Десятий Міжнародний фестиваль АртПоле відбудеться 12–16 липня у Дністровському каньйоні (с. Уніж, Городенківський район, Івано-Франківська обл.). у ньому візьмуть участь митці з десяти країн: України, Великої Британії, Польщі, Білорусі, Чехії, Індії, Литви, Німеччини, Угорщини та Фінляндії.  ›››

Чудових режисерів в Україні можна порахувати, певно, на пальцях однієї руки, і серед них – заслужений діяч мистецтв Юрій Кочевенко. Він поставив чимало вистав у провідних театрах СНД, України, Києваа. Цікаво, що Юрій Кочевенко має фундаментальну акторсько-режисерську освіту. Плюс Вищі режисерські курси (Москва). У його творчій скарбниці видатні театри й п’єси. Гучний успіх. Жодного провалу. Нині Юрій Кочевенко викладає у Київському міжнародному університеті, знімається в кіно. Та передусім режисує, вирізняючись суто незалежним мисленням: сам вибирає п’єси, акторів й методу, яка у нього щоразу ексклюзивна.  ›››

Сам я ще не є батьком, але образ дитини, поданий нині в маскульті, мене лякає. З таким успіхом можна всі інстинкти притлумити… Не знаю, чи нині ще жива реклама одного з ТЦ Києва, де дівчинка корчить таку фізіономію, що могла б стати маніфестом сучасного бачення дитини.  ›››

Але що треба для тверезості? Пройти шлях емоційних поневірянь? Зрозуміти необхідність цього життя, прийняти світ? Змиритися з існуванням? Усвідомити себе частиною всього? Все вкупі? Важко сказати. Важко знайти методу. Бо тверезість бачить одну просту істину – нема однієї відповіді на всіх. Життя існує за законом розмаїття. Мабуть, найбільш точною порадою буде – просто користуватися розумом.  ›››

Не встигли відлунати пристрасті за Андріївським узвозом, як під загрозою абсолютної комерціалізації опинилася Контрактова площа, і розташований на ній Гостиний двір. Однак на думку громади, треба простір цей наповнити не ТЦ і підземними паркінгами, а культурними установами. Незважаючи на намагання забудовника замурувати внутрішнє подвір'я, акція триває, Гостиний двір досі окупований громадою, і там проводять різноманітні культурні заходи: лекції, виставки, перформанси, концерти.  ›››

Все починається з голови. Ось просте і самозрозуміле твердження, що нам необхідно нарешті зрозуміти. Воно стосується всього людського, в тому числі й такої всім обридлої теми, як здоров'я.  ›››

Є особлива привабливість покинутих будівель – житлових і технічних споруд, що вийшли з ужитку. Старі цехи, склади, будинки, залізничні станції і депо, естакади мостових кранів, підвали, горища. Дігери облюбували собі підземелля, індустріальщики зайнялися техногенними просторами. Будь-яка загадкова діра приваблює людей. Раніше в такі місця селили демонів, привидів або чудовиськ, потім, у набагато більш секулярну епоху, залишилося тільки відлуння тих первісних страхів, змішаних з допитливістю.  ›››

Йде двадцять перший рік Незалежності, люди потроху вчаться ходити на власних двох. 40 років Мойша водив свій народ пустелею, аби виросло покоління вільних людей. Мабуть, така доля всіх постколоніальних народів, і Україна вже виконала свою норму на половину. Принаймні, все дуже струменять джерельця громадської активності, громадської самооборони.  ›››

Мета творчості монументалістів полягала у перетворенні простору, внесення в нього сенсів та естетичних форм. У надзвичайно утилітаризованому оточенні мистецтво виконує місію гуманізації, повернення чуттєвості. Сьогодні така робота називається дизайном, тоді вона мала назву художньо-оздоблювальної. Відмінність полягає тільки в наявності художнього рішення – дизайн не працює з образами, тільки з естетичними елементами (сполученнями кольорів та ліній), покликаними справляти позитивний психологічний вплив без чіткої ідеї або фабули.  ›››

Як я вже неодноразово зазначав, життя в Києві для культурної людини ліпше скидається на бойові дії. Чергувати день і ніч попід адміністративними будівлями треба не прихильникам політичних персоналій, а саме соціальним активістам, що борються за збереження історичного спадку і просто гуманність простору свого життя. Забути про роботу до дозвілля, переїхати в намети на тротуарах і майданах.  ›››