22 жовтня виповнюється 443 роки від загибелі засновника першої Запорозької Січі на острові Хортиця, першого запорозького отамана, князя Дмитра Вишневецького. Після смерті він був під козацьким прізвиськом «Байда» оспіваний у народній пісні, що починається словами «В Царгороді на риночку ой, п’є Байда мед-горілочку».
Князь Дмитро з Вишневця на Волині був нащадком Рюриковичів, албанських князів Скандербегів, сербських князів Якимчів і молдовських господарів Деспотів. Власник розлогих маєтностей на Волині та Поділлі, черкаський і канівський староста, Вишневецький звів на Хортиці укріплення, яке стало першою Січчю. У Стамбулі він вів переговори із султаном Сулейманом ІІ Пишним про припинення татарських набігів на Україну. А про один із походів князя на татарські фортеці у пониззі Дніпра сучасник писав:
«Цієї весни Вишневецький князь Дмитрій взяв Іслам-Кермен і людей побив, і гармати вивіз до себе на Дніпро в своє місто».
Того ж року 600 запорожців на чолі з Вишневецьким штурмували Очаків, одночасно з моря фортецю атакували 18 козацьких чайок. У відповідь хан Девлет-Ґірей спробував взяти Хортицю:
«Цар кримський з усіма людьми кримськими підступив під моє місто на Хортицький острів і приступом брав 24 дні. І Божим милосердям я відбився і побив у царя багатьох кращих, і пішов цар від мене з великим соромом».
Упродовж трьох років Вишневецький зі своїм загоном перебував на службі у московського царя Івана Грозного, а коли їхні взаємини загострилися, князь повернувся до України. Замість зруйнованої турками цитаделі на Хортиці він заклав Січ на Монастирському острові (нині у межах Дніпропетровська).
1563 року бояри запросили Вишневецького на молдовський трон, проте біля села Верчиканів його загін був розбитий військом іншого претендента – Штефана Томші. Князь потрапив у полон і був переданий боярами до Стамбула. Там 22 жовтня турки скинули Вишневецького з башти на гаки, а потім, за свідченням генуезького дипломата Ґріло:
«Оскільки князь Дмитрій безперестанно проклинав магометанську віру, убили його стрілою».
А за кілька років професор Краківської академії Матвій Пійонтек записав народну пісню про князя Дмитра, названого у ній «Байдою», що татарською мовою означає «безтурботний».
Минулого тижня у новосадському кафе “Бункер”, любителі української літератури мали приємність зустрітися із укладачем збірника “Антологія українського постмодерного оповїдання”, письменником Юрієм Виничуком з Львова, перекладачами професоркою Львівського університету Аллою Татаренко та доцентом Белградського університету Міленою Іванович, котрі і сербському читачеві приблизили нові течії українського прозового постмодернізму. А мова про книжку перекладів українських сучасних письменників, котрих, як казав укладач збірника Юрій Винничук у радянські часи не друкували бо їхні твори виламувались із аспекта соціалістичних напрямків. “Я люблю укладати різноманітні антології, зараз же вийшла Антологія Українська готична проза 20 століття від Івана Франка до сьогоднішнього часу. Перед тим вийшла антологія під назвою “Чорт зна що”, а тема є все що про чортів написали українські письменники, від писань Святих до сьогодні. І щось цікаво стається. Ці видання приказують багатьох наших класиків у зовсім іншому світлі. Я думаю що і у вас стається щось подібне як у нас, а це спад інтересу до класичних авторів 18 та 19 століття. І коли, наприклад, шкільній молоді є далекі теми класиків про соціальну боротьбу, про історичні переживання, то вони відкривають зовсім інші речі коли класики опубліковані творами з неординарними темами, а що раніше було десь захованим і не друкувалося.”
Бунтар і письменник Юрій Винничук у 80 роки XX століття, як і його генерація постмодерністів не друкувалася бо виходили за рамки традиційного. Несподіваним була розповідь письменнника про його переклади староірланської мови. А це була помста видавцям та великим критикамм й науковцям. Він придумав твір начебто ірландського поета середньовіччя, 13 століття, Рянханбара, і письменник сам себе переклав на українську. Тема була облога Києва татаро-монголами. Твір, як уникальна знахідка, увійшов до Енциклопедії української літератури, писано докторські дисертації і вихвалялось як твір що стоїть поруч із Словом о полку Ігоревім. Коли й сам Винничук признався що це видумка його помстливої природи, то вже було пізно – наукові кола ще користаються придуманим джерелом. Так письменник Ігор Винничук придумав і одну українську поетесу XVII століття Любовичівну, і її “як рідкісну знахідку” друкували і вихваляли кабінетські цензори та тутешні літературні критики.
Від імені видавця “Стилоса” Франя Петринович висловив думку, що знає багато країн у світі, котрі багато дають власній літературі, знає і ці малочисленні країни, котрі мало дають власній літературі. Ми, Сербія і Україна, є між тими країнами, котрі люблять свою літературну творчість, але мало їй дають. “Тут в Антології я припізнав літературний вогонь котрий своєчасно горів і в сербській літературі і завдяки 20 присутнім авторам, перекладам Алли Татаренко та Мілени Іванович я тут узрів і світові літературні течії. У пізнанні паралельних світів, коли б презентував сербський постмодернізм 80 та 90 років, як б більшість українських авторів міг ототожнити із Мілорадом Павичем, Светіславом Басаром, Савом Дамяновим. Майже весь корпус й зміст цих розповідей можуть оцінитись однозначно“.
Професорка Алла Татаренко, одна з перекладачок наголосила, що ця Антологія є одночасно національною й універсальною. Це є тут презентовано загально людські розповіді. Ці книжки допомагають щоб наші народи та люди ознайомились із відмінностями, допомагають віднайти відповіді на літературні запитання, відчути красу іншої літератури і стати частиною світового письменства.
Для fisher7_Цікаво продовжити. Ну, найперше всіх хочу привітати із світлим святом Різдва! Щастя, миру і добра ВАМ!
На рахунок "моя хата скраю" - то є поширена думка про стереотип українського мислення. І хоча я не зовсім погоджуюся із тим, що це...››› Роман| 09.01.2009, 23:57
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
22 жовтня виповнюється 443 роки від загибелі засновника першої Запорозької Січі на острові Хортиця, першого запорозького отамана, князя Дмитра Вишневецького. Після смерті він був під козацьким прізвиськом «Байда» оспіваний у народній пісні, що починається словами «В Царгороді на риночку ой, п’є Байда мед-горілочку».
