Як відомо, головним критерієм iстини для людей є практика. Наша власна практика свідчить, що ані колишній соціалістичний, ані нинішній “номенклатурно-капiталiстичний” шляхи розвитку для українського суспільства не підходять. Бо обидва вони ведуть Україну до еволюційного глухого кута й не можуть реально забезпечити їй справжнього прогресу та процвітання. Це змушує шукати новий, третій шлях суспільного розвитку, котрий зміг би дозволити нам у історично короткий строк подолати сучасну кризу та реально забезпечити прискорене загальне піднесення і розквіт нашої України.
Теоретичний пошук і визначення нового шляху суспільного розвитку є соціальним цілеутворенням. Воно пов'язане, насамперед, з визначенням нової загальносистемної вищої (кінцевої) мети, з формулюванням завдань (підцілей), що її розвивають, з вибором оптимальних способів і засобів їх реалізації.
Для того щоб процес цілеутворення був ефективним і якісним, він має засновуватися на використанні пізнаних людством закономірностей розвитку соціальних систем, на виявленні й урахуванні найбільш загальних для всіх системних компонентів інтересів і потреб. Повинні враховуватися власна історія даної соціальної системи, її конкретний стан у момент цілеутворення, специфічні особливості та відмінності від інших споріднених систем. При визначенні нової мети й завдань необхідно приймати до уваги й більш високі за рівнем цілі та завдання розвитку надсистеми (а такою для України з 1991 року, коли вона перестала бути підсистемою СРСР, стало усе земне людство), її історію та основну тенденцію розвитку.
Крім того, слідує пам'ятати, що будь-яка жива система природно прагне не взагалі до всякого, але саме до свого прогресивного розвитку, що забезпечує безупинне збільшення ступенів її свободи, появу в неї усе більшої кількості нових і різноманітних властивостей, взаємозв'язків та функціональних можливостей. На рівні соціальних систем таке прагнення притаманне і кожній окремій людині, і будь-якій суспільній групі, і країні, і всьому людству нашої планети в цілому.
Наша практика свідчить, що прогрес є основною і найбільш загальною тенденцією розвитку людського суспільства. У свою чергу, регрес – це тимчасовий збій у функціонуванні окремих його елементів і частин. Виходячи з логіки та сутності прогресу, можна припустити, що розвиток земного людства має певний глибинний смисл. Думається, що він полягає у досягненні в кінцевому підсумку людським суспільством в цілому та кожною окремою людською істотою такого досконалого й абсолютно вільного стану, коли вони почнуть, неначе Бог, володіти величезною кількістю різноманітних властивостей і безмежними можливостями. Отже, не виключено, що поступове “обожнення” кожної людської особи та людського суспільства в цілому, про яке говорить містичне християнське богослов'я [8], якраз і є “гіперметою” еволюції людського роду.
Враховуючи те, що будь-яка свобода особистості та суспільства: політична, соціальна, економічна, культурна, духовна, – є ключовим і принциповим моментом суспільного та індивідуального людського прогресу, саме ПРИНЦИП СВОБОДИ повинен стати основою та центральним стрижнем усієї концепції нового шляху України.
МІРА СВОБОДИ або несвободи також повинна стати головним критерієм при оцінці будь-яких соціальних явищ. Виходячи з цього, усе те, що необгрунтовано і неприродно обмежує суспільну та індивідуальну свободу, нам треба рішуче відкинути як старе й регресивне, що заважає нашому розвиткові. Та, навпаки, усе нове та прогресивне, що сприяє поширенню й поглибленню свободи, підвищенню її рівня, кількості та якості, необхідно всiляко підтримувати та цілеспрямовано розвивати.
Базою для формування людських цілей і завдань виступають інтереси та потреби. Вони, а також їх спільність – це та основа, на якій відбуваються інтеграція та консолідація окремих і розрізнених компонентів (елементів і частин) у єдину й цілісну соціальну систему. Тому для збереження і укріплення системи дуже важливо, щоб у ній завжди дотримувався оптимальний баланс інтересів і потреб. Причому, є категорично неприпустимим, коли специфічні інтереси та потреби окремих компонентів або їх груп панують над інтересами й потребами інших, а тим паче – над загальносистемними. Бо таке панування, породжуючи у системі нерівність і несправедливість, призводить до послаблення в ній процесів взаємодії та обміну через скорочення і зникнення системних зв'язків, що, в решті решт, призводить систему до занепаду і розпаду. Тому забезпечення гармонії між суспільними та індивідуальними інтересами і потребами, а також суворе дотримання принципів рівності прав та справедливості при здійсненні внутрішніх взаємодії та обміну повинно бути неодмінною умовою нового українського шляху.
Будь-яке об'єднання компонентів у єдину й цілісну систему відбувається на основі спорідненості інтересів і потреб. Однак, у суспільстві їх існує така величезна кількість і різноманіття, що нікому й ніколи не вдасться врахувати все у повному обсязі. Тому при розробці концепції нового українського шляху необхідно було б виділити й формалізувати найбільш загальні, базові інтереси й потреби, що одночасно є характерними як для системи в цілому, так і для кожного окремого її компонента.
У зв’язку з цим, варто послатися на думку достатньо відомого у світі косморитмолога Д.Радьяра. Цікаво, що йому вдалося досить чітко визначити, як він пише, “чотири основні функції, чотири потреби, прагнення чи спонукання, на яких засновані процеси органічного життя”. За Радьяром, ними є: 1) потреба бути особливою, окремою істотою; 2) потреба підтримувати характерну форму чи темперамент даної особливої істоти; 3) потреба відтворювати його; 4) потреба трансформувати його відповідно до якоїсь визначеної мети [9].
Замінивши терміни “істота” на “система”, ми можемо отримати чотири фундаментальні закономірностi, у відповідності до яких функціонують та розвиваються абсолютно всі системи живої і соціальної природи. Знання цих потреб-закономірностей є дуже важливим. Бо воно дозволяє нам краще зрозуміти суть соціальних явищ та процесів, передбачати їх наступний розвиток, виявляти справжні причини та рушійні мотиви тих або інших людських дій, а також більш компетентно займатися соціальним цілеутворенням. Отже, думається, що при урахуванні цих фундаментальних потреб-закономірностей може бути не лише визначена провідна мета нашого наступного розвитку, але й більш чітко визначений та ясно сформульований весь “пакет” нових українських завдань (підцілей), що її розвивають, а також розроблена нова, “природна” ідеологія нашого суспільства.
Конструюючи нову модель суспільного устрою і визначаючи новий шлях розвитку України, ніяк не можна ігнорувати той факт, що головним та універсальним компонентом будь-якого людського колективу є людина, як соціальна істота. Саме людина є тим кінцевим і неподільним елементом, який прямо чи опосередковано вступає у взаємозв'язок та взаємодію з іншими людьми і таким чином утворює різноманітні соціальні спільноти – родину, трудовий колектив, партію, державу, людство в цілому. Саме людина виконує у соціумі всі основні функції. Саме вона є на Землі тією творчою силою, яка здатна цілеспрямовано перетворювати до кращого навколишню дійсність, виробляти матеріальні та духовні цінності людської цивілізації.
Об’єктивно, кожна людина займає в соціальній системі будь-якого рівня центральне місце. Бо, фактично, від кожної людини та її особистої зацікавленості й бажання взаємодіяти з іншими людьми залежить існування, перетворення або загибель всякої людської спільноти. Ось чому для нашого суспільства, як і для всякого іншого, завжди надзвичайно важливим є й буде питання про те, у якій мірі воно здатне задовольняти інтереси й потреби всіх своїх членів, а також наскільки умови суспільного життя є сприятливими для їхнього існування та взаємодії. Саме тому необхідно зробити так, щоб у результаті дійсно назрілих соціальних перетворень кожна людина в Україні перетворилася на головну мету всякої практичної діяльності суспільства та усіх його інституцій. Певне, що загальна солідарна турбота про постійне й послідовне поліпшення умов життя й діяльності кожного українського громадянина, про збільшення його індивідуальних ступенів свободи та розширення його функціональних можливостей, про надійний захист його законних прав та інтересів, – стане надійною запорукою для наступного дуже значного підвищення життєздатності та ефективності усього нашого суспільства.
Автором раніше вже висловлювалася думка, що загальний шлях прогресивного розвитку людства (попри всі окремі регресивні відхилення) є таким, що може колись у майбутньому привести до утвердження на Землі гуманістичного світоустрою та формування єдиної гуманістичної планетарної цивілізації. Вказувалося й на те, що свідомий стратегічний вибір гуманізму, як нової української соціально-політичної теорії та практики, зміг би вже зараз об'єднати й консолідувати наше суспільство, забезпечивши його позитивною й перспективною метою, а також дозволив би Україні посісти почесне місце у передових лавах людства [10].
У зв’язку з цим, треба нагадати, що поняттям “ГУМАНІЗМ” визначається така система світогляду, котра визнає цінність кожної людини як унікальної особистості, її право на свободу, щастя, індивідуальний розвиток і прояв своїх здібностей, та який вважає благо людини критерієм оцінки всіх соціальних інститутів, а бажаною нормою відносин між людьми – принципи рівності прав, справедливості та людяності [11].
Отже, автор переконаний в тому, що саме ГУМАНІЗМ, який є найбільш прогресивним принципом суспільної теорії та практики, може сьогодні виступити у нас реальною і потужною альтернативою всіляким іншим віджилим “iзмам”. Та що безупинна, тотальна й всеохоплююча ГУМАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА, що є основною тенденцією суспільного розвитку земного людства, якраз і становить для України той третій шлях та справжню історичну перспективу, для якої немає і не може бути жодної альтернативи.
ПРИМІТКИ
8. Див.: Лосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви. – В кн.: Мистическое богословие. – К.: Путь к истине, 1991. 9. Радьяр Д. – Планеты и личности. – Воронеж, 1992. – С.14, 35 10. Білецький О.В. Нова ідеологія для нової України // Вісник Міжнародного слов’янського університету (м. Харків). – Том 1. – № 2, 1998. – С. 34. 11. Політологічний словник. / За ред. Проф. Астахова В.І. та проф. Панова М.І. – Х.: Прапор, 1997. – С. 42.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
