Пам'ятаєте казкове: «Піди туди, не знаю куди, зроби те, не знаю що». Так це про музичний гурт «ДахаБраха», який виник як суцільний експеримент з ініціативи Владислава Троїцького, керівника, господаря і режисера Центру сучасного мистецтва «ДАХ» у Києві. Троє дівчат у високих чорних кучмах та українських національних строях й один парубок своїм співом-грою миттєво ввергають слухачів у подив: з одного боку, звучить українською мовою щось правічно-кореневе, до болю рідне-знайоме, з другого боку, розумієш, що в такій театральній, драматургічній, містеріальній подачі ти нічого подібного не чув.  ›››

Народна артистка України Тетяна Стебловська «виткана» з ностальгії й молодості, оптимізму й суму, наївності і гумору, музики і величезного життєвого досвіду. Напевно, тому вона дуже близька людям старшого віку й молоді.  ›››

З нагоди 20-річчя газети «Наша віра» 14 жовтня відбулась зустріч її засновника та незмінного редактора, політв’язня 60-их, філософа та публіциста Євгена Сверстюка зі студентами Інституту журналістики Київського національного університету ім.Т.Шевченка. Під час зустрічі Євген Сверстюк торкнувся також питання релігійної ситуації в Україні, зазначивши, що вона почала потроху налагоджуватися.Як повідомляє спеціальний кореспондент РІСУ Наталія МАЦІПУРА, Євген Сверстюк наголосив, що релігійне відродження в Україні було очікуваним, адже «людина не може відродитися без релігії, її словами не відродиш».  ›››

Нашим гостем є найбільш відомий у Європі із сучасних письменників Казахстану – Олжас Сулейменов, поет, учений-дослідник (батько тюркославістики), публіцист, суспільний діяч. З 1989 року лідер Міжнародного антиядерного руху “Невада-Семипалатинськ”. Перебуває на дипломатичній роботі: з 1995 року посол в Італії, Греції, на Мальті, нині – постійний представник Республіки Казахстан в ЮНЕСКО. Але! Цьому передувала, ніби грім серед ясного неба, книга Олжаса Сулейменова «Аз і Я» (1975 рік). Всесоюзного мазунчика, котрий щороку видавав по збірці віршів і реально йшов до головної премії країни – Ленінської, котрому все давалося неймовірно легко, раптом піддали анафемі: книгу вилучити, всі записи поета на телебаченні і радіо знищити. А все через те, що Олжас Сулейменов запропонував своє прочитання темних місць «Слова о полку Ігоревім», свій погляд російськомовного казахського поета на відносини Древньої Русі і тюркського Поля.  ›››

Київ, слава Богу, не обділений мистецькими подіями. Деякі з них вирізняються надзвичайною значущістю. Приміром, нещодавно в одній точці зійшлися кілька видатних «факторів»: у неперевершеному Музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків влаштовано дивовижну виставку «Кримський стиль», ініціатором якої є знаний кримськотатарський художник Мамут Чурлу.  ›››

У музичному світі України гітарист Олександр Павлов – вельми помітна фігура, він упевнено розділяє лідерські позиції серед майстрів-колег і активно набирає очки, оскільки має потужний потенціал як “гарячий” технічний рокер і один з найкращих джазових гітаристів країни.
А ще Павлов – яскравий самородок із солідною музичною освітою (НМАУ ім. Чайковського – КДВМУ ім. Р. Глієра).  ›››

Справжній український націоналіст із козацьким духом, талановитий композитор і бард із Рівненщини був гостем вечора присвяченого 88-ій річниці створення Української Військової Організації, де мені і вдалося поспілкуватися з цією видатною людиною  ›››

У заголовок винесено фразу критика Бєлінського, яка влучно характеризує сутність нашого гостя – київського художника Олександра Ольхова. Вона мимоволі тягне за собою сентенцію філософа Лесінга: «Художники малюють очима любові, й тільки очима любові слід розглядати їх». Я люблю творчість Олександра Ольхова і тому взагалі не маю наміру аналізувати його творчість, втім, його картини викликають у мене гарні роздуми.  ›››

Гурт «Рутенія» дивно магічний і романтичний за мелодикою і текстами, це етніка, одухотворена сучасністю, це дух прадавньої України, зокрема Козаччини, з очима майбутнього,– саме такі відчуття породжує ця щемно-мужня музика, яка дасть фору будь-якій попсі, хоча «неформатна» «Рутенія» не «товчеться» в радіо-телеефірах, а знаходить своїх шанувальників потаємно-заповітними шляхами, як це буває з музикою щирого серця.  ›››

У музикантові Ігорі Закусі поєднуються шляхетність, сила волі і дивовижна щирість-теплота, а його музичні «страви» вражають колоритністю й кулінарною різноманітністю. Він воїн, але не проти когось, а за краще в комусь, він – воїн світла. І це не метафора-гібербола: усі, хто мав або має справу з Ігорем Закусом, підтверджують, що він – воїн світла. Як на мене, він володіє талантом бути людиною, що в наш час стає дедалі рідкіснішою рисою.  ›››