші за кордоном, Культура, Мистецтво

23.09.2011, 19:36


17.04.2011, 12:48
Дуже добре, що відкриваються забуті українські імена, це збагачує Україну. Пане Госейку коли вийде книга про Деслава українською мовою. Запрршуємо Вас до Білої Церкви в гімназію №1

Unable to safe captcha-image.