Іноді здається, що наш час – суцільне попсове шоу: політичне, мистецьке, суспільно-політичне, побутове і так далі. Його складовими є забруднене повітря, вуличні пробки, наполовину вимерлі села... Страшно? Та, напевно, страшно було в усі часи і завжди виникали настрої апокаліпсису. Але! Песимісти програвали, і гору брали оптимісти. Кожна нормальна людина віддавала перевагу вірі, надії, любові.  ›››

Київський художник Панас Титенко, який по праву перебуває в першому ешелоні вітчизняний майстрів, щоразу підносить на своїх полотнах відкриття, хай то будуть обрамлені пейзажі, портрети, натюрморти чи жанрові сценки. Ну, де ще одержиш таку відчутну можливість побувати не тільки в заповітних куточках України, а й у Великій Британії, Франції, Голландії, Німеччини, Італії, Бельгії...  ›››

На жаль, є фактом, що українці неймовірно розпорошені по світу. В цьому особливого позитиву і радості нема. Та наші земляки, розумні, талановиті, ініціативні, гідно представляють український народ в усіх усюдах, куди вони потрапляють за різних обставин.  ›››

Івано-франківця Степана Процюка, прозаїка, поета, есеїста, автора п'ятнадцяти книг, лауреата кількох національних літературних премій, одного із засновників літпроектів – «Інша проза» та «Інша література», напевно, вже можна назвати одним з найуспішніших письменників України. Адже за життя автора його творчість почали вивчати в школах. Комусь він нестерпно подобається, а дехто його писання, навпаки, люто ненавидить. Читачі називають Степана Процюка «бунтарем» в літературі, а колеги, письменники старшого й середнього покоління й досі вважають його таким, що «замахнувся на устої» в літературі.  ›››

Євген Ковтонюк, фотохудожник, есперантист, культуролог, мандрівник, бізнесмен, має всі підстави зустрічати новий рік з радісними почуттями. Фініш 2008-го він відзначив двома персональними виставками – в Республіканському Будинку актора і в галереї “Гончарі” на Андріївському узвозі, випуском найбільшого у світі українсько-есперантського словника (260 тисяч слів!), співавтором якого він є. Відвідавши понад сто країн світу, Євген стверджує, що найбільше його вразила мандрівка цьогорічна – до Індії.  ›››

До чого тягнеться душа нашого читача? До необхідності видряпатися із неправди, котра піною накрила все довкола, чи до красивої маскультівської казочки з присмаком іноземщини (о, як всім набридла абсурдна дійсність)? На погляд Віктора Баранова, голови Київської організації Національної спілки письменників України, вибір – це вже питання життя і смерті, майбутнього нації, яка ще досі не усвідомила себе.  ›››

Скульптура буває підкреслено рельєфна, різка, гротескова, натомість не позбавлена півтонів, варто тільки поміняти ракурс огляду чи освітлення. А є скульптура примхливо-нечітка, летюча, м'яка, вислизаюча. Якщо вже порівнювати зі скульптурою, то актриса Київського академічного театру «Колесо» Наталя Надірадзе (точніше, її персонажі) явно належить до першої категорії – рельєфної, рвучкої. Хоча поза сценою вона буває акварельною, ніжно-мрійливою.  ›››

Гідність – таке просте слово, а за ним стоїть така складна світобудова. Відстоювати свою гідність, зберігати гідність, дотриматися гідности, відповісти з гідністю…Отже гідність – цнота самозахисна і тиха. На неї наступає нечестива сила, яка може – ображати гідність, зневажати гідність, не рахуватися з гідністю…  ›››

У дуету вокальної імпровізації Ігоря Сіліна й Ольги Ткаченко, створеного в Києві, ствердженого в Росії і прославленого на різних континентах, дуже екзотична назва – «Duo Zikr» і зовсім незвичайна манера співу. Езотерична (первобутня, природна), гармонійно-мелодійна музика дуету перебуває за межами порівнянь і аналогій, її «форму і зміст» пояснити звичними термінами дуже складно, ну хіба що можна сказати: це Магічний Театр Голосу.  ›››

Найвища характеристика людини – простий і мудрий. Такі особистості є рідкісними у всі часи. Це щастя – бути з ними знайомим. Художник Анатолій Постоюк одночасно дитинний і всерозуміючий. Він знаний и не популярний. Він ніби заслонений тією справою, яку чесно робить. Ну хто швидко скаже, що в музеї Києво-Печерської лаври діораму «Стоянка первісної людини» створив художник Анатолій Постоюк? Або ж трагічно-глибокі діорами «Канів», «Холодний яр», «Богуслав» в краєзнавчих музеях Черкас, Богуслава теж справа рук Анатолія Постоюка?  ›››