Останні події, в ході яких, Донецьк, Харків, Луганськ, Дніпропетровськ, Севастополь одержали «другу офіційну» мову російську, викликають розчулення і радість російських політиків, що мріють про відновлення Росії в її «історичних межах». Україні завжди відводилося «почесне» місце серед питань державної важливості. Після зміни зовнішнього курсу Києвом, Кремль всі свої сили кинув на «повернення блудного сина» в рідні пенати.  ›››

Схоже, ніколи не було і не буде більш облудної тези, ніж твердження про “розквіт українського народу та української культури в єдиній державі з братнім російським народом”. 30 травня 1876 року в німецькому курортному місті Емсі імператор Олександр Другий поставив свій найвищий підпис під висновками, спеціально ним таки створеної наради. І ці висновки відтак набули в імперії сили закону. Формально це не було оформлено як указ, але однак до історії цей документ увійшов під назвою Емського указу, одного з найчорніших актів в історії української мови.  ›››

Що ми знаємо про історію Донецького краю? Буцімто російські царі відвоювали (визволили) його від турків і татар. А як було насправді? Відомо, що один із січових куренів називався Донським. Мабуть, сюди записувалися козаки, вихідці з-над Дону і Сіверського Дінця. Землі ж вольностей запорозьких козаків у ХVI–XVII ст. сягали на сході до самого Дону.  ›››

Чим відрізняється влада московська від влади київської (учорашньої й сьогоднішньої також)? Московська влада заявляє, що її «головні життєві інтереси» «зосереджені на всій території СНД», що «захист прав» росіян («русскіх») «становить основу національної безпеки» Російської держави. Українська ж влада до подібного сентименталізму ніколи не опускалася й, схоже, навіть не помишляє опускатися.  ›››

Ми, українці, чомусь соромимося нашої мови, не хочемо розмовляти нею, образно кажучи, відмовляємось від повітря і води. Парадокс? Так, але тільки на перший погляд. Корені цього стану речей - в нашій історії, у роках поневолення, геноциду, цькування Української нації з боку численних загарбників, зайд, шахраїв і злодіїв, що триває подеколи й досі.  ›››

Після загибелі Романа Шухевича Головний Командир УПА Василь Кук посідає визначне місце в історії української визвольної боротьби та має, мабуть, найдовший стаж підпільної роботи серед діячів ОУН. Розмова "Львівської газети" з Василем Куком, останнім Головним Командиром УПА, ученим-істориком...  ›››

Однією з найзначніших подій цього тижня в українській історії було зруйнування Запорозької Січі царським військом 8 травня 1709 року. Ця акція стала відповіддю російського царя Петра Першого на перехід запорожців на бік гетьмана Івана Мазепи.  ›››

Вже стало традицією напередодні та під час відзначення 9 травня згадувати про Українську Повстанську Армію, необхідність її державного визнання. Не став винятком і цей рік. Правда, цьогорічні заяви щодо відновлення справедливості стосовно ветеранів ОУН і УПА прозвучали у дещо новому ракурсі.  ›››

Автор цих рядків належить, либонь, уже до другого повоєнного покоління, з'явленого на світ Божий у розпал хрущовської «відлиги». А проте війна й для цього покоління залишалася центральною темою. Мої однолітки виховувалися на книжках і фільмах про війну, завмерши, слухали розповіді колишніх фронтовиків (тоді ще часто сорокарічних), гралися у «наших» і «німців». І вже тоді, по несповна двадцяти роках після перемоги, виразно існували різні правди однієї війни.  ›››

Однією з найзначніших подій цього тижня в українській історії було закріпачення селян Лівобережної України та Слобожанщини указом російської імператриці Катерини ІІ від 3 травня 1783 року. Ця акція стала завершальним етапом процесу поглинання Гетьманщини Російською імперією.  ›››