У колоритному письмі Лілії Максименко - оголена правда, яка припалює рани, щоб вони не гноїлись, а загоювались. Не сюсюканням чи менторством, а жорсткою відвертістю власних прозрінь, совісністю вона лікує душу читача.
›››
В нинішньому українському театрі, певно, не знайти такого “породистого” династичного актора як Олександр Задніпровський, який народився в родині корифеїв Задніпровського-Ткаченко (в оселі запросто бували відомі режисери, письменники, художники, музиканти: Корнійчук, Зарудний, Скляренко, Ужвій, Бучма, Шумський, Яковченко, Ніна Матвієнко...). Щоправда це не завадило йому, закінчивши 1975 року КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого (курс Анатолія Скибенка), чесно-благородно відслужити у Радянській армії. Затим він 4 роки працював в Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки
›››
Михайло Слабошпицький, лауреат Премії імені Т.Шевченка: "Володимир Берсенєв – це одна із сторінок моєї біографії. Я знаю дуже багатьох людей, яким зарадив цей видатний лікар-невропатолог і... письменник. Володимир Берсенєв – член Національної спілки письменників України, лауреат кількох літературних премій, зокрема "Тріумф", імені Михайла Коцюбинського, імені Юрія Долгорукого”.
›››
Поезія в Україні феноменальна, одна з найкращих у світі. Та українським поетам не позаздриш – це галерники без зиску, поезія їх не тільки не годує, а й притягує удари долі та проблеми (від того творчі здобутки поета стають, певно ще кращими). Світлана Короненко теж в цьому вирі, схожому на вирву. Обтяжена обов'язками, оточена роботою з усіх боків – заступник директора Дирекції мистецьких програм (канал духовного відродження радіо «Культура» ІІІ програма) Національної радіокомпанії України, журналіст, поетеса, есеїст, романіст – вона є красномовним проявом духу творчості.
›››
Колись не писали естрадних пісень. А тепер їх штампують у незліченній кількості за принципом «чим тупіше, тим хітовіше». Сестри Галина і Леся Тельнюк повертають нас до норми – справжньої поезії у піснях і виконання наживо. Вони вивільняють музику з віршів Лесі Українки, Ліни Костенко, Івана Маланюка, Павла Тичини, Василя Стуса, Богдана-Ігоря Антонича, Райнера Рільке... З ними співпрацюють найкращі українські інструменталісти. Кожна нова програма – своєрідний експеримент, проба нового стилю, нового світосприйняття.
›››
Борючись нещадно з економічними злочинами, Валерій Чмирьов примудрявся в позаробочий час дивитися на світ крізь призму гумору та дотепними малюнками висміювати негаразди.
›››
Киянин Євген Ковтонюк – універсальна людина. Він поєднує в собі кілька іпостасей: технар-бізнесмен, есперантист (до речі, засновник Асоціації есперантистів України), голова благодійного фонду “Есперо” імені Василя Єрошенка, мандрівник (відвідав понад сто країн світу!). І все це накладається на його давню пристрасть не розлучатися з фотоапаратом. Тож п’ять персональних фотовиставок Євгена Ковтонюка в різних містах України –плоди цієї творчої особистості.
›››
Володимира Коскіна вважають своїм кращим другом музиканти, артисти, художники й письменники (взагалі люди мистецтва), про яких він часто-густо пише як журналіст. Та найцікавішим для себе він вважає писання романів, які вирізняються авантюрно-пригодницькими фабулами і глибоким, не попсовим змістом.
›››
Поет Тарас Федюк зробив блискучу кар'єру з погляду обивателя. Провінціал із невеликого містечка Ананьїв на Одещині, він став столичною «штучкою», здобув власну квартиру на Позняках. Президент Асоціації українських письменників. Лауреат Шевченківської премії. Головний редактор авторитетного літературно-художнього та громадсько-політичного журналу «Сучасність». Всеукраїнський рейтинг «Книжка року» визнав його «Трансністрію» кращою поетичною збіркою 2007 року. Міжнародний фестиваль поезії «Київські лаври» назвав Тараса Федюка кращим поетом України, засвідчивши це премією. Отакої! Куди ще вище? Та все це, як бачимо, зовсім не обивательські речі. Бо йдеться про поезію! За зовнішніми ознаками успіху стоїть лише один важіль – талант. І праця. Тарас Федюк – поет від Бога.
›››