Про євроінтеграцію молоді, відмінності СЛАВСЬКЕ-РОК 2008 від всіх інших фестивалів та правила створення музичної Мекки серед Карпат розповів засновник музичного форуму під Тростяном відомій бізнесмен Сергій Харчук.
Головна мета фестивалю «Славське-рок» - як ви визначаєте її для себе?
Мета, як і раніше – зробити молодь з різних країн Європи ближчою одне до одного. І не віртуально продемонструвати європейську єдність, а зробити це наявним чином. Дуже багато гостей приїде цього року з Польщі, з Німеччини, з Чехії. Я думаю, що це досить цікаво і екзотично, що в Славському, в Карпатах, будуть шведи, чехи, англійці. Ми в постійному контакті з ними через е-мейл, ми зідзвонюємось з ними, мені надходить величезна кількість заявок на участь від чеських, польських, німецьких команд, які ми просто не в змозі прийняти. Тобто в нас на декілька років вперед вже є заявлені команди. На сайтах рок-гуртів, що приїжджають в Славське розміщені анонси фестивалю, і фанати цих команд збираються до нас на фестиваль. Наприклад, в гурту Farben Lehre один з найбільш потужних сайтів, що я коли-небудь бачив, так само як і MamaSweed в Берліні. Насправді, дуже приємно знати, що фестиваль «Славське-рок», тобто фактично, село в Карпатах, відоме в Берліні, Варшаві, Празі, Кракові.
Яку кількість гостей ви очікуєте прийняти на фестивалі цього року?
Ми очікуємо цього року прийняти до десяти тисяч відвідувачів, а то й більше. Умови реєстрації не змінились – це 25 грн. за три дні, також в цю суму входить відвідання всіх концертів. Отримання демонстраційного диску фестивалю з треками усіх учасників і можливість поставити безкоштовно намет в наметовому містечку, яке оснащене всім необхідним – туалетами, душами і охороною.
Цього року ми перенесемо наметове містечко в інше місце, аби розширити його, в ньому постійно будуть знаходитись адміністратори з числа волонтерів, що будуть стежити за чистотою, дотриманням правил безпеки в містечку, тощо. Загалом, цього року ми плануємо задіяти близько 50-ти волонтерів, частина з яких буде постійно супроводжувати гурти як перекладачі.
Місце проведення фестивалю не змінилось – це стадіон селища Славське. Проте цього року будуть дві сцени – це денна сцена на центральній площі, де гратиме багато музикантів і там само вночі відбуватимуться дискотеки: DJ Baliuk та DJ Martin Deane та гурт Carpathiana з Манчестеру , італійські DJ Chekko та DJ Arjuna, DJ Proxaska з Німеччини, та інші.
А чи буде цього року на фестивалі мистецька програма?
Так, буде, і вона суттєво розшириться. Приїдуть молоді художники з Києва, Львова, Черкас. Буде багато інтерактивних програм, для залучення дітей і не тільки – будемо розмальовувати футболки, пляшки. Крім того, є план, що ту фігуру, той човен, що ми зліпимо з пластикових пляшок вздовж річки, ми теж якось всі разом розмалюємо, або принаймні надамо їй якогось художнього забарвлення.
Що стосується екологічної програми, які заходи відбудуться в її рамках?
Ми очікуємо, що приїде багато волонтерів з Києва, зі Львова, з Івано-Франківська, що будуть мотивувати чи закликати решту гостей фестивалю прибирати сміття, крім того, ми будемо встановлювати, наприклад, вздовж річки, величезні щити, що будуть в жартівливому, ненав’язливому стилі закликати людей дбати про довкілля, прибирати сміття, не кидати пляшок, поважати одне одного. Цього року програма буде значно ширша і я дуже сподіваюсь на підтримку обласних комунальних служб, що вони насправді нададуть сміттєзбиральні машини, щоб все це своєчасно вивозилось. І, знову ж таки, ми будемо робити якісь інтерактивні заходи. Можливо, ми просто запросимо клоунів, які будуть жонглювати порожніми пляшками і демонструвати, як їх правильно жбурляти в бак . Тобто, в будь-якому разі, ми не збираємось влаштовувати занудної лекції про те, як річка Опір потерпає від нашого пластику.
Також ми плануємо туристичну програму – це будуть велотури, ми вже знаємо місцевих інструкторів, які поведуть людей. Люди будуть розділені по різних категоріях за рівнем фізичної готовності. Крім того, будуть ще й інші спортивні розваги: волейбольні турніри між Києвом і Львовом, Полтавою і Франківськом, Львовом і Одесою. Різноманітні квести, канатні парки, тощо. Тобто, ми передбачаємо збільшення спортивної програми.
Яким чином вам допомагає адміністрація та влада Славського?
Ми не очікуємо від адміністрації жодного фінансування, головне що вони сприяють проведенню фестивалю, надають місця, взяли на себе обов’язок розселити близько 20-ти дітей-сиріт, яких ми привеземо з Києва. Вони взялися також побудувати декілька стаціонарних умивальників, пообіцяли підлаштувати огорожу на стадіоні і також вони взяли на себе вирішення адміністративних питань, таких як надання дозволу на проведення заходів пізньої ночі. Також адміністрація забезпечить присутність підрозділу Міністерства надзвичайних ситуацій, пожежної машини, лікаря, санітарного лікаря, і за це ми їм вдячні. Ми чудово розуміємо, що в селищному бюджеті не передбачено фінансування рок-фестивалів.
Цього року ми отримуємо допомогу від Посольства Німеччини, Польського інституту, також нам допомагає Райффайзен Банк Аваль, торгівельна марка Бучач, що традиційно підтримує мистецькі форуми, а також приватні особи, ряд невеличких підприємств.
Розкажіть, будь ласка, більш детально про акцію, що ви плануєте зробити для дітей-сиріт?
Ми вже багато років разом з отцем Ігорем з Аскольдової могили залучаємо цих дітей до катання на гірських лижах в тому самому Славському. Цього року ми вирішили взяти їх до Славського і влітку, вони братимуть участь в походах в гори, байк-турах. Ми хочемо, щоб вони знайомились з українською сучасною рок-музикою, з зарубіжною музикою.
Чи не відчуваєте ви тиску з боку місцевих жителів, як це сталось з Шешорським фестивалем?
Більшість жителів Славського навпаки зацікавлені в тому, щоб їх селище стало не тільки зимовим гірськолижним курортом, але й місцем літнього відпочинку для художників, музикантів. Адже більшість садиб тут, у Славському, належать одеситам, киянам, львів’янам, що здають їх в оренду туристам. Фестиваль сприймається як гарна реклама селища, і більшість населення однозначно зацікавлена в проведенні «Славське-рок». На відміну від Шешор, де атмосфера більш камерна, більш автентична, це типове гуцульське село, мені самому було шкода дивитись як по цих подвір’ях, по цій траві проходить така кількість людей.
Чи є проведення фестивалів, зокрема, вашого фестивалю, прибутковим бізнесом?
На сьогоднішній день ні. Але, беручи до уваги те, що ми не залучаємо держаних коштів, і базуємось суто на такому бізнесовому, комерційному підході, ми розглядаємо перші роки як інвестування. Так само було на більшості фестивалів – на Вудстоку, на Сігеті. Якщо я не помиляюсь, Сігет тільки на п’ятий рік свого існування вийшов на самоокупність і тільки починаючи з сьомого року вони стали прибутковим проектом.
Я сподіваюсь, що ми так само щороку будемо наближатись до того, щоб «Славське-рок» став не тільки цікавою музичною подією, але й успішним бізнес-проектом.
А чим власне проект «Славське-рок» відрізняється від всіх інших фестивалів, яких останнім часом в Україні виникло чимало?
Тим, що ми залучаємо дуже багатьох зарубіжних виконавців і ми не намагаємось стати п’ятим чи шостим Шешорським фестивалем. Взагалі, Україна не повинна позиціонувати себе в світі виключно як шароварна країна, якщо брати певні екстремальні форми ідентифікації, чи як країна з виключно автентичною музичною культурою. Це дуже важливо, всі музиканти українські базують свою творчість на українських музичних традиціях, але попри те існує джаз, існує рок-н-рол. І Україна є сучасною державою, в ній дуже багато стильних молодих сучасних людей, які є не меншими патріотами і не меншими українцями, ніж ті, що відвідують фолькові фестивалі. Ми хочемо продемонструвати, що в Україні є і інші жанри, і сучасна музика в нас так само розвивається, як і в інших країнах світу. Скажімо, лідеру Лед Зеппеліна Роберту Планту ніщо не заважає базувати свою творчість на етнічних початках, але водночас бути гуру світового рок-н-ролу.
Ми не тягнемо на себе ковдру етнічного фестивалю чи фолькового фестивалю. Таких фестивалів існує вже достатньо в Україні.
Які саме виконавці будуть представлені на фестивалі цього року?
Легендарний гурт з Великої Британії The Ukrainians, які вперше за останні багато років приїдуть в Україну. Турецький гурт Direc-T, чеський 100°C, Giri з Швеції.
Більшість українських гуртів приїдуть, як повелося, з Києва (Віранда, Fake Elegance, PoliКарп) , оскільки це такий собі мегаполіс, багато гуртів також приїдуть зі Львова (Green Silence, Файно, Інкунабула), проте будуть гурти й з Франківська (Кораллі), Миколаєва (Animals Session), Одеси (Outsars), і ми дуже очікуємо колосальних позитивних емоцій від появи на фестивалі Віктора Морозова.
Також ми цього року якоюсь мірою пішли на компроміс і, аби розширити географічні рамки фестивалю та залучити глядачів зі Східної України, запросили український гурт, що співає російською мовою – Chillibombers. Хоча ми сподіваємось, що вони почнуть працювати як виконавці і українською мовою також.
Начну рассказ о поездке нашей группы на Славский рок-фест с того, что мне мой один знакомый музыкант сказал, как классно они съездили в прошлый раз на этот фест и им там всё понравилось! И сцена и организация т т.д. и т.п.
Подъезжая к Славскому мы наблюдали, как бушует природа, дождь лил не переставая, реки грязной воды лились вдоль гор, то и дело неожиданно меняя своё направление! Тяжёлые, грязно-серые облака нависли над горами, как будто цепляясь за них своими щупальцами. Всё это придавало нам мрачноватое настроение.
Выгрузившись на платформу, мы направились к зданию вокзала. Как сказал наш менеджер, нас кто то должен встретить у касс. Добравшись до касс наблюдаем группу людей с рюкзаками и ещё одну «банду» музыкантов, которые прибыли тем же поездом, что и мы.
Вскоре появилась девушка непрезентабельного вида, которая сказала всем ожидавшим, что сейчас мы проследуем в какую то школу, где нас накормят, а потом расселят! Лёд тронулся.
Проследовав за ней, подходим к зданию школы времён Хрущёва. Дверь в которую стучится девушка заперта, с той стороны подозрительные «типы» подозрительно улыбаются. Слышатся первые нотки иронии от наших о том, что может вход в школу окажется не с той стороны, куда указали «подозрительноулыбающиесятипы».
В школе пахнет краской, тут и там стоят палатки (как оказалось палатки волонтёров, т.к. их просто смыло дождём). Нас заводят в класс, и говорят, что скоро принесут еду. МЫВШОКЕ! Какие то девчёнки из вновь прибывшей группы волонтёров начинают сдвигать столы и вытирать их толстого слоя грязи и пыли.
Потом приносят бАльшую кастрюлю с гречкой, несколько не порезанных батонов, масло и варёные яйца! МЫФШОКЕ!
После этого, следующим шоком стало поселение! На одном из возвышений стоят несколько старых домиков, типа как на базах отдыха. И нас селят в эти бунгала. Вокалистка идёт посмотреть на наше жилище и возвращается с квадратными глазами и говорит, что дядька который должен был открыть домик, ломает замок молотком, так как ключ потеряли. Потом посмотреть на жилище идёт наш гитарист и возвращается с не менее удивлённым выражением лица. Позже мы все отправились в домик и убедились, что на музыкантах экономят по полной программе. Стекло форточки, отсутствует, постельного белья тоже нет, пол в домике проседает….и т.д. и т.п.
После этого на саундчек мы уже не торопились. К тому же хотелось нормально поесть и мы отправились в близлежащий гэндель питаться за свой счёт!
Подойдя к месту нашего выступления были поражены деревянной конструкцией малой сцены. Особенно «резала» глаз «несущая» балка посередине сцены. «Задник» сцены отсутствовал и за нашими спинами красовалась прекрасная, свежеспиленная древесина прикарпатских лесов. Всю эту конструкцию «венчала» голубая полиэтиленовая плёнка, защищавшая музыкантов от дождя. Но когда заливало сильно, то позади места барабанщика образовывались умеренные потоки воды, то и дело подмывающие барабанный коврик и всю коммутацию лежащую под стенкой.
Саундчек затягивался из-за технических проблем. Но во время самого саундчека звукотехники всячески помогали и решали все необходимые вопросы.
Сам звук оставлял желать лучшего.
Перед нашим выступлением мы «словили» главного организатора фестиваля и пожаловались на не удовлетворительное качество жилья и питания. Организатор с пониманием отнёсся к нашей проблеме и обязался оплатить суточное проживание нашей команде в частном отеле. Но питались мы всё равно за свой счёт.
С первой композиции нашего выступления мы заметили, что бас из секвенсора не звучит. Так продолжалось до середины второй песни. Потом появился техник и врубил басовый комбик. Как потом объяснил наш звукореж, местный техник долго отказывался согласится с тем, что бас не звучит.
В дальнейшем выступление прошло без проишествий. Толпа потихоньку разогрелась и после песни «Sunshine» молодёжь во всю рубилась под сценой. Картину портил только один престарелый поклонник в состоянии "готовченко", он то и дело лип к краю сцены называл нашу вокалистку Роксоланою и даже пытался зайти на сцену, но тут же был удалён оттуда нашим менеджером, который выполнил работу отсутствующей на выступлении охраны.
Отметим, что на второй день феста, малая сцена была облагорожена чёрным расписным «задником» и фирменным баннером. Также сцена была огорожена на метр и рядом стоял охранник порядка. Чем мы всё это не заслужили в первый день, для нас не понятно.
Понятно одно, деньги выделенные спонсорами на организацию фестиваля были выгодным образом поделены так называемыми «младшими» организаторами. Которые «отделались» от музыкантов дешёвой гречкой и ещё менее дешёвым жильём!
Оставаться на все три дня мы уже не захотели, и поменяли билеты на следующий день.
Но всё же миссию свою выполнили, познакомились и обменялись контактами с шведской группой Giri. Ради этого наш менеджер и гитарист попёрлись в первый день на большую сцену вечером, под дождём и по колено в грязи.
В общем это не отбило у нас охоты участвовать в отечественных фестивалях, но заставило задуматься над тем, что необходимо чётко оговаривать все пункты договора подписываемого группой и организаторами фестиваля об условиях проживания, питания и расходах группы на проезд.
На этом я завершаю свою повесть и желаю всем музыкантам сил, терпения и большой удачи!
Costafun из Fake Elegance (www.myspace.com/fakeelegance)
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Про євроінтеграцію молоді, відмінності СЛАВСЬКЕ-РОК 2008 від всіх інших фестивалів та правила створення музичної Мекки серед Карпат розповів засновник музичного форуму під Тростяном відомій бізнесмен Сергій Харчук.