Упродовж майже дев’яти років — від 22 травня 1997 р. — радіослухачі Національної радіокомпанії України мають можливість систематично слухати авторську радіопрограму Анатолія Погрібного «Якби ми вчились так, як треба…», спілкуватися з ним. Викладачі кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імени Івана Франка активно використовують радіобесіди Анатолія Погрібного у навчальному процесі. Студенти аналізують авторські програми, пишуть рецензії, курсові роботи.  ›››

Чи достатньою мірою ми знаємо Росію? Чи знаємо, як росіянин оцінює і сам себе, і все, і всіх, що довкола нього? Яким поглядом і яким аршином він змірює своїх сусідів, зокрема українців? Що думають і кажуть про нас росіяни: за джерелами давніми і сьогочасними.  ›››

Якщо Україна хоче забезпечити своє майбутнє, як казав сто років тому Іван Франко, «у народів вольних колі», їй треба докласти чимало зусиль, щоб використати ті плюси, які є в нашому соціумі, а ще більше зусиль, щоб перебороти спадок минулого і консолідувати населення в нову якість — українську політичну націю. Поняття української політичної нації, проблеми та перспективи її формування висвітлюються автором у заключній частині.  ›››

Визначивши стратегічний напрямок і головну суть третього шляху України, не можна залишити поза увагою дуже важливе питання про те, яка саме суспільно-політична сила здатна стати лідером в улаштовуванні нашого життя на нових гуманістичних засадах. Логічно припустити, що першими справжнє реформування і оновлення України мають розпочати саме ті люди, які за самою своєю природою є носіями нової й прогресивної системної якості.
Однак, що це за люди та чи є вони нині у нашому суспільстві?  ›››

Деспотична Російська імперія Миколи Першого зазнає закономірної поразки у Кримській війні 1853-56-го років. І якщо до цієї війни “на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує”, то тоді, коли реальна ціна свого благоденствія стає очевидна, імперія постає на грань катастрофи. Цієї катастрофи не переживає і перша особа імперії, як назвав її Шевченко “неудобозабываемый тормоз”. Новий імператор Олександр Другий починає реформи. Відкривається “гласність” – не те, що свобода слова, але все ж...  ›››

Головним «збудником до життя» українофобських ідей стало пробудження національної самосвідомості серед сучасного українського суспільства. Звернення до своєї правдивої історії, мови, символів національної гордості і гідності, ніяк не можуть дати спокій ідеологам «теорії офіційної народності», точніше за неї дещо зміненої і прикрашеної форми. Складається враження, що Москві потрібна чергова «маленька звитяжна війна». Вона прийде, однак, чим закінчиться нікому невідомо.  ›››

Для зміцнення своєї держави, як неподільної нації, правлячі кола Росії проводять відповідну політику, що набула чітких обрисів у післяєльцинський період. Особливу роль у консолідації сучасної російської держави, тобто цементуванні суспільства й формуванні російської політичної нації XXI ст., відіграє мова титульного етносу, етнічних росіян. Прийнято закон про державну мову Росії. Треба сказати, що в країні функціонує закон 1991 р., тобто прийнятий на два роки пізніше, ніж аналогічний закон України (Української РСР), «Про мови народів Російської Федерації».  ›››

Як сьогодні може реагувати на політичні події Україна? Визначити це дуже важко, тому що вона надзвичайно неоднорідна. Тому що тут є своє Гуляй-Поле, віддалене від усіх нервів. Досі в Україні є такі місця, де селяни й дотепер ще не бачили паперових банкнот номіналом у 100 гривень, від часу реформи вони не бачили грошей дорожче двадцяти гривень, тому що не мають нічого, крім свого городу. І от таке панування натурального господарства існує по сусідству з ультрасучасними технологіями...  ›››

Як відомо, головним критерієм iстини для людей є практика. Наша власна практика свідчить, що ані колишній соціалістичний, ані нинішній “номенклатурно-капiталiстичний” шляхи розвитку для українського суспільства не підходять. Бо обидва вони ведуть Україну до еволюційного глухого кута й не можуть реально забезпечити їй справжнього прогресу та процвітання. Це змушує шукати новий, третій шлях суспільного розвитку, котрий зміг би дозволити нам у історично короткий строк подолати сучасну кризу та реально забезпечити прискорене загальне піднесення і розквіт України.  ›››

Досвід Європи, де влиттю мігрантів в нове суспільство повинен передувати певний адаптаційний період, тобто інтенсивна робота багатьох організмів країни для «перетравлювання» нових, вельми відмінних елементів. І колишнього "Радянського Союзу", на теренах якого, термін «політична нація» має невелику біографію, хоча саме явище, точніше, спроби будувати її, можна вгадувати вже в далекі від нас часи Російської імперії.  ›››