Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, директор Київського інституту проблем болю Володимир Берсенєв протягом багатьох років разом із колегами успішно застосовує на практиці унікальну методику лікування метамерними ін'єкціями. Тисячі його пацієнтів назавжди позбулися больових синдромів, спричинених важкими захворюваннями, повернулися до активної трудової діяльності та повноцінного життя. «Метамерні методики допомагають дітям, які уражені дитячим церебральним паралічем, наздогнати однолітків у розумовому та фізичному розвитку. Це відбувається у дев'яти випадках із десяти»,– констатує лікар.
Володимир Андрійович Берсенєв не лише талановитий медик, а й блискучий прозаїк, автор повісті «Тримаю удар», публіцистичних книжок «Важке дитинство нервової системи», «Біль у спині», «Від цього залежить якість життя», «Мистецтву лікарів допомагають камені», численних статей у наукових і періодичних виданнях. Ведучий авторської радіопрограми на каналі «Культура» «Лікар Берсенєв радить».
Наша бесіда – про культуру і духовність, здоров'я і медицину.
На початку – слово двом знаним письменникам.
Михайло Слабошпицький, лауреат Премії імені Т.Шевченка: «Якось я зі своїм другом, видатним поетом Володимиром Базилевським проходив біля Золотих воріт, ми побачили напис: «Інститут проблем болю». Це виглядало дивовижно, вдумайтеся у звучання цих слів. Нам здалося, що це найголовніше і найважливіше, що може бути на світі. Ми тоді не знали лікаря Берсенєва, і були далекі від думки, що наші життєві дороги перехрестяться із засновником і директором Інституту проблем болю, що нам доведеться шукати поради й порятунку, оскільки біда несподівано вривається в кожне життя.
Минуло чимало часу відтоді, очевидно понад десятиліття. Володимир Берсенєв – це одна із сторінок моєї біографії. Я знаю дуже багатьох людей, яким зарадив цей видатний лікар-невропатолог і... письменник. Володимир Берсенєв – член Національної спілки письменників України, лауреат кількох літературних премій, зокрема "Тріумф", імені Михайла Коцюбинського, імені Юрія Долгорукого”.
Віктор Баранов, секретар київської організації Національної спілки письменників України, редактор журналу "Київ":"Я схильний говорити про Володимира Берсенєва більше як про цікавого письменника, зокрема науковця, публіциста, полеміста, небайдужої людини, котра багато років прагне лікувати не тільки медично, а й словом. Ним написано біля сотні науково-популярних брошур і книг, медико-освітянський всеобуч дієво підвищує якість життя. Мені подобається у ньому жага, щоб усі ми були здорові, жага медико-освітнього всеобучу, оскільки ми багато чого не знаємо про себе, про методи лікування, часто піддаємося рекламі, чуткам про дивовижні "панацеї", за які платимо шалені гроші. Хоча виворіт правди здебільшого доводить інше. Від Берсенєва, я, наприклад, дізнався, що тільки у США щороку здійснюється 250 тисяч операцій на хребті з видалення наростів, гриж хірургічним способом. Але сімдесят відсотків цих операцій закінчуються плачевно, люди стають каліками через безглузде втручання. В той час коли існує оригінальний дієвий спосіб, винайдений лікарем Берсенєвим, – приборкання гриж без скальпеля за допомогою метамерних технологій. Про це треба знати. Тому Берсенєв не тільки лікує, він пише книжки з характерними назвами "Біль у спині", "Дієта для скелета", "Важке дитинство нервової системи", "Осанна осанці" тощо. Він майстер публіцистичних есеїв, які журнал "Київ" вже кілька років друкує. З третього номеру ми розпочали цикл медико-освітянського всеобучу від Берсенєва. Його ненав'язлива психотерапія словом підкуповує, заволодіває тобою і ти вже в полоні його слова, довіряєш йому як письменникові і лікарю.
Берсенєву є діло до того, що, здавалось би, його не стосується. Наприклад, він пише про нашу звичку гуляти зайвий день після червоної дати у вихідні, це зазвичай понеділок. Двадцять років у Німеччині після війни люди не знали вихідних і відпусток, бо їм треба було відродити, відбудувати зруйновану, сплюндровану війною батьківщину. Нині це одна з найбагатших країн світу. А у нас як тільки нагода, уряд дає розпорядження: відпочиваємо. А у січні гуляємо з 31 грудня по Іордань, дев'ятнадцять днів. А потім питаємо: "А чого державний бюджет не наповнюється?". Інститут проблем болю на порушення розпоряджень Кабміну у ці дні працює, приносить людям здоров'я. Дуже тішуся тим, що ми маємо такого унікального лікаря, який винайшов свій метод – метамерію, успішно лікує. Приємно, що серед членів Спілки письменників України є потужний письменник Берсенєв. Я тішуся тим, що росіяни за національністю і народженням, він себе ідентифікує як українець, він зажди пише: "Наша країна Україна", доводить, що Україна – це найсприятливіший край для проживання людини. Я завжди кажу так: "Росіянин Берсенєв робить усе для того, щоб українська нація мала міцний і здоровий хребет".
– Володимире Андрійовичу, про що передусім Ви хотіли б сказати?
– На мою думку, кожен має проаналізувати своє життя, те, як він ставиться до суспільства, а суспільство – до нього. Обов'язково потрібно займатися самовихованням. Якось я прочитав притчу, яка мене вразила. Ось вона. Великий учений звернувся до Бога: «Господи, я пишу монографію про праведників і грішників. Центральний розділ присвячений опису раю і пекла. Могли б Ви розповісти мені, як вони виглядають насправді». Господь підвів ученого до двох однакових дверей. Відкрив одну з них і провів усередину. Там стояв величезний круглий стіл з великою чашею, наповненою смачною ароматною їжею. Але люди, котрі сиділи навколо столу, виглядали голодними і хворими. До руки кожного була прикріплена ложка з метровою ручкою. Люди не могли піднести її до рота. Учений був вражений виглядом нещасних. Господь сказав: «Так виглядає пекло». Потім він підвів ученого до других дверей і відкрив їх. Картина нічим не відрізнялася від попередньої: стіл, чаша з їжею, смачний аромат. Ложки з такими ж довгими ручками, але люди виглядали ситими, щасливими, радісно спілкувалися. «У чому ж різниця?» – запитав великий учений. «Усе дуже просто, – відповів Господь. – Це альтруїсти, вони годують один одного. А ті, що потрапили до пекла, звикли думати тільки про себе». Пекло і рай улаштовані однаково, так само як і життя на землі. Різниця в нас самих.
Україна, на мій погляд, унікальна країна. Я бував у інших державах, багато чого бачив, але кращого місця на землі не існує. Чудові природно-кліматичні умови. Дуже добрий народ. І щось йому заважає жити так, щоб творчо активно розвиватися. Нема взаєморозуміння. Вибори в нашій країні перетворені на національний вид спорту. Рано чи пізно це має закінчитися, почнеться розмірене спокійне життя.
Що заважає? Не будемо говорити, як радив поет Олексій Костянтинович Толстой, про близьке, скажемо про недавнє минуле. Хоча наступність у справах і вчинках можновладців чітко прослідковується. Двадцять відсотків світового обсягу прісної води (це найкоштовніший мінеральний продукт, «крутіший» від нафти) – озеро Байкал. Тільки розумово відсталі люди могли затвердити рішення будувати целюлозно-паперовий комбінат на Ангарі. Схожі рішення ухвалюються нині в Україні.
А головна наша проблема все-таки – діти. 1993 рік (початок незалежності): 61% пологів в Україні проходили патологічно. Через чотири роки – 67% пологів з ускладненнями. Вступили в нове століття – 71% пологів патологічні. У Києві й Севастополі нормально народжує одна жінка з десяти. Катастрофа. Зі ста дітей в Україні, сімдесят переносять гіпоксію мозку в період пологів, що без наслідків не минає. Пригадую не таку вже давню зустріч з колишнім президентом і двома колишніми прем'єр-міністрами України. Вони ці цифри вперше почули. Тобто наше медичне начальство навіть не доповідає про стан справ.
В Україні щороку народжується п'ять тисяч дітей з пороками серця. Сорок тисяч – у черзі на операції. При цьому наші пологові будинки забезпечені всім необхідними, медперсонал – кваліфікований, працює-трудиться. Недавно знову придбали якесь нове обладнання і передали Кардіологічному центру. Але треба інакше порушувати питання. Чому, звідки беруться пороки серця? Ось що потрібно пояснювати людям.
Днями оглядав дівчинку зі Львова, дев'ять років, у неї серйозна клишоногість. Кажу мамі: «Ви лікували зуби на ранніх етапах вагітності». Вона відповідає: «Так. Звідкіля ви знаєте?». Руки, ноги закладаються в два тижні вагітності. Якщо жінка дозволила собі ін'єкції знеболювальних препаратів – це призведе до дефектів опорно-рухового апарату в майбутньої дитини. У п'ять тижнів вагітності формується серце. Якщо майбутня мама вжила банку пива з сигаретою – її дитина народиться з пороком серця. У дванадцять тижнів вагітності закладаються органи травлення. Якщо жінка понервувала, поговорила на підвищених тонах, то її дитина буде все життя лікувати органи травлення.
Я постійно пояснюю: другий-дванадцятий тиждень вагітності – найвідповідальніший період у житті людини, саме тоді закладається здоров'я. Після цього терміну чимало патогенних факторів уже можуть не вилитися в плачевні наслідки. Але вагітність повинна проходити сприятливо! До речі, є думка, що саме внутрішньоутробний період життя людини – це і є рай. І ми всі повинні вжити заходів для того, щоб в Україні народжувалися здорові діти. У мене є друг у Москві, головний дитячий невропатолог Росії, професор Ігор Скворцов, у нього улюблена приказка: «Поганий плід погано народжується»...
Розповім неприємну історію, яка мене вразила до глибини душі. Під час останніх виборів прийшла до мене американська делегація, три особи. Дама представляла ЮНІСЕФ (структура ООН) і благодійні фонди Клінтона і Гейла. З нею американський банкір і представник сенату. Обговорювалося питання аутизму (на мій погляд, ця хвороба – психіатричний варіант дитячого церебрального паралічу). Американська сторона виділяє п'ятсот мільйонів доларів на створення міжнародного центру аутизму. Ми довго спілкувалися. Потім дама повідомила: «Учора була у вашого міністра охорони здоров'я і запитала: «Яка ситуація з аутизмом в Україні?». Відповідь була приголомшливою: «Аутизму в нашій країні нема».
Дивно, як професійно непідготовлених людей призначають очолювати важливі відомства – за партійною належністю. Не тільки в медицині.
– Чи правда, що грижі міжхребцевих дисків стають бичем наших сучасників?
– Практично вже немає жодної сім'ї без цієї недуги. Проблема проблем. Щороку в країні додається майже три мільйони нових хворих.
Хребет росте до 21 року. У цей період перевантажувати його не можна. Щоб уникнути стійких патологічних станів, протипоказані стрибкові види спорту, носіння важких речей. Нашим інститутом реально створені технології гарантованої й ефективної лікувальної допомоги хворим, які мають хронічні больові синдроми, зокрема грижі міжхребцевих дисків. На жаль, основний спосіб лікування, що дотепер пропонувався, – оперативне втручання, операція. Однак у 70% прооперованих спостерігаються негативні результати, у двох із трьох – ускладнення.
В усіх країнах світу бурхливо розвивається аморальний бізнес на людських стражданнях. У США роблять 250 тисяч операцій на рік і одержують 200 тисяч ускладнень. У деяких країнах, наприклад в Іспанії, оперують за рахунок держбюджету. В нашу клініку зверталися по допомогу пацієнти з 56 країн світу. Багато хто з них – після операцій на хребті.
Шкода, що наші співвітчизники і далі сповідують девіз: «Своя ноша не тягне». Тому більшість населення має грижі міжхребцевих дисків. До того ж застосовуються некоректні методи лікувального впливу, які найчастіше погіршують стан. Від цих хвороб не вмирають, терміни життя не скорочуються, але мучать сильні болі. Люди, котрі страждають остеохондрозом хребта, з учасників життя нерідко стають його свідками. Як бути? Потрібний комплекс лікувальних впливів у сполучуваності і послідовності, тоді ця проблема вирішується.
Усі тканини, структури організму, крім зубів, здатні до регенерації. Але у різний термін. Прикусиш язик до крові, він заживе за добу. Ушкоджена шкіра на руці чи нозі загоїться протягом тижня. На зрощення кістки потрібні місяці. А тріснуті міжпозвонкові диски – хрящова тканина – відновлюються півтора роки. Наші технології дозволяють повертати людей до повноцінного життя. Людина в будь-якому віці не повинна страждати від болю.
– Через що виникає біль?
– В організмі є такі утворення – спінальні ганглії, розташовані між хребцями. Таких скупчень нервових клітин з кожної боку хребта 33 (правда, дуже цікава цифра!). У голові три ганглії злилися в один (це трійчастий нерв). Його запалення призводить до найсильніших болів. Спінальний ганглій – місце, де народжуються і транслюються усі без винятку больові відчуття людини. Шкода, що наука гангліям дотепер приділяє мало уваги.
Якось одержав листа з Верховного суду США з проханням бути експертом цієї організації. Чому? Дуже багато позовів на адресу клінік з боку прооперованих пацієнтів. Що зробила американська Феміда? Звернулася у найбільшу бібліотеку світу – у бібліотеку Конгресу США з питанням: "Хто займається вивченням спінальних гангліїв, де народжуються всі болі?" Виявилося, що у світовій науковій літературі про це утворення написана єдина монографія, видана в Москві у видавництві "Медицина". Моя монографія. Цілком логічно, що я взяв участь у створенні Інституту проблем болю. Але не я придумав назву, її придумали француженка та іранка, відповідальні працівники Міжнародної організації праці із штаб-квартирою у Швейцарії. Планувалося створення дуже великої установи, яка займалась би хронічними больовими синдромами. Вона була створена в Києві. Але дуже важко розвивалася, тому що заздрість – гірше ненависті. Якось у Женеві я прочитав дуже цікавий текст – історичну бувальщину. Клеопатра приїхала в Рим, до Юлія Цезаря. Жила більше року, спілкувалися вони нечасто, але щодня писали один одному. Якось Клеопатра написала Юлію Цезарю, що занедужала. Він відповів так: "Шкодую. Знайди лікаря, якого ненавидять всі інші лікарі. У нього лікуйся".
Світ не змінився. Зараз дуже складна ситуація в медицині. Пригадую, як академіку Шалімову я допомагав впоратися з болем. Він мені сказав: "Докторе, хворіти не можна". Я запитав: "Чому?". – "Звернутися нема до кого".
Через те, що є успішні лікарі і не дуже, стосунки між ними іноді складаються погані. Часом стоматологи не шанують один одного, урологи – урологів, кардіологи – кардіологів... Уявіть, дві дами прийшли на дипломатичний прийом у зовсім однакових вбраннях. Вони не знайомі, але з першого погляду один одного зненавиділи. Чому? Заздрість спалахнула. Сумно. Краще енергію витрачати на підвищення кваліфікації.
Зараз в Україні 200 тисяч лікарів. У 1993 році було 300 тисяч, 100 тисяч пішло на ринок. Там їм місце. Я недавно написав книгу про традиції вітчизняної медицини. Отож, у царській Росії земський доктор був основною фігурою в охороні здоров'я, на території імперії працювало всього три тисячі чотириста земських лікарів. Вони забезпечували кваліфікованою допомогою все населення. А кваліфікація нинішніх молодих фахівців викликає серйозні дорікання. Пам'ятаю, коли нас учили, було потрібно двадцять пологів особисто прийняти під керівництвом наставника, інакше залік не поставлять. Зараз у деяких медінститутах не бачать трупів у паталогоанатомічних кабінетах. Як вивчається анатомія – не розумію.
– Дедалі частіше доводиться чути про розсіяний склероз. Чи є ефективні ліки?
– Найсвіжіша інформація. Австрійська фірма "АBV", виробник чудового препарату церебролізіна, випускатиме його також у вигляді таблеток і навіть спрея – можна буде вводити через ніс. У фірми є серйозні розробки з приводу паркінсонізму і розсіяного склерозу.
Якби ми з вами зустрілися в 1950 році і пішли купувати ліки, то що купили б з того, що нині є в аптеках? Аспірин, церебролізін, анальгін, валеріанку. І все, мабуть. Інше – замінили. А церебролізін живе. Довговічний препарат. Ми, до речі, переважно ним рятуємо людей від болю, лікуємо паралізованих дітей.
У наш інститут звертається багато людей літнього віку. Що старший пацієнт, то частіше страждає від болю. Чому? Людина народжується зі 100 мільярдами нервових клітин, півтора відсотка яких щороку втрачає, починаючи з сорока літ. Вони не гинуть. Засинають. З 50 до 60 років «уходить» кожна третя чуттєва нервова клітина, через що на території контролю спінального ганглія, якщо він страждає, виникають хронічні стійкі больові синдроми. Препарат церебролізін – єдиний засіб, що дозволяє відновлювати і змушувати працювати заснулі нервові клітин. Усім, хто досяг певного віку, раджу раз у півроку внутрівенно вводити крапельницями церебролізін. Тепер це, до речі, після моїх рекомендацій, роблять у лікарні «Феофанія».
Хочете зберегти здоров'я – змінюйте спосіб життя. Бо нині медична інфраструктура така, що денного стаціонару нема, а декого треба лікувати тільки в денному або звичайному стаціонарі. Спеціально написав лікарський порадник. За основу взяв японську самурайську систему, що визначає п'ять ознак здоров'я: апетит, сон, випорожнення вранці, бажання працювати, почуття гумору. Перший том саме складається з п'яти розділів. До речі, і самураї, і козаки Запорізької Січі в принципі вели однаковий спосіб життя. Другий том присвячений безпосередньо рекомендаціям і рецептам, як поліпшити якість життя. Люди звернули увагу на назву – «Лікарський порадник для третього віку». Усе-таки «пенсіонер», «людина похилого віку» – неприємні визначення.
– Існує список препаратів, заборонених на Заході, серед них анальгетики, стероїди. У нас же ці препарати лікарі щосили прописують. У свіжій монографії "Керівництво для лікарів", виданої в 2007 році в Москві, у розділі, присвяченому хронічному тазовому болю, рекомендується парацетамол, стероїди, але ні слова не сказано про Ваш унікальний метод ( метамерні ін'єкції церебролізіну. Пояснить, чому відбувається таке в ученому світі?
– Я досить довго працював у великій офіційній науці, зокрема на оборону в режимі "абсолютно секретно". За легендою займався голкотерапією. І там вистачало різних неподобств. Глибоко переконаний, що справа Трохима Лисенка, гонителя науки, борця з генетикою, кібернетикою, розвивається. Дотепер. На жаль. Лисенко залишив у науковому середовищі своїх віртуальних дітей і онуків. Що таке наука? Галузь виробництва нових знань. Але як тільки в науці хтось щось нове говорить, одразу виникає група ненависників, які бризкають слиною й усе роблять для того, щоб ця людина не створювала нові знання.
Свого часу нас – сім фахівців затвердили в Кремлі головними конструкторами серйозних наукових напрямків. Моїм шефом був покійний генерал-лейтенант Борис Кіясов (він же був шефом Сергія Корольова), а в Києві я підкорявся фактично тільки Володимиру Горбуліну, заступнику завідувача оборонним відділом ЦК КПУ. Я міг зайти в будь-який кабінет Кремля і вирішувати будь-яке питання. Був такий час. Отож із семи осіб у живих залишилося двоє. Ліквідували інквізиторськими розборами на вчених радах, на партзборах. Одного в Нью-Йорку застрелили. Іншого за дослідження лептонного газу... у психлікарню помістили. Я пройшов через реанімацію.
Однак повернемося до больових явищ тазостегнового суглоба. Це найчастіша патологія. У тих, хто ходить з ціпком на вулиці, як правило, коксартроз. Я спеціальну лабораторію колись створив, щоб вивчити забезпечення нервами тазостегнового суглоба. Були з'ясовані причини і механізми, які дуже багато чого пояснювали. Але виникли складності навіть на етапі публікації матеріалів. Впливові товариші не вірили і не давали ходу.
У СРСР було 23 інституту ортопедії і тільки два інститути неврології. Але остеохондрозами, міжхребцевими дисками не займався, мабуть, ніхто. На чому зациклювались? Після війни для інвалідів створили велику мережу ортопедичних установ. Інваліди поступово уходили з життя, багато хто спивався через фантомні болі: ноги нема, а болить п'ятка, руки нема, а болить великий палець. Свого часу я одержав патент на лікування фантомного болю, – довелося займатися воїнами-афганцями.
З часом кількість пацієнтів різко зменшилась, а установи залишилися. Їхні колективи потихеньку перетворилися в посудини зі скорпіонами, я б так сказав. З'явився в Кургані інститут, його очолював видатний Єлізаров. Двадцять три інститути ортопедії стали займатися тільки одним – боротьбою з його інститутом. Щось подібне і на мою долю випало.
Проте внесок України в галузі нейровегетології залишається значним. Хоча остання монографія була написана в 1947 році. Шкода, що тему відставили. Унікальна установа працює в Білій церкві – сільхозакадемія. Там провели блискучі наукові дослідження з іннервації скелета коней, корів. Постачання нервами хребців, ребер людини в принципі нічим не відрізняється. Правда, у мене таке враження, що ці роботи з лікарів тільки я читав...
– Чи є зв'язок між болем у хребті і гіпертонією?
– Безперечно. Між дванадцятим ребром і тазовою кістою є м'яз, у ньому, як у колисці, перебуває нирка. Коли виникає поперековий остеохондроз, цей м'яз напружується і нирка, як дитина в поганій колисці, "кричить" тиском. Вгамовуєш поперековий остеохондроз, нормалізується тиск. Великий вплив на параметри тиску має стан шийного відділу хребта і кровообіг мозку.
Будь-яку проблему потрібно вирішувати грамотно, комплексом лікувальних впливів. У "третьому віці" багатьох мучить атеросклероз. Недавно в Карлових Варах читав лекцію по неврології, мені сказали: "В Україні створена чудова олія з волоських горіхів". Вона продається у великих магазинах. Виробляється в селі на Дніпропетровщині. Десертна ложка горіхової олії на добу вжита протягом місяця нормалізує холестерин у крові. У Європі набули високої репутації українські препарати сунамол і кверцитин. Нині усіх змушують пити кальцій. Дійсно, остеопороз замучив багатьох. Але люди так завзято вживають кальцій, що кальцинують судини серця. Починають серце лікувати. А сунамол, виготовлений на основі яєчної шкарлупи, не кальцинує судини. Кверцитин (як і вітаміни) мають вживати всі без винятку люди, котрі страждають остеохондрозом, він не має протипоказань, сприяє регенерації органів травлення і скелета, його випускає хімфармзавод "Борщагівка".
Я веду до того, що люди повинні грамотно розбиратися в стані свого здоров'я. Книги читати, хоча б науково-популярні. У них – докладні консультації і поради. Недавно була видана моя велика книга про дитячу неврологію, фактично лікарський порадник для родини, у якій росте дитина з неврологічною недостатністю. Вийшло четверте видання книги "Хребет і біль". Вона стала бестселером, її в Нью-Йорку вже, виявляється, продають, автор про це не знав. Усього написав біля сотні науково-популярних брошур і книг, усі вони спрямовані на поліпшення якості життя.
– Як Ви ставитеся до вегетаріанства?
– Серед моїх знайомих, вірніше – пацієнтів, був лише один справжній вегетаріанець. Він мені сказав: "Докторе, я у своєму житті не з'їв жодного шматочка м'яса і риби, жодного яйця, не випив жодної склянки молока і келиха вина, не викурив сигарети". Найбагатша людина Європи, індус за походженням. Спілкувався зі мною, лежачи на підлозі. Страждав від важкого болю, пов'язаного з остеохондрозом. У кожного свої переконання. Він сказав: "Церебролізін мені вводити не можна, з релігійних міркувань". Я відповів: "Знаю. Вегетаріанцям блискуче допомагає класична китайська голкотерапія. А м'ясоїдам слабко допомагає".
– У якому стані в Україні голкотерапія? Чи використовується вона у нас?
– Це специфічний, вузький метод лікування, деяким пацієнтам він блискуче допомагає, насамперед, повторюю, вегетаріанцям. Голкотерапія, її методи були створені п'ять тисяч років тому. Дотепер в офіційній медицині існує дві думки: голкотерапія – або це дуже серйозно, або це розтягнута в часі дезінформація. Розумієте, поки не було діхлофосу, не було жодного випадку отруєння діхлофосом. Поки не було автомобілів, не було жодної автомобільної травми. Хвороби пристосувалися до умов життя, що змінилися. П'ять тисяч років тому дошкуляли одні недуги, тепер лютують інші.
Пора громадськості підключитися і змінювати щось у нашій медицині. Медичних чиновників треба змусити думати. Візьмемо хоча б радіонуклідну атаку, що не пройшла безслідно. Зараз вона аукається великими проблемами. Коли вивчаєш щодня знімки магніторезонансної томографії хребтів, то відзначаєш, що деякі явища раніше бачив раз впродовж півроку, потім раз на місяць, потім раз на тиждень, а тепер – щодня. При цьому не залишу без уваги таке. Слабка радіоактивність корисна організму, горці тому довго живуть, що навколо граніт, який випромінює слабку радіоактивність. Чому пологові будинки, які за царя будували, найбезпечніші? Якось я був у декількох пологових будинках у Швейцарії, яким по 250-300 років, вони дотепер успішно працюють. Чому? Там стіни і підлоги з граніту, – слабка радіоактивність убиває інфекцію: стафілококи і стрептококи. А в нас через півроку-рік дезінфікують-відмивають пологові панельні будинки, намагаються позбутися від внутрішньолікарняних інфекцій.
Радіонуклідна атака Чорнобиля призвела до того, що в кістковому мозку людей засіли радіонукліди. У киян, на мій погляд, виробляється більше крові, ніж треба. Кров стала густою. Рідка і тверда частини крові повинні перебувати у певному процентному співвідношенні. Але кількість еритроцитів стала переважати в загальному обсязі крові, тому тиск усередині кісток у киян зріс. Вони дедалі частіше починають страждати болем. Європейцям біль у хребті ліквідовуємо, як горішки клацаємо. А киянина поставити на ноги стало важко.
– Ваше ставлення до дошки Євмінова, як засобу лікування міжхребцевих гриж?
– Жодна методика не здатна вирішити цю проблему. Потрібен, повторю, комплекс лікувальних впливів у сполучуваності і послідовності. Я за дошку Євмінова, коли вона включена в комплекс. Але не зустрічав ще жодного пацієнта, котрий сказав би, що цілком позбувся від недуги за її допомогою. Був у мене один дивовижний пацієнт. Як у фільмі «Москва сльозам не вірить» – слюсар з вищою освітою. Він цілий рік по чотири години на день проводив на дошці. Сказав йому: «Це скільки ж мов можна було вивчити». Ефект лікування – нуль. Тому що не було комплексного підходу.
Розтягання хребта – небезпечна річ. В організмі людини 697 м'язів, більшість із них обсіли хребет. Коли виникає скомпрометована ситуація, м'язи так зчіплюють хребці, що їх не відтягнути одне від одного. Коли починають розтягання хребта на дошці, спочатку розтягуються здорові сегменти, чим створюють людині в майбутньому нові проблеми. Та й м'язам дістається. Недавно ми рятували жінку, сорок років, бухгалтер. Поперек болів. У Києві її повезли витягати хребет на якесь коло. Розтягли шийний відділ, у ньому та у голові почалися такі болі, що поперек здався дрібницею. Або ще випадок. Жінка з Броварів, 56 років. Ніколи нічим не хворіла. Нежиті не було. Але навколо – розмови про болі в спині, про остеохондроз. Жінка почула термін «профілактор», купила дошку Євмінова і почала себе витягувати. У неї «спалахнули» неймовірно сильні болі. Ми ледь упоралися з ними. До речі, подібні проблеми виникають часто-густо. Розумієте, бізнес є бізнес. У мене відчуття, що, минаючи лабораторні дослідження, багато сучасних «панацей» спочатку випробують на великій кількості людей для з'ясування показань і протипоказань. Стосовно дошки Євмінова, рекомендую, перш ніж лягти на неї, зменшити вагу тіла, привести до ладу інші параметри організму.
– Ви сказали, що в людини не регенеруються зуби. Років з два тому у Києві пройшла міжнародна конференція під егідою Міністерства охорони здоров'я України, мова, зокрема, йшла про регенерацію зубів. Демонструвався фільм...
– Зуби – у всіх смислах хвора тема. Один мій добрий знайомий сказав: "Нас, стоматологів, люди, схоже, стали дуже ненавидіти". Він мав на увазі ціноутворення. Нині щоб нормально привести рот у порядок, необхідно накопичити грошей, як на "Мерседес". У Києві щось не те відбувається, особливо з цінами. З глузду зійшло місто, так не можна. Ну немає таких розцінок навіть у найдорожчих країнах світу. В усіх сферах. В аеропорту Бориспіль склянка чаю і круассан коштують п'ятнадцять доларів! Процвітає еквілібристика з "тарою". Раніш бабусі як продавали насіння на ринках? Велика склянка і поменше. Тепер ця градація сказилася. Наприклад, модні соки-фреш подають ледве не в наперстках.
Цікаво, а скільки коштує один імплантований (регенерований зуб – це неможливо), тобто вживлений зуб? Думаю, це чергова містифікація.
– Ваше ставлення до Інтернету, у тому числі як до способу освіти, поширення знань?
– Інтернет перетворили в смітник. Туди зливають і гарне, і погане. Процвітає анонімність. А ласі на гаряченьке газети, радіо і телебачення підхоплюють і тиражують. Нині ніхто не захищений від анонімної дискредитації, знищення, емоційного і морального. Якщо вже атомна енергія обернулася бомбою, то до вибухового Інтернету набагато більше доступу...
– Чи є спільне в лікаря і священика?
– Безумовно. Скажу відверто, лікарю часто доводиться вислуховувати сповіді. Іноді, говорять таке, що, можливо, і священику не дано почути. Довіряють, знають, що витоку інформації не буде. Я півроку лікував Щербицького, моя дружина не знала, що я лікую керівника держави. У медицині вся інформація конфіденційна. На жаль, культура деяких лікарів така, що іноді півміста дізнаються про проблеми пацієнта.
– Чи хрещені Ви?
– Мене хрестили двічі. Перший раз у застійний час на одній з приватних квартир Києва. Друг раз – у Йордані, безпосередньо в тім місці, де хрестили Ісуса Христа. Там видавали сорочки з тонкої бавовни, вона в мене дотепер зберігається. Коли вона намокає, практично прозорою стає. На фотографії видно як з Йордану йде незвичайне світіння.
– Чи вірите Ви в Бога?
– Складне питання. Не знаю жодного патологоанатома, який би вірив у Бога. Я вірю в добро, у те, що існує доля. Спеціально їздив у святі місця зрозуміти деякі речі. Чого я не приймаю і не люблю? Крайніх, так би мовити, ситуацій, коли добро перекручують і перетворюють у зло.
– В долю вірите як у зумовленість?
– Так. Візьмемо Леонардо да Вінчі, найгеніальнішу людину в історії людства. У нього знайшов цікаву фразу: "Перший спогад дитинства визначає життєвий шлях людини". Леонардо запам'ятав, як йому малюкові пір'їнкою птаха подразнювали горло (напевно, щоб спровокувати в хворого блювоту). І він усе життя присвятив, в остаточному підсумку, крилу птаха. Мій перший спогад: батьки по черзі носять мене на руках (ми тоді жили в Таллінні), наступного дня професор-невропатолог здійснює повний неврологічний огляд. Боліла дуже голова, але болю не пам'ятаю. В подальшому я все життя присвятив проблемі болю. Згадайте ваші перші враження, можливо, саме вони спрямували ваше життя у певне русло.
Кажучи про Бога, не можна не згадати три точки зору на походження людини. 1. Людина створена Творцем. 2. Людина походить від людини. 3.Людина походить від спільного предка з мавпою.
Яка моя точка зору? Говорячи про спінальні ганглії, я назвав цифру 33. Не випадкова цифра. Хто проектував людину? Можливо, Адам узагалі ручної зборки був? Дев'ятсот років прожив. Після нього копії пішли. Але це жарт. Мене вразив такий факт. У Корані прочитав, що в людини триста суглобів. Відкіля ця цифра? Коран написаний, наскільки знаю, 700 років тому. Але ж тоді анатомії як науки не існувало! Отож щодо Бога все дуже складно.
Колись я мав відношення до цікавих досліджень, які проводилися в умовах суцільної таємності. Передача інформації від людини до людини на відстані: лептонний газ, телепортація й інші "круті" речі. Багато невідомого оточує людину, пізнання має вторгатися в ці сфери.
Недавно читав книгу по лікворології. У голові людини є прозора, як сльоза, рідина, вона виділяється в шлуночках мозку, оточує головний і спинний мозок. Якби не ця рідина, то будь-який удар по голові викликав би у людини смерть. Цієї рідини приблизно склянка. А за добу виділяється літр. Тобто вона постійно виділяється і постійно всмоктується. Наше самопочуття, особливо метеозалежність, цілком залежить від тиску цієї рідини. Придумав назву: каналізаційна система нервової системи. Усі продукти обміну з мозку ідуть через неї. Якщо навчимося керувати цією системою, ми зможемо якісно поліпшити життя людей. Але остання монографія на цю тему, не повірите, видана в 1936 році.
Дивно медицина розвивається. Вона перетворилася в аморальний бізнес у всіх країнах світу. Страшне лихо. Але ж чудові традиції закладалися у вітчизняній медицині. Чому до установи, яку я очолюю, люди ставляться з великою добротою? У нас практично немає негативних розмов, а легких хворих у нас не буває. У нашій приватній клініці ніхто не заробляє, у нас усі працюють. Заробляти і працювати, це зовсім різні речі.
Ще хочу сказати: ми часто не бачимо достоїнств вітчизняної медицини. У вересні минулого року в Києві проходив Всесвітній конгрес по дитячій неврології, вперше в історії на території СНД. Зібралися представники двадцяти восьми країн світу, від Японії до США. І виявилося: наша маленька клініка дитячої неврології на Подолі краща на планеті по лікуванню дитячого церебрального паралічу. На конгресі обговорювався переважно ДЦП. Тільки ми можемо показати дітей, які були інвалідами і наздогнали по розвитку однолітків. Хто допомагав нам? Держава й офіційна медицина практично відчужились. Допомагали силовики, які очолювали податкову інспекцію. А також Микола Азаров, Анатолій Брезвін, Святослав Піскун. Першу книгу "Важке дитинство нервової системи" допоміг видати, до речі, Георгій Кирпа.
– Яка залежність між політичною ситуацією і здоров'ям народу?
– Повна! Політичні баталії мають властивість впливати на здоров'я людей. Наші політики не розуміють, що їхнє головне завдання (як і лікарів) – допомагати жити людям. А вони поводяться, як тінейджери. Спочатку говорять, а потім думають. Не відрізняють, де закінчується критика і починаються образи.
Людина така істота, яку не можна ображати, а з вуст політиків, що не фраза, то образа. Скривджена людина ніколи не подасть руки тому, хто її зневажає. Тільки з віком розумієш, що фізичні травми, нанесені кулею, ножем, сокирою, гояться, а словесні – кровоточать до кінця. Я дивлюся на політиків і дивуюсь: які неосвічені, безкультурні люди займають керівні крісла в партіях.
ЗМІ, особливо телеефір, забиті депресивною інформацією. Тому телевізор я практично не дивлюся і нікому не раджу. Так само як і читати газети. Пам'ятаєте, булгаковський професор Преображенський говорив: «До обіду газети не читайте, апетит псується».
Треба цю епідемію зупиняти. Розум повинен перемогти, Україна має процвітати. І вона процвітатиме. Не може бути нескінченно погано. Великі обсяги води мають здатність знезаражуватися. Так і суспільство здатне саморозвиватися, займатися селекцією, відбирати кращих і направляти на ті посади, які пов'язані з керуванням людськими долями.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
