Зовнішня політика Російської Федерації щодо України дедалі більше нагадує приготування до війни. Сьогоднішня російська влада тисне на Україну економічно і політично, російські політики закликають до територіальної анексії українських земель, порушення суверенітету України, втручаються в наші внутрішні справи, забороняють і перешкоджають нашій країні вступати в міжнародні організації. Така шовіністична і злочинна істерія щодо будь-якої держави, як правило, передує військовій агресії і є її підготовчим етапом.
Населення Росії безперестанку зомбують сталінською пропагандою про вороже оточення, переконують, що українці – зрадники і американські запроданці, а сама Україна, її мова, культура, історія є проектом, то німецьким то американським, і, навіть, польським, спрямованим проти Росії. В Росії поширюється безліч «наукової» літератури про штучні проекти створення української держави і народу(!) німецьким спецслужбами в 1914 році. Недавно, в Петербурзькому університеті була захищена кандидатська дисертація на тему української держави 1917-1919 років, в якій утворення Центральної Ради і здобуття незалежності показані наслідками особистих бажань, примх, мотивів, і мало не сексуальних потягів кількох випадкових людей. На жаль, більшість російських істориків сьогодні не досліджують історію, а пишуть міфологічну брехню, яка не має жодної цінності в системі світової історичної науки.
Крім таких «наукових досліджень», росіян намагаються переконати, що українці ненавидять Росію, готові йти на будь які союзи та угоди, хоч з чортом і прагнуть її знищити, а всі їх дії, спрямовані проти Росії і наближають її смертну годину. Прагнення вступу України в міжнародну організацію чи візит нашого президента до якоїсь країни видається російськими ЗМІ як змова, а переведення якось з тисяч російських шкіл в Україні, що фінансуються українською державою, наприклад десь у Львові, - взагалі викликає сплеск шовіністичної істерії.
В Росії продукуються тони літератури, книг, віршів, фільмів, відеоігор, музики антиукраїнського змісту, в якій зображуються сцени війни проти України, захоплення українських міст, зневажається українська мова, культура і сама державність. Деякі з цих «шедеврів» одержують офіційні державні премії та нагороди. Як свідчать соціологічні опитування, вже більше половини росіян стабільно вважають Україну найбільш недружньою Росії державою, і в цьому, ми навіть випереджаємо США. Як відомо, суспільні настрої в Росії не формуються, - їх цілеспрямовано підтримують, заохочують і формують.
Подібна ідеологічна обробка населення проводилася щодо Грузії, за кілька років до нападу на неї: переписували грузинських дітей у навчальних закладах, віддали накази російським скінхедам і неонацистам ненавидіти грузинів більше за негрів, розв’язали економічні війни з Грузією (заборона на вино і боржомі). Грузинів депортовували, розшукували, тягнули по Москві до відділків за кілька сотень рублів, а невдовзі росіянам повідомили про новий дружній народ – осетинів, який очолений працівником російського ФСБ, прагне скинути грузинське ярмо і приєднатися до Федерації. Але, як зазначають багато експертів, «грузинська» кампанія, є лише репетицією української кампанії, адже більше уваги завжди приділялося «українській темі», та й часу, ресурсів для цього треба більше.
Цілий ряд американських та європейських, зокрема французьких, експертів прогнозують військовий конфлікт Російської Федерації з Україною. І на даний час такі об’єктивні прогнози роблять російські та українські політологи та аналітики. Це виходить з об'єктивних умов розпаду Радянського Союзу та зумовлюється характером і прагненнями теперішнього російського керівництва.
В Україні багато політиків, журналістів не вірять у можливість російської агресії проти України, запевняючи у неможливості такої перспективи. Основна їх аргументація зводиться до питань слов'янської єдності, православ’я та наявності родичів. Чи є це стримуючими факторами для початку військової операції? Слов’янська єдність не заважала впродовж історії слов’янським народам воювати один з одним, а «слов’янська» Росія, взагалі, почала розуміти під цим терміном підкорення усіх слов'ян. Православна Грузія також переконалася у миролюбності православної Росії. Наявність родичів для простих росіян – наших, дітей, внуків, братів, сестер – буде стримуючим фактором, а для російської влади – ні. На момент початку російської агресії росіян глибоко і остаточно переконають у тому, що вони воюють не проти українців, а проти бандитського, фашистського режиму їх президента, прем’єра, чи лідера, хто ним не був наступні кілька років, а зовсім не проти братського українського народу.
Мабуть найважливішим фактором такого конфлікту буде сучасна російська влада, а саме представники реакційних спецслужб - ФСБ-КДБ потіснених на узбіччя політики в наслідок приходу до влади демократів. Не вміючи керувати економікою, розвивати енергетичну галузь, шпигуни, спецназівці та слідчі, що керують сьогодні Росією, намагаються робити те, чого їх вчили в школах КДБ, - шантажувати партнерів економічними та військовими методами, погрожувати країнам та світовій спільноті, розпалювати міжнаціональну ворожнечу в сусідніх країнах. Для приховування результатів свого правління (обезлюднений Сибір, розвал промисловості, масовий алкоголізм) вони прагнуть повернути енергію та невдоволення народу від внутрішніх проблем, створити зовнішнього ворога а краще кількох ворогів. Це, на їх переконання, дозволить тимчасово інтегрувати понад 100 племен, етносів, народів, які належать до різних рас, релігій і мовних груп, що населяють простори Російської Федерації, в єдину людську організовану силу, яка допоможе знову «підняти Росію з колін» - тобто зробити її імперією, поставивши на коліна сусідні народи Європи і Азії.
Аби не допустити втягування нашої держави у збройний конфлікт, є лише два варіанти дій, в яких можна спиратися на свої сили або використовувати мудру політику Богдана Хмельницького – грати на міжнародних протиріччях ворогів України. І звісно є ще безліч варіантів втратити територіальну цілісність.
Перший варіант – обмежена автаркія. Україна припиняє купувати російський газ і нафту, а вкладає кошти в освоєння альтернативної енергетики, тобто звертає увагу на тих українських вчених, які вже давно оббивають пороги установ, пропонуючи за проекти, що дозволяють за копійки обігрівати цілі області. Україна активно збільшує і розвиває власну професійну армію, яка тренується у всіх гарячих точках планети. Закуповуються і створюються нові озброєння захисного характеру, зокрема протиповітряні комплекси. Україна створює власну ядерну зброю (або офіційно відкриває громадськості існуючу), чим зазнає обмеженої міжнародної ізоляції, насамперед з боку Росії. Україна йде на певний відхід від демократичного лібералізму, проводячи українізацію в східних областях, та запроваджуючи національно-патріотичну ідеологію як обов’язкову. Водночас пройде серія чисток, зокрема в силових органах, від шпигунів та корумпованих елементів. Українці завдяки патріотичному вихованню в школах, установах і навчальних закладах, в армії та на підприємствах, чітко усвідомлять зовнішнього ворога, та дізнаються особливості російського панування, жорстокість російських солдатів. За створення таких умов, та перебування при владі сильного патріотичного президента – націоналіста, Росія не наважиться напасти, а антиукраїнські настрої в жодному місці навіть не те що не спалахнуть, а навіть не задимляться.
Інший варіант – міжнародна співпраця. Україна йде демократичним шляхом розвитку, вступивши у міжнародні обороні союзи. Можуть бути створенні альянси з Польщею, Грузією, Прибалтикою, Туреччиною, західноєвропейським країнами. Якщо вступ у НАТО не вдасться, потрібно укласти прямий військовий союз зі США, створивши своєрідний Східноєвропейський блок. Бажаним було б існування американських військових баз в Україні, зокрема американського флоту і авіації в Севастополі. Завдяки пільговим, недорогим умовам базування та оренди землі, американські військові радо зустрінуть таку пропозицію, стримуючи таким чином розширення російського впливу, поки він знову не поширився до кордонів Штатів. На відміну від російських, американські військові бази у всьому світі дають добрий прибуток, нові робочі місця, не створюють проблем і не нав’язують своєї ідеології, мови, історії та культури. Японія та Південна Корея, завдяки захисту американської армії, розвинули найкращу в світі промисловість та перетворилися з азіатських селищ в розвинені світові держави. Не абсолютизуючи роль чужоземних військ, Україна повинна також розвивати власну армію і озброєння водночас піднявши рівень патріотичного виховання. Українська мова, музика, література, кіно, повинні стати вигідними для споживання, підтриманні пільгами, законами і заохоченнями. Так, лише наявністю іноземних військ та поширенням українського впливу по всій Україні можна відвернути саму можливість російського нападу. Лише такі, можливо непривабливі варіанти дій, дозволять зберегти територіальну цілісність України та відвернути можливість російської агресії.
Проте, яким би не було майбутнє, і плани російського генерального штабу, не потрібно зариватися бліндаж і панічно скуповувати сіль та сірники. Затяжної війни не може бути апріорі – російські ресурси і в перспективі цього не дозволять. Але потрібно розвивати армію до боєздатного рівня, а не лише розказувати про нестачу коштів. Навіть при сьогоднішньому фінансування, можна підняти боєздатність українських військових, шляхом щоденних наполегливих тренувань з рукопашного бою, стрільби та уроків патріотизму. В бою важлива не лише зброя а й сила духу та ідеї що веде бійців до перемог. Ліквідувавши непотрібну уставщину та звільнивши сотні жорстоких і тупих офіцерів та прапорщиків, українські солдати перестануть займатися господарськими роботами та багатогодинними маршируваннями, а займуться підвищенням своєї боєздатності. Навіть сьогодні, кількома указами і пильним контролем, можна перетворити українського солдата з безправного «духа», який миє посуд офіцеру, на фізично і морально здорового і професійно навченого бійця, готового до оборони батьківщини від ворога.
Українським громадянам потрібно навчитися розмежовувати хвилі російської шовіністичної пропаганди від реальних фактів російської політики щодо України. Якщо хтось вперто не хоче помічати підготовку Росії свого населення до війни з Україною – перегляньте сучасні російські фільми, новини, газети і книги, проаналізуйте, що там кажуть про Україну і українців, і порівняйте це з пропагандистською кампанією будь-якої країни перед початком бойових дій. Ідентичність вражаюча.
Если к власти не придут украинцы патриоты Украине как государству конец. Когда то князь Святослав разгромил Хазарский Каганат , но Хазарский Каганат через октябрский переворот 1917 года жестоко отомстил славянам. И теперь пьёт кровь славян . Если украинцы не организуются как нация Украины не будет. Всё зависит от народа или мы люди духа или мы рабы.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
