Викладене нижче є проблемою одного міста, але за суттю питання стосується багатьох міст України, що постраждали від дій «Укрзалізниці» та епохи «дикого капіталізму» загалом.  ›››

Разом із дорослішанням нових поколінь ми вступаємо в епоху славнозвісного DIY (do it yourself – зроби сам). Оскільки життєвий досвід показує людям і молодим зокрема, що ні від кого нічого чекати не доводиться, вони все більше схиляються до простої думки «коли не я, то ніхто». І беруться, зрештою, до роботи: захищають свій життєвий простір, організують свій час конструктивно на противагу деструктивним тенденціям часу.  ›››

...завжди легше закрити і заборонити, аніж навчити цінувати. Закрите і увішане заборонами суспільство діє, але не живе, воно продуктивне, але не надійне. Бо заборона нічого всередині не народжує, лише роздмухує почуття страху і підлого такого хробачка прагнення забороненого.  ›››

Розглядати процес соціального відродження треба як мінімум з двох боків – перший: поле дій, проявлень певного роду мислення - і другий: розвиток самого мислення, тобто свідомості.  ›››

Акт незалежності України 24 серпня 1991 р. належить до найважливіших здобутків в історії українського народу, бо він дав йому нагоду бутим господарем на своїй землі та самостійно вирішувати свою долю.  ›››

Ще 10-15 років тому 9 Травня не супроводжувалося політичною істерією і було лише одним із державних свят, важливим, та навряд чи найважливішим. А ще це було якесь людяне свято. Здавалося б, чим більше часу мине від закінчення Другої світової війни, тим меншою ставатиме ідеологічна складова Дня Перемоги, а на перший план виходитимуть уселюдські мотиви: скорбота, пам’ять про загиблих, турбота про вцілілих. Думалося, власне, що з бравурно-радянського свята 9 Травня еволюційним шляхом перетвориться на День Миру чи День Пам’яті, як і належало б у нормальній європейській країні.  ›››

Трохи раніше на Порталі українця з’явилася публікація доктора юридичних наук, професора Олександра Миколайовича Костенка «Як нам вийти на шлях соціального прогресу? Про роль суспільних наук у модернізації України». Сьогодні ми публікуємо матеріал, де пан Олександр розповів, чому він дійшов саме таких висновків про причини сучасного стану нашого суспільного життя та шляхи його покращення, чому корупцію неможливо подолати законодавчим чи навіть карним шляхом, чому краще заробляти гроші чесним шляхом і неможна вимагати низької ціни на газ. Все це стосується соціальної культури громадян, все це крутиться навколо головної відповіді на питання «що і як нам треба змінити, щоби жити стало краще».  ›››

Іван Корсак – знаний літератор із Волині, котрий виорює, певно, найскладнішу жанрову ділянку – історичну. На українській землі, як з'ясовує Іван Корсак, народжувалися королі й прем'єр-міністри інших держав, класики літератури великих країн, видатні вчені – нобелівські лауреати. Український люд, розкинутий долею по світах, зробив вельми вагомий внесок у здобуток світової цивілізації.  ›››

Твердження про неактуальність теми Голодомору, «очищення» від даних про ці та інші злочини сталінізму сайтів деяких державних служб не узгоджується з наявністю ще «білих плям» у їхньому висвітленні. Теми досі «невідомого» Голодомору у прикордонних колись подільських селах Куражин, Калюс, Гарячинці, Великий Берег, Малий Берег Новоушиччини торкається в газеті журналіст Василь Василашко родом із тих місць.  ›››

У суботу, 27 листопада, вся Україна й увесь світ вшановуватимуть пам'ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років.
Це безпрецедентний злочин у світовій історії. Бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців. Комуністичний режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу, її ідентичності, зламати їй хребет. Поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна. Стерти генетичну пам'ять народу. Викорінити навіть думки про свободу та власну державу.
Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім'я їй - Голодомор. Її суть - геноцид.
Україна та світ схиляють голову у скорботі.
Ми не забули.
Ми пам'ятаємо.  ›››